Лідери Транс-Європейського дивізіону згадують спадщину віри, самовідданості та служіння
У червні 1953 року молода принцеса Єлизавета була помазана на служіння монархом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії. Під час коронаційної служби вона пообіцяла «зберігати закони Божі та істинне сповідання Євангелія». Архієпископ Кентерберійський відповів наступними словами:
Наша милостива королево:
Щоб Ваша Величність завжди пам’ятала про закон та Євангеліє Боже.
Як правило для всього життя та правління християнських князів,
Ми вручаємо вам цю Книгу, —
Найцінніше, що є в цьому світі. [1]
Як конституційний монарх, Єлизавета II мала бути політично нейтральною. Коли справа стосувалася її віри, вона не була нейтральною та залишилася вірна присязі, яку дала в 1953 році. Майже півстоліття по тому, за часів Тисячоліття, вона відкрито зізналася нації: «Для мене вчення Христа та моя особиста відповідальність перед Богом служать основою, на якій я намагаюся будувати своє життя.» [2]
◆•• Особиста, проте жива віра
Хоча у Єлизавети була глибоко особиста та персональна віра, все ж не в її характері було «євангелізувати» свої переконання. Хоча вона тепло вітала Біллі Грема в Лондоні в 1956 році, королева, як кажуть, була «заінтригована» тим, що він проповідував свої тверді фундаменталістські переконання. Хоча Єлизавета не могла відвідувати його зібрання, проте повідомляється, що вони кілька разів зустрічалися для приватних бесід, настанов і молитви. Було б помилкою вважати відсутність її «євангелізаційної» активності висновком про те, що її віра не була живою, тому що, як це часто буває в англійців, особливо її покоління, перевага віддається демонстрації Христа більше справою, ніж словом.
Раз на рік, на Різдво, Єлизавета дійсно виступала — перед нацією та п’ятдесятьма шістьма незалежними державами Співдружності з теплими та піднесеними словами про послання й значення Адвенту. Спостерігачі цих передач відзначають, що в подальшому житті, у міру того як Великобританія ставала все більш світською державою, її Різдвяне послання ставало все більш відверто християнським. Чим складнішим був рік, тим глибшою була в її посланні надія, закладена у Христі.
◆•• Постійність
У передмові до книги, нещодавно виданої Біблійним товариством, Єлизавета написала: «Я була — та залишаюся — дуже вдячною за ваші молитви та Богу — за Його непохитну любов.»
Слово «непохитна» упродовж 96 років її життя було більш ніж значущим, оскільки, хоча її чиста власність становила 370 мільйонів фунтів стерлінгів (за даними Sunday Times 2022 Rich List), її життя було далеко не безхмарним. [3]
Якщо перерахувати її проблеми та негаразди, то можна помітити, що багато які з них є загальними для всіх. Однак її віра в Бога та довіра до Нього залишалися незмінними. У тому ж посланні тисячоліття вона також зазначила: «Я, як і багато хто з вас, у важкі часи шукала розраду в словах і прикладі Христа.» [4]
Одне з таких важких часів припало на період, відомий як «смута» в Північній Ірландії.
У 1979 році її троюрідний брат лорд Луїс Маунтбаттен був убитий Ірландською республіканською армією. У той час це вважалося глибокою атакою на британський істеблішмент. Маунтбаттен був улюбленим і близьким членом сім’ї Єлизавети й Філіпа та, зокрема, наставником тоді ще молодого принца Чарльза. Сім’я оплакувала цю втрату та глибоко переживала її.
◆•• Мир і примирення
Тридцять два роки по тому, на державному банкеті в Ірландії у 2011 році, Єлизавета розпочала свою промову від імені народу Великобританії та Північної Ірландії словами гельською мовою: «А Uachtaráin agus a chaired» (Президент і друзі) під дружні вигуки багатьох присутніх гостей.
Це був ключовий момент у відновленні відносин між двома країнами та життєво важливий момент у мирному процесі в Північній Ірландії.
Далі вона сказала: «Завдяки історичній ретроспективі ми всі можемо побачити речі, які ми хотіли б зробити по-іншому або взагалі не робити». [5] Ці слова Єлизавета змогла вимовити з переконаністю, основою якої і є її віра.
У недавньому різдвяному посланні Єлизавета сказала: «Для мене життя Ісуса Христа, Князя миру… є натхненням та опорою в моєму житті. Бувши прикладом примирення та прощення, Він простяг Свої руки в любові, прийнятті та зціленні. Приклад Христа навчив мене поважати та цінувати людей будь-якої віри або без неї». [6]
Доктор Даніель Дуда, президент Транс-Європейського дивізіону (TED), висловив свої співчуття «членам королівської сім’ї, які втратили матір, бабусю та прабабусю. Ми також сумуємо разом з нацією, громадянами Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії. Підносячи молитви за всіх членів королівської сім’ї, ми згадуємо, зокрема, короля Карла III.»
Карен Холфорд, директор сімейного служіння Tранс-Європейського дивізіону, відзначила сильну віру королеви в Бога та її бажання служити своїй країні «натхненням, особливо через її добрий, скромний та щедрий дух перед лицем багатьох глибоких особистих проблем».
А як лідер вона проявила «виняткову мужність і відданість справі до кінця свого життя».
Для пастора Патріка Джонсона, секретаря пасторської асоціації Tранс-Європейського дивізіону, королева була «втіленням стабільності та спокою, особливо в часи невизначеності й потрясінь».
Для Джеральдіни Хенкін, співробітниці приймальні Tранс-Європейського дивізіону «Королева була дивовижною та богобоязливою жінкою, на яку я рівнялася як на сильну, розумну й компетентну. Її відхід — це як втрата члена моєї власної сім’ї, отож я дуже засмучена».
Пасторка Одрі Андерссон, Генеральна віцепрезидентка Генеральної конференції та колишня виконавча секретарка Tранс-Європейського дивізіону, зазначила, що королева Єлизавета II була жінкою, «чиє життя в служінні було засноване на глибокій особистій вірі. Її почуття обов’язку перед Богом, країною та Співдружністю було джерелом стабільності та надії у важкі часи та натхненням для багатьох. Сумуючи з причини її смерті, ми розуміємо, що спадщина її скромного служіння буде продовжуватися в житті багатьох людей, яких вона торкнулася».
Девід Ніл і Ванеса Піццуто для tedNEWS, Великобританія
За матеріалами ANN стаття взята з «Логос Інфо»
