Археологи досліджували ассирійський облоговий насип, побудований у 701 році до нашої ери для захоплення міста Лахіш, і дійшли висновку, що на спорудження завдовжки близько 80 метрів пішло близько 19 тисяч тонн каменю. За їхніми розрахунками, звести насип ассирійці могли за 20–25 днів, після чого дерев’яними дошками підняли до міських стін таранні машини та взяли місто. Результати дослідження опубліковані в Oxford Journal of Archaeology.
У X столітті до нашої ери на території сучасного Північного Іраку виникло Новоассірійське царство. Протягом наступних двох століть ця держава швидко розширювалася за рахунок успішних військових кампаній та покладання на підкорені народи великої данини. Свого розквіту вона досягла на початку VII століття до нашої ери, коли Ассирійська держава тяглася від Центральної Анатолії та Єгипту до Перської затоки та Західного Ірану. Проте за розквітом царство дійшло повного політичного краху, який стався близько 609 року до нашої ери.
Наприкінці VIII століття до нашої ери декілька царств Леванта перестали виплачувати данину ассирійському царю Синаххерибу, за що він почав військовий похід. Під час кампанії проти Іудейського царства в 701 році до нашої ери дорогою на Єрусалим армія ассірійська підійшла до міста Лахіш. Розташоване на високому пагорбі і обнесене фортечною стіною місто було практично неприступне, тому ассирійці збудували насип для облогових машин. Проломивши стіну, війська Сіннаххеріба розправилися з лідерами повсталих, пограбували місто, а мирних жителів повели в полон. Ця подія знайшла відображення не тільки у письмових джерелах, а й у предметах мистецтва — ассирійських рельєфах, виявлених під час розкопок Ніневії. Залишки масштабної інженерної конструкції, яка дозволила взяти місто, археологи виявили ще у 1930-х роках, проте її дослідження продовжуються.
Йозеф Гарфінкель (Yosef Garfinkel) з Єврейського університету Єрусалиму спільно з вченими з Ізраїлю та США досліджував ассирійський облоговий насип, споруджений для захоплення Лахіша. Дослідники зіставили інформацію, що міститься в Біблії, на ассирійських рельєфах, в аккадських текстах, а також отриману в ході археологічних розкопок, щоб з’ясувати, як і з чого був збудований величезний насип.
Археологи дійшли висновку, що будівництво насипу почалося у найбільш віддаленій від кріпосних стін точці, щоб захистити працівників від стріл лучників та ядер, випущених із пращ. Камінь для цієї споруди видобувався, мабуть, у безпосередній близькості силами сотень робітників, які цілодобово працювали в кілька змін.
За розрахунками вчених, довжина насипу з ухилом близько 23 градусів становила близько 80 метрів, а ширина — близько п’яти метрів (ширина основи насипу збільшувалася в міру наближення до стіни фортеці приблизно до 35 метрів). На будівництво пішло близько 9728 кубічних метрів матеріалу, тобто понад 19 тисяч тонн каменю. Археологи вважають, що робітники були вишикувані в три-чотири ланцюжки, що передають один одному каміння середніх розмірів (близько 6,5 кілограм). На зведення насипу могло піти 20–25 днів.
Для захисту будівельників від лучників, ймовірно, зводилися потужні Г-подібні дерев’яні або плетені щити. У нижніх частинах подібних важких щитів могли бути отвори, через які скидали каміння. Крім того, ассирійські лучники та пращники могли обстрілювати фортечні мури, тримаючи в страху захисників міста.
Насип будувався, щоб підняти до міських стін ассирійські таранні машини. Однак верхню частину такого кам’яного насипу потрібно було вирівняти. На думку археологів, для цього ассірійці використовували дерев’яні дошки. По них важкі облогові машини затягли до фортечної стіни, яку зрештою і зруйнували.
Джерело: nplus1.ru
