Молодіжний табір, що відбувся з 21 по 28 липня в Коблево, зібрав більше 140 юнаків та дівчат з усієї країни для духовного відродження на березі моря, та завершився хрещенням – дев’ять молодих людей уклали заповіт з Господом. Тематика табору стосувалась свободи в Христі, глибокого осмислення проблеми гріха і того, як Бог вирішує її завдяки Євангелії та дії Святого Духа в серці грішника.
“Моїм головним завданням було розірвати небіблійні шаблони розуміння гріха і показати, як Бог дивовижним чином докорінно змінює того, хто з покаянням і в безсиллі приходить до Нього. Ті речі, якими я ділився в проповідях, в свій час перевернули моє розуміння Бога. Після цих відкриттів я врешті почав жити щасливо з Ним. Кожне із них наче стало ковтком повітря, які згодом навчили мене дихати на повні груди в присутності Христа. Протягом табору я багато молився про те, щоб молодь зловила ці істини, і прийняла їх всім серцем” – ділиться своїм переживанням пастор табору Владислав Мікула.
Окрім проповідей протягом дня проходили семінари та майстер-класи від запрошених спікерів, молодіжних лідерів і пасторів, на яких молодь відверто говорила про віртуальну залежність, порнографію, самооцінку, ризики, межі і секрети в стосунках. Хлопці й дівчата намагались розібратись в собі і навчитись мріяти на повну разом з Богом.
Команда організаторів та всі відпочиваючі пережили унікальний досвід за ці кілька днів. Ось, що про це говорить координатор програми Павло Поправкін:
«Дію Бога я побачив в керівництві всім табором. Я не часто переживаю в служінні такий досвід, коли те чим займаюся на 100% контролюється Богом. Багато, до чого я готувався, що планував – ми не реалізували. Замість цього я бачив, як все на цьому таборі працює як один злагоджений механізм. Що мені здавалося катастрофою насправді – було великим благословенням, влаштованим Богом. Також Господь показав, наскільки важливо служити Йому з Духом Святим. Раніше я часто хапався за різні служіння, думаючи, що зараз це вкрай необхідно і дуже допоможе Його справі, тягнув їх, не бачив результатів, втомлювався, вигорав, збирав сили і знову йшов тим самим шляхом. Поки я був зайнятий “своїми” служіннями, я був закритий до Божого служіння, яке перевершує всі очікування і має великі плоди. Почути голос Божий і йти за ним куди б Він не йшов – ось головне в служінні Богу».
А ось кілька досвідів від учасників табору:
«Море цього року було не дуже – то холодне, то брудне. Так я сказала б, якби їхала на табір, тільки заради відпочинку. Та я знайшла щось значно більше. Я купалася в морі посмішок, підтримки і щирості, відчула глибину Божої любові до мене, Його відповіді на сльози і молитви. У легкому морському бризі я відчувала, як Він обіймає, знищуючи страх і сумніви. Море було чудове – неймовірне, неосяжне, та розумію, що воно не вмістить навіть краплі Божої любові до кожного з нас. Воно нагадало мені наскільки Бог безмежний і могутній, але водночас близький. Він поряд, прямо у моєму серці. Він робить мене вільною від зла» (Мар’яна Бойко).
«На табір я їхала не для відпочинку. Перед виїздом я сказала Богу: “Якщо Ти оплатив через людей мені табір, тоді я буду чекати від Тебе особливої відповіді там. Як мені далі жити? Я заплуталась.” Для цих слів були передумови, про які говорити не буду, але скажу тільки, що 15 діб перед табором, я не спала зовсім, просто не могла. Я була фізично і морально виснажена. Але в таборі, вже на другу ніч мені вдалось заснути!
А на третій день через проповіді пастора Влада я почула відповідь. Для мене це був ніби ковток свіжого повітря.. Я почула, як Бог говорить мені:
“Віка де ти? Всі ці 5 років Я був пліч-о-пліч з тобою. Я знаю, як тобі було важко без Мене в дитинстві але зараз Я тут. Я іду перед тобою і сотня ангелів навколо нас. Мене болить серце за тебе і Я знаю як тобі, бо Сам це пройшов. Біль, зрада друзів та рідних. Але зараз Я тут, Я даю тобі Свою руку, даю тобі нове життя. Я готовий забрати твоє кам’яне серце і з твого дозволу дати тобі нове, наповнене Моїм Духом і Моєю любов’ю! Я твій Тато, твій Друг, твій Брат, твій Наречений, Я той хто тебе знає досконало, і настільки ж досконало любить. І навіть якщо рідна мати тебе покине, Я – ніколи. Люблю тебе, такою яка ти є. Прийди до Мене з своїм болем, не ховайся, ми пройдемо все разом, чуєш?! Бо я твій Папа”.
Плакала на кожній проповіді, кожне сказане слово було мені в серце. Я відчувала, що Господь говорить до мене через уста пастора. Додому поїхала вже зовсім іншою людиною. Табір для мене став сім’єю, я знайшла нових друзів, братів, сестер. З високо піднятою головою хочу крикнути на весь світ: “Max Free, Я люблю вас!!!”» (Вікторія Корсо).
Під кінець табору всі реально відчували себе однією великою християнською сім’єю. І цілком можливо, що хтось таки задумається про створення своєї власної. Цьому якісно сприяли всі активності табору: семінари, обговорення дискусійних тем в групах, спілкування після проповідей. У хлопців та дівчат були всі шанси знайти рідну по духу людину. Хто знає, можливо наступного року ми ще почуємо захоплюючі досвіди того, як “Max Free” став початком чогось нового і відповіддю на молитви сердець, які шукали саме “ту єдину”, або “того єдиного” від Господа.
Владислав Мікула
Фото: Данило Абрамюк
