Нове дослідження виявило, що релігійна церемонія, описана в кількох сувоях Мертвого моря та в середньовічному документі з Каїрської генізи, є ключем до розуміння таємниць Кумрану
Про нещодавні наукові відкриття повідомляє Громада «Бейт шалом» з посиланням на видання The Jerusalem Post та Haaretz Newspaper.
У науковому світі довгі роки тривають дискусії стосовно зв’язку археологічного місця із легендарними сувоями Кумрану та ідентифікації його мешканців. Більшість дослідників ідентифікують жителів Кумрану, які мешкали там між першим століттям до нашої ери та першим століттям нашої ери, з єсейською сектою, описаною істориком Йосифом Флавієм. Деякі вчені вважали, що у цьому поселенні мешкала не єврейська секта єсеїв, а інша громада. Інші говорили, що неправильно приписувати територію до певної групи, тоді як існували думки інших експертів, що Кумран просто міг бути фортецею.
Кумран ― місце археологічних загадок
Таким чином, Кумран, що знаходиться на півночі Мертвого моря, розпалює уяву дослідників та любителів археології протягом 70 років. Печера №4, розташована у скелі неподалік від стародавнього поселення, є археологічним скарбом світового масштабу. Там було знайдено більшість прихованих сувоїв. Навпроти скелі знаходиться саме місце, яке складається із залишків великих і вражаючих будівель, що включають велику комору, два гігантські ритуальні басейни (мікви), склади та сільськогосподарські споруди.
Вчених і навіть пересічних туристів цікавлять запитання без відповідей: «Чому археологи знайшли лише залишки громадських будівель, а приватних будинків не виявили? Як можна пояснити присутність тисяч гончарних посудин у місці, де мешкали максимум кілька десятків мешканців? І чому ця територія мала таку кількість мікв ― басейнів для ритуального очищення, у тому числі дуже великих, для такого невеликого населення? Де жили люди, які переписували сувої? А як щодо людей, які занурювалися у басейни та використовували тисячі глечиків та інших предметів посуду, що були знайдені на цьому місці?»
Дослідники пропонували декілька відповідей на ці запитання. Найбільш прийнятим є те, що люди там жили в житлах, від яких нічого не лишилося, тому що вони були побудовані з швидкопсувних матеріалів. Це могли бути намети чи, можливо, вони жили в печерах неподалік. Але, з огляду на величезність інвестицій у якісну будівлю у громадських структурах Кумрану, це рішення виглядає дещо натягнутим. Чому вони вкладали у такі величні громадські структури, живучі в наметах чи печерах?
Нова теорія припускає, що Кумран був релігійним конкурентом Єрусалиму: це було не постійним поселенням великої громади єсеїв, а місцем їх щорічного зібрання.
Про це пише доктор Даніель Вайнстуб, археолог та філолог з Університету Бен-Гуріона у Негеві та Ізраїльського музею, який був автором дослідження, опублікованого в серпні 2021 в рецензованому академічному журналі з відкритим доступом «Religions».
За словами Вайнстуба, Кумран був тісно пов’язаний з єсеями, але замість того, щоби бути місцем їхнього постійного мешкання, це була територія, куди всі члени єсейської секти та її кандидати збиралися зі спільнот по всій країні, щоб проводити щорічне святкування «відновлення завіту».
«Якби ви були єсеями, ви були б зобов’язані раз на рік приходити на зустріч, щоб відновити свій завіт з Богом. Для того, щоб зібрати тисячі людей, вам потрібна інфраструктура, саме тому у вас є величезний ритуальний басейн на місці з великою порожньою площею. Я стверджую, що ця [велика порожня] площа є ключем», ― говорить Даніель Вайнстуб.
І, за словами вченого, розгадку можна знайти у стародавньому Дамаському документі, бо саме він містить правила цієї щорічної події: «Я дослідив як тексти, так і археологічні залишки, і те, що я побачив, цілком відповідає цій можливості».
Дамаський документ як ключ до таємниці
Серед більш ніж двохсот тисяч документів, які були знайдені в XIX столітті в Каїрській генізі синагоги Бен-Езраи, ― колекції стародавніх єврейських рукописів, ― найбільшими і найважливішими у своєму роді були дві копії загадкового рукопису, позначеного як Дамаський документ.
Ці копії Дамаського документу датувалися приблизно десятим та дванадцятим століттями нашої ери, але дослідники визначили, що сам текст не середньовічний, а більш давній. Він містить настанови: божественні застереження, заклики, адресовані членам секти, разом з полемікою проти її опонентів, апокаліптичні описи, правила сімейного життя, а також статут та закони громади. У другій частині йдеться про зародження громади через 390 років після зруйнування Єрусалима вавилонянами (586 рік до н. е.), тобто в 196 році до н. е., незадовго до повстання Маккавеїв; її суспільний устрій, постанову про дотримання шабата, релігійні обряди тощо.
Частина загадок навколо цього рукопису зникла через 70 років після знахідки сувоїв Мертвого моря, адже одним із сувоїв, знайдених у кумранських печерах, був Дамаський документ. Таким чином, правила єсеїв описані у так званих кумранських «Правилах громади», рукописі, що містить звичаї та спосіб життя громади Яхад, а також у Дамаському документі.
