Через 16 років після того, як його пальці були понівечені шредером, Таннер готовий вступити до коледжу.
Вісімнадцятирічний Таннер МакМаллін відправляється до коледжу із вдячністю в серці за те, що його мати звернулася за другим лікуванням в клініку Університету Лома Лінда після травматичного нещасного випадку в дитинстві, в результаті якого у Таннера були понівечені пальці.
Його мати, Хайді МакМаллін, захищала своїх дітей за будь-яку ціну. Тому кілька років тому, коли жінка побачила, що її 17-місячний син потрапив рукою в знищувач паперів, її охопила паніка. Цей нещасний випадок змусив Хайді замислитися, чи зможе її син коли-небудь жити нормальним життям?
Хайді принесла додому офісний знищувач паперу, який був класифікований як безпечний для домашнього використання. Вона навіть піднесла 17-місячного Таннера до подрібнювача та перевірила, чи зможуть його крихітні пальчики пролізти в отвори. Вирішивши, що ні, жінка почала подрібнювати домашні папери.
«Ми чули різні історії, та я з самого початку була трохи налякана шредером. Мені здавалося, що проявляючи обережність, я пильно стежу за тим, щоб руки мого сина не пролізли в шредер, та відключаю подрібнювач від мережі, коли він не використовується», — говорить Хайді.
У Таннера вже були тісні стосунки з матір’ю, та він залишався на маминій стороні. Таннер не проявляв інтересу до роботи по дому, поки не спробував допомогти Хайді, коли вона повернулася, щоб взяти чергову стопку паперів.
«Всюди була кров. Я закричала, кличучи чоловіка, схопила Таннера та побачила його понівечені маленькі пальці», — зі сльозами на очах згадує Хайді.
МакМалліни не могли дочекатися швидкої допомоги. Сім’я з трьох осіб поспішила до найближчої лікарні, де фахівці сказали, що пальці Таннера відновленню не підлягають.
Проте Хайді, рішуча та турботлива, знала, що її син заслуговує на більше.
Жінка згадала, що Університет Лома Лінда (Loma Linda University Health, LLUH) пропонує спеціалізований догляд та можливі варіанти для Таннера. Її шурин, ординатор хірургічного відділення LLUH, направив її до хірурга-ортопеда М. Даніеля Вонгворавата, який, як виявилося, був якраз черговим хірургом.
Обидві сторони поспішили до травматологічного центру I рівня LLUH, щоб повернути життя руці Таннера.
У той же день Таннеру зробили реконструктивну операцію на руці та наклали 22 шви на пальці його дитячої руки. Після декількох тижнів гіпсу Таннеру зробили другу операцію вже на безіменному пальці, який отримав більшу частину пошкоджень. Вонгворават сказав, що він може надати пальцю таку форму, щоб він зливався з іншими пальцями.
«Я дуже захоплений своєю роботою. Для всіх моїх пацієнтів, але особливо для маленьких дітей, я зроблю все можливе, щоб вони могли жити нормальним життям — як ніби нещасного випадку ніколи не було», — говорить Вонгворават.
Зараз Таннеру 18 років. Хлопець дуже активний та нічого не пам’ятає про нещасний випадок та операції. Таннер в чотири роки почав займатися різними видами спорту та грав у бейсбол, хокей, баскетбол і лакрос[1] до самого закінчення середньої школи. Цієї осені Таннер починає свій перший семестр в коледжі та буде продовжувати жити нормальним життям — це саме те, на що й сподівалася Хайді.
«Доктор Вонгворават, мабуть, майстер своєї справи, тому що більшість людей ніколи не помічають травми на моїй руці, а якщо й помічають, то я віджартовуюся», — говорить Таннер.
«Я дійсно не відчуваю себе постраждалим від нещасного випадку та сподіваюся, що моя мама знає, що мене це дійсно не турбує. Я вдячний їй за те, що вона продовжувала шукати варіанти розв’язання моєї проблеми».
Моллі Сміт, Новини Університету здоров’я Лома Лінда
Оригінальна версія цієї історії була опублікована на сайті новин Університету здоров’я Лома Лінда.
[1] Лакро́с (фр. la crosse, lacrosse) — командна гра з твердим гумовим м’ячем, який переносять полем за допомогою кросів — сіток на довгій ручці. Це дуже видовищний вид спорту: за гарної гри м’яч стрімко літає полем, ледь торкаючись землі. У лакрос грають і чоловіки і жінки. У команді чоловіків 10 гравців, у жіночій — 12. У чоловічому лакросі дозволені силові прийоми та контактна боротьба, тому гравці вдягають спеціальну захисну амуніцію: шоломи з маскою та щитки під одяг. У жіночому лакросі силові прийоми заборонені.
Назва гри походить від французького crosse — «посох», «ковінька», «патериця». У значенні спортивної гри його прийнято писати з визначеним артиклем — la crosse (іноді lacrosse).
Лакрос походить від багатавею — давньої гри в м’яч, у яку індіанці Північної Америки грали ще сотні років тому. У багатавей грали, часом, по кілька днів, і кожна команда забивала сотні м’ячів у ворота суперника. Це була жорстка силова гра, гравці нерідко зазнавали серйозних травм і каліцтв. Європейські поселенці в Канаді запозичили цю гру, назвавши її «la crosse».
Лакрос вважається національним канадським видом спорту, проте останнім часом він став популярним і в інших країнах — США, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії, ПАР.
Поле лакросу приблизно тих самих розмірів, що й футбольне. На кінцях поля стоять ворота завдовжки та завширшки 1,83 м. Мета гри — закинути м’яч до воріт суперника. При цьому зараховуються лише голи, з-за меж кола, яким обведені ворота. М’яча можна підхоплювати та нести на кросі, тримаючи його практично вертикально й швидко крутячи, щоб м’яч залишався в сітці.
За матеріалами Adventist World стаття взята з «Логос Інфо»
