Одним із найпопулярніших видів служіння, яким займається молодь церкви Адвентистів сьомого дня в Україні, є табори.
За роки існування табірного служіння їх з’явилася безмежна кількість: дитячі, підліткові, молодіжні, сімейні, навчальні, слідопитські тощо. Такий вид діяльності набирав усе більшої популярності, а кожна конференція створювала свій неповторний стиль. Проте війна стала на заваді цієї місії…
Літо 2022 року можна вважати «майже мертвим» в плані проведення таборів. Але життя неможливо поставити на паузу, тож молодь Східно-Дніпровської та Центральної конференцій вирішили провести перший у 2023 році молодіжний табір.
Молодіжний зимовий табір «Fly» був проведений на території бази відпочинку «Сувід», що в Київській області. Він тривав з 3 по 8 січня, але, як завжди, це недостатньо для того, щоб хоч наспілкуватися з друзями.
Попри воєнний стан в Україні, на табір приїхали 53 відпочиваючих віком від 13 до 25 років. Вочевидь, для звичного масштабу табору, — 120-130 людей, — така кількість може здатися невеликою, але сімейна атмосфера сприяла більш душевним розмовам та дружньому зближенню.
Тема табору «Escape» інтригувала навіть адміністрацію, адже з англійської мови це слово перекладається як «Втеча». Наставники з командами мали змогу розглянути такі важливі теми, як «Втеча від самого себе», «Пріоритети в житті», «Роль принципів» та «Відносини з Христом».
Але як же самі організатори наважилися проводити табір в такий непростий час?
Ми поспілкувалися з деякими з них.
Отож, знайомтесь: Андрій, пастор табору
Андрію, чи бачив ти сенс проводження табору під час воєнного стану? Чи була в тебе впевненість, що табір пройде успішно?
Скажу чесно, звичайно ж, у мене були переживання щодо проведення табору у воєнний час. Тому що на той момент, як і зараз, власне, була й досі існує загроза постійних обстрілів. Але з іншого боку, щодо молоді в місті, де я виконую служіння, можна побачити, що жодні військові дії в країні не зупинили їхнього бажання служити та збиратися разом. Бачу, що їм це потрібно, тому й прийняв рішення: хочу послужити молоді.
Ми бачили людей, які заїжджали на табір кожен зі своїм страхом, болем та сумом. Багато хто був з територій, які зазнали окупації. І якщо була можливість хоча б на кілька днів створити атмосферу, де є надія забути про небезпеку, зосередитися на Богові, відчути себе в суспільстві людей, які поділяють твої погляди та вподобання, то ми не могли її проігнорувати.
Олеся, музичний керівник табору
Олесю, ти подолала складний шлях з окупованого Маріуполя до безпеки в Німеччині. Чому ти вирішила повернутися для проведення табору в Україну, де війна все ще триває?
Коли я виїхала з Маріуполя, то відчула, що хочу віддячити Богу за своє збережене життя та ще більше служити та бути для Нього корисною. Господь не просто так дав мені таланти, тож і я не хочу їх закопувати.
Тому цей «Fly» став для мене особливим. Попри війну, страх та переживання, ми його провели з допомогою нашого Бога.
Саша, наставник
Саша, чи відчув ти різницю у проводженні табору в мирні часи та під час війни?
Щиро кажучи, особливих відмінностей не помітив. Єдине, що відчувався великий ступінь відповідальності, якщо раптом станеться якась надзвичайна ситуація.
Які найважливіші висновки ти зробив для себе під час табору?
Хочу сказати, що цей табір був корисним не тільки для гостей, але й для організаторів. Тож найбільш влучним, на мою думку, висновком є така думка: один із найбільших обманів диявола полягає в ідеї, що я якийсь не такий та що зі мною щось не так. Гаразд, не без того, що над собою потрібно й далі працювати, — і я перший буду займатися цим, розуміючи при цьому, що ми спасаємося лише вірою в розп’ятого Христа, — але Бог мене любить і приймає таким, який я є. Тому й мені потрібно любити та приймати інших такими, які вони є.
***
Дякувати Богу за можливість служити Йому, навіть, у найскрутніші часи, адже Господь завжди щедрий на чудеса для тих, хто у них вірить.
Віра Середа