Після завоювання та знищення Кумрану римлянами копія Дамаського документу потрапила до Каїру, і там, очевидно, її неодноразово копіювали протягом 900 років. Тепер цей документ, виявлений у 1897 році у Каїрській генізі, служить можливим вирішенням іншої загадки ― справжньої природи Кумрану.
Згадувані у Дамаському документі релігійні обряди, що проливають світло на таємницю Кумрану, були побудовані за зразком, описаним у 27-28 розділах біблійної книги Повторення Закону. У цьому уривку Мойсей настановляє ізраїльтян, як проголошувати Божі благословення та прокляття на горі Евал та горі Герізім після їх вступу у Ханаан, що згодом описано в Книзі Ісуса Навина.
Однак Вайнстуб написав у статті: «Опис церемонії в Дамаському документі містить речення, що складається з двох частин, які мають надзвичайно важливе значення для наших цілей і відсутні в «Правилах громади»: «І всі [мешканці] таборів збиратимуться у третій місяць і проклинатимуть кожного, хто відхилиться праворуч [або ліворуч] від Тори».
Вчений зазначив, що з цього речення можна вивести два елементи: те, що зібрання відбувалися в певний час ― місяць сіван, на який припадає свято Шавуот (Тижнів, або П’ятидесятницю), і що люди з різних місць (таборів) закликалися на збори на одному місці. Для Вайнстуба головна особливість ― це велика площа в південній частині ділянки, позбавлена будівель. Саме там чоловіки цієї громади збиралися раз на рік, під час свята Шавуот, вважає він.
Тому, за словами Вайнстуба, правила, які, як вважалося раніше, стосувалися загального способу життя єссеїв, описують замість цього конкретну церемонію. “Можливо, Кумран навіть і був побудований для цілей цього зібрання”, ― написав він.
Есеї були єврейською сектою, але не визнавали ні Храму в Єрусалимі, ні священничих сімей Єрусалиму, ні єврейського календаря, тим самим звільняючи себе від паломництва до Єрусалиму. Натомість вони йшли в пустелю.
Тих, хто збирався у Кумрані напередодні Шавуота, не потрібно було розміщувати в будівлях, скоріше, вони спали на вулиці на циновках або в численних навколишніх печерах, де тисячоліттями пізніше були знайдені рукописи, які стали відомими як сувої Мертвого моря. За словами вченого, лише кілька десятків людей проживали в Кумрані постійно, підтримуючи його та готуючи до щорічних зборів.
Як вважається, есеї були менш ізольованими від загального суспільства, оскільки протягом року вони жили в межах або поряд із звичайними єврейськими громадами по всій країні, розлучаючись з ними лише під час щорічних зборів.
Більше того, згідно з Дамаським документом, особа, яка проводила церемонію, мала знати різні мови, «оскільки вони приїжджали з усієї країни, а євреї тоді розмовляли трьома мовами: єврейською, арамейською та грецькою», ― каже Вайнстуб.
«Моя теорія також узгоджується з тим фактом, що сувої не обов’язково походять з Кумрану, а привозилися до печер з усієї країни і залишалися в печерах протягом десятиліть», ― написав Вайнстуб.
Теорія паломництва до Кумрану на свято також пояснює незвичайну систему ритуальних басейнів. На додаток до великих цистерн були знайдені два дуже великі басейни, серед найбільших, виявлених у країні, а також вісім менших. Невелика громада з 20-30 людей, релігійних та педантичних у обрядах очищення, не потребує такої кількості басейнів. Але якщо це щорічне місце зустрічей, де сотні людей повинні проходити обряд релігійного очищення, це має сенс.
Вайнстуб робить висновок: «Кільком десяткам постійних мешканців Кумрану, можливо, за допомогою невеликих груп єсеїв, що мешкали неподалік від джерел на березі Мертвого моря, доводилося приймати на цьому місці багато сотень людей раз на рік у все зростаючій кількості. Кумран з його спорудами, печерами та площами узгоджується з доказом щорічного зібрання, про яке свідчать сувої. Жодне інше відоме місце не підходить для такої мети».
Джерела та ресурси
1. Cairo Genizah paper may hold key to secrets of Qumran, Dead Sea Scrolls. Режим доступу: https://www.jpost.com/archaeology/cairo-genizah-paper-may-hold-key-to-secrets-of-qumran-dead-sea-scrolls-678045
2. New Study Solves the Mystery of Dead Sea Scrolls Site. Nir Hasson. Режим доступу: https://www.haaretz.com/archaeology/dead-sea-scrolls-site-mystery-solved-qumran-jerusalem-1.10155326?fbclid=IwAR2SxrjnZYIB8rDwsjseayQmLLNJFplov-OV4FYqTWwujv0cWvyb49PtCHc&v=1630316135156
3. The Covenant Renewal Ceremony as the Main Function of Qumran. Daniel Vainstub Religions 2021, 12(8), 578; Режим доступу: https://www.mdpi.com/2077-1444/12/8/578/htm.
4. Damascus Document. Wikipedia, the free encyclopedia. Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Damascus_Document
5. Wacholder, Ben Zion. 2007. The New Damascus Document. The Midrash on the Eschatological Torah of the Dead Sea Scrolls: Reconstruction. Translation and Commentary [Studies on the Texts of the Desert of Judah 56]. Leiden and Boston: Brill, pp. 106–7). Sourse
Олександра Обревко
Фото автора
Джерело: Громада «Бейт шалом»
