Трагедія у Харкові сколихнула Україну: в будинку для літніх людей виникла пожежа, яка забрала життя 15 його підопічних, а іще п’ятеро отримали тяжкі опіки.
Причиною стало необережне поводження з електронагрівальними приладами.
За фактом порушення правил пожежної безпеки, що спричинило загибель людей, відкрили кримінальне провадження. Наразі створено комісію, котра з’ясовує причини пожежі та розробляє рекомендації щодо того, як уникнути біди в майбутньому. Перевірки проходять у містах і селах України. Про умови в українських пансіонатах, догляд, якого потребують старенькі, та чи може бути старість на радість йдеться у сюжеті.
В Україні чимало будинків для літніх людей працюють нелегально. Трапляється, їхні власники економлять на протипожежних сигналізаціях, інших санітарних нормах. Не мають дозвільних документів, які насправді є необхідні.
Лише на Київщині виявлено 50 таких незаконних пансіонатів, хоча саме там подібна трагедія сталася п’ять років тому. Тоді в пожежі загинули 17 підопічних і медсестра. Наразі відомо, що в Україні необхідні дозволи мають 91 комунальний заклад і 42 приватні.
Попит на будинки для літніх людей щороку зростає. Львів’янка Анна шукала такий заклад для своєї родички — двоюрідної бабусі. Через хворобу самотня жінка потребує цілодобового догляду. Молода сім’я не має змоги постійно перебувати біля неї, адже потрібно працювати. Також у квартирі бракує місця.
Анна Жажа, маркетологиня: “Було досить важко з інформацією тому, що в Інтернеті, я зрозуміла, не всі розміщують свої контакти. Але, все ж таки, десь чотири-п’ять варіантів я знайшла. Подзвонила. У середньому ціна була від 9 до 15 тисяч. Питали, чи людина лежача, чи є у неї пролежні. Від цього ціна змінювалася — була дорожча.
У цю ціну, на жаль, не входили ніякі медичні препарати — це плюс окремо. Тому ціна, звичайно, зростає.”
Анна цікавилася також варіантом державного геріатричного пансіонату. Зізнається: зупинила велика кількість негативних відгуків щодо відсутності належних умов і догляду. Підшукати варіант приватного закладу також виявилося нелегко. Натомість, за висновками жінки, літні люди там почуваються комфортніше, ніж удома.
Анна Жажа, маркетологиня: “Не кожна людина буде знати, як змінити памперс, надати ліки. Тому, все ж таки, розглядали будинок престарілих приватний, тому що там кваліфікований персонал.”
У державних геріатричних пансіонатах підопічних утримують за рахунок їхніх же пенсій. У приватних закладах ціни коливаються від 8 до 30 тисяч гривень. В одному з пансіонатів розташованому неподалік Львова кажуть, що за потреби беруть людей, які можуть запропонувати лише невелику пенсію. Тут проживає 59 пенсіонерів віком від 50 до 102 років. Їхнє утримання та лікування оплачують родичі. Але є й такі, від яких відмовилися власні діти. Тож старенькі змушені були піти з рідного дому та просити прихистку в геріатричному пансіонаті. Кажуть, що умовами задоволені.
Максим Піднебенний, адміністратор пансіонату для літніх людей: “Ми надаємо догляд, у принципі, за різними людьми. У нас, у першу чергу, знаходяться люди після інсульту, які потрапили у лікарню. Їм надали медичний супровід, підлікували їх, і вже у більш такому тяжкому стані вони приїжджають до нас. Люди вже лежачі, яким потрібен догляд і медичний супровід. Також у нас знаходяться люди, у яких є психічні захворювання. Це люди з деменцією віковою, з хворобою Альцгеймера, а також різними психічними захворюваннями. У нас постійний медичний нагляд.
Молодший персонал знаходиться у відділенні постійно. Також закріплюється няня, яка буде доглядати. Вона повністю буде доглядати цю людину. Буде допомагати змінювати памперси, купати, годувати, гуляти, проводити дозвілля. Повністю обслуговувати. Також у нас закріплена сімейний лікар.”
У розвинених країнах Сходу такого поняття, як будинок престарілих, не існує.
Вважають, що родичі мають доглядати стареньких самотужки. На теренах пострадянського простору також домінує погляд, що віддавати літніх людей під чужу опіку соромно. Натомість більшість мешканців пансіонату добре почуваються у компанії однолітків, та головне — отримують спілкування й увагу, якої у похилому віці потребують.
У приватних закладах намагаються якісно організувати дозвілля підопічних. Вони грають у настільні ігри, займаються арт-терапією. У теплу пору року багато часу проводять на свіжому повітрі. Працівники пансіонату наголошують: тут не лише доглядають за пенсіонерами, а й роблять їхнє життя цікавим та змістовним. Старенькі проходять якісну реабілітацію, завдяки якій прогресують.
Підопічна приватного пансіонату: “Потрапила я сюди після мікроінсульту. Коли лежала у лікарні — пройшла курс лікування. Після того син вирішив, щоб я тут трохи відпочила, прийшла до кращого стану — оскільки син працює. І щоб я цілий день сама не була у хаті, вирішив, щоб я була під опікою таких людей. Люди тут дуже хороші.”
Щодо безпеки, запевняють у закладі, усі умови дотримані. Враховуючи пандемію коронавірусу, родичів просять навідуватися один раз на місяць. За можливості побачення влаштовують на свіжому повітрі. Кімнати, в яких проживають від однієї до чотирьох людей, кварцюють. Також із кожній з них виведена на пульт протипожежна сигналізація. У коридорі встановлено вогнегасник і план евакуації на випадок пожежі.
Нагадаємо, зараз в Україні тривають рейди з перевірок. Власникам нелегальних пансіонатів загрожує адміністративна відповідальність. Якщо ж виявиться відсутність протипожежних вимог — позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Лариса Попроцька, Микола Івахненко, Львів, “Вісті Надії”
