Розповідає Альона Корякова – керівник центру дитячого розвитку «Перлинка» міста Богуслав Київської області.
Як давно існує центр та чому обрали саме такий вид служіння?
Два з половиною роки тому мого чоловіка, пастора, перевели на служіння в місто Богуслав. Ми завжди в нашому служінні приділяли багато уваги роботі з дітьми, підлітками та молоддю. За освітою я викладач музики, тому сподівалася на новому місті знайти роботу за фахом, але мої очікування не справдилися. Десь пів року я нудьгувала, були плани розширити підлітковий клас, створити артклуб. Зупинилися на створенні дитячого центру розвитку з музичним ухилом. Знайшли відповідне приміщення, зробили ремонт, завезли меблі та відчинили свої двері у листопаді 2021 року. Потроху стали приходити на заняття дітки.
А в лютому 2022 року почалося широкомасштабне вторгнення, й в Богуслав збиралися переселенці з місць бойових дій. Дитсадки були зачинені, тому кількість дітей у нашому центрі зросла до 20, більше просто не вміщало приміщення. На деякий час центр став місцем гуманітарної допомоги та спілкування. Діти могли тут зосередитися на музиці, малюванні, послухати цікаві історії, перепочити від жахів, які побачили в рідних місцях. Батьки у цей час вирішували побутові питання.
Для мене одної було важким через таке навантаження, але Господь дав помічників. Спочатку допомагала Катерина Линник, вона працювала раніше вихователем у дитсадку, та Анна Воропай. Зараз замість Катерини до нас приєдналася Оксана Кузьменко. Спілкуючись з батьками дітей, як могла збадьорювала їх і себе, бо іноді починався розпач від того, що відбувалося навкруги. Мені завжди подобалося спілкуватися з людьми, тому з початком роботи в центрі усвідомила, що це моє.
На дітей якого віку розраховані заняття та як проходить день у центрі?
Ми працюємо з дошкільнятами, тобто дітками від трьох до шести років. Заняття починаються о 10 годині та завершуються о 13. Розпочинаємо день з фізкультури, щоб зарядитися енергією, потім – повчальна біблійна історія, а далі заняття в залежності від віку дітей, які прийшли. Малеча може гратися, малювати чи співати, старші дітки мають уроки з математики, читання та письма.
Коли було багато переселенців, то в нас було дві групи, зараз дітей поменшало, приходить від восьми до десяти дітей на день. Також між заняттями робимо невеличку перерву, коли дітки можуть перекусити, пригощаємо їх фруктами та печивом, а також тим, що принесли батьки.
З дітками, що повернулися додому, підтримуємо контакт. Коли вони приїжджають у Богуслав до своїх рідних, їхні батьки телефонують, ми зустрічаємося й спілкуємося.
Деякі наші дітки вже пішли до школи, й батьки просять зробити щось для них, тому плануємо розширити коло нашої діяльності. Це буде поглиблене вивчення математики. Уже домовилися з учителем про такі уроки, а також про малювання. Також потрібно буде подовжити час роботи центру, бо школярі можуть прийти тільки після 13 години.
Хто допомагає втілювати цей проєкт?
Від початку робота центру розглядалася як благодійна. Місцева громада збирала щедрі приношення на проєкт. Також зверталися до друзів за кордоном і нам вистачало на покриття витрат з оренди приміщення.
Коли почалися проблеми зі світлом та опаленням, потрібен був генератор, звернулися до батьків з проханням благодійних внесків, хто скільки може. Господь так благословив, що гроші надходили з різних місць – від друзів, знайомих і небайдужих до цієї справи. Надходили кошти з уніону та конференції, так протрималися п’ять місяців, тоді вистачало не тільки на оренду, а й на зарплату для моїх помічників.
Зараз, коли кількість дітей знову скоротилася, ввели фіксовану оплату на покриття витрат. Дякувати Господу, що за цей час ми змогли оновити меблі для центру, бо деякі потребували заміни, збільшити кількість іграшок і матеріалів для занять.
Які особисті очікування змогли втілити через цей проєкт?
Це служіння для мене є самореалізацією. Подобається займатися з дітками, дивитися, як вони зростають, спілкуватися з їхніми батьками. Було приємно, коли дітки з центру прийняли запрошення на канікулярну школу в громаді, відвідували деякі служіння, приходили з батьками на євангельську програму. Усе це надихає працювати далі, шукати нові цікаві заняття для дітей.
Дякую Господу також за підтримку, коли опановував страх, що чогось не зможу. Тоді навколо мене обов’язково з’являлися люди, які допомагали своїм досвідом чи добрим словом. Також через цей проєкт моя помічниця, Катерина Линник, почала знайомитися з Біблією. Вона з переселенців, зараз відвідує церкву та готується прийняти хрещення у своєму місті. Оксана Кузьменко рік тому охрестилася й виявила бажання взяти участь у нашому служінні. Через такі Божі благословення отримуєш додатковий стимул працювати далі.
