Розповідає Михайло Проданюк, пастор у м. Чернігів.
Як безпечно зараз ваше місцезнаходження, який моральний дух ваш і церкви? Що сталося, чи хтось постраждав?
Вже третю добу (починаючи з 3 березня – прим.) ми оточені з усіх сторін, по місту б’ють “Гради”, б’є авіація, кожні декілька хвилин звучить тривога, місто здригається – такого навіть у страшному сні не можна було уявити. Пастори всі на місці, ніхто з членів церкви не постраждав, хоча десятки вбитих у Чернігові. Є будинки, які зруйновані вщент. Молимось, молиться вся Україна. 4 березня були такі переживання: один із снарядів “Граду” пробив дах молитовного дому, пробив кілька балок, вилетів через стіну і вибухнув при вильоті з молитовного будинку. Люди позбігалися і сказали, що це чудо, “Град” повинен був вибухнути зразу. Господь врятував і зберіг. Продовжуємо молитися і просити у Господа захисту.
Як ви зараз відзначаєте суботній день?
Стараємося зв’язатися, коли є зв’язок із членами церкви. Фактично, сьогодні кожен дім у Чернігові – це дім молитви. Люди сидять у підвалах, у сховищах і проповідують. І найприємніше те, що люди які раніше не хотіли слухати про Бога, сьогодні самі просять, моліться, розкажіть. Ситуація непроста: з однієї сторони горе, страждання і смерть, з іншої – люди готові слухати. Зараз намагаємося організувати вивіз старих, жінок з дітьми. На жаль, це зараз неможливо, бо ми оточені.
Наступного дня тут був сильний бій і нам сказали звільнити ту територію, бо там очікувалося надто гаряча битва. На свій страх і ризик я вивіз дітей із міста, прорвався через барикади. Зараз вони на території іншої області. Я знайшов мікроавтобус, який пожертвували люди і везу продукти та медикаменти в Чернігів. Буду молитися, якщо якийсь коридор з’явиться, спробую прорватися до міста.
Попередили що обстрілюють всі машини. Якщо не вдасться зібрати людей з Чернігова, то буду збирати з найгарячіших точок і везти на Західну Україну. Тому прошу вас, моліться.
