Нехай у всіх нас буде завтра!
Будь з нами, Господи, бережи та помилуй нас
З Божою та вашою допомогою продовжуємо рухатися вперед. Сьогодні кожен, як може, прагне зробити хоч щось, щоб ще на крок наблизитися до миру, тиші та добрих новин…
Сьогодні ще одна машина навантажена харчами та засобами гігієни попрямувала до Запорізької області. Ми також хоч трохи змогли допомогти Бердянську та Мелітопольському району в тій же області. Сьогодні кілька сімей переселенців отримали допомогу — харчі, матраци, подушки та ковдри. Закуплені й передані медикаменти до Харківської області.
Щастя приносить друзів, а нещастя їх випробовує.
Стефан Цвейг
Вийшло, також замінити частину сантехніки, яка була вийшла з ладу в комплексі «Гармонія», де, наразі, проживає понад 100 осіб. У Каменському продовжує діяти Волонтерський центр для переселенців.
Слава Богу та щира подяка. Всім Вам!
Слава Богу, що наші очі побачили ранок нового дня
Годинник показує 1:30 ночі. Добігає кінця ще один робочий день, отож підведемо йому підсумок.
Зараз тут все склалося таким чином, що якщо ти можеш щось робити, вільно пересуватися по місцевості, купувати якісь необхідні дрібниці, кудись відвозити, — то це величезне диво й благодать. Адже трохи далі від нас, — і цієї можливості люди вже не мають…
Отже, ми знову відвідали комплекс «Гармонія». Там живуть наші переселенці й ми відвезли їм медикаменти для загальної аптечки. Потім відправили ліки до Харківської області.
Попит на медикаменти зростає все більше й більше, а ми з новою снагою відчуваємо це кожнісінький день. Адже багато людей знаходяться на постійному медикаментозному лікуванні — хронічні захворювання, цукровий діабет, видалена щитоподібна залоза, онкологія та інше. Ось так, співпрацюючи з аптеками, замовляємо, передаємо. Дуже багато вірусних інфекцій, простудних захворювань після тривалого переохолодження. Сьогодні Запоріжжя ще продовжує облаштовувати свій центр для нужденних…
А ще ми знайшли приміщення під склад і тепер маємо де збирати придбане, готувати, пакувати та відправляти далі великими обсягами й партіями.
Якщо проти мене підніметься табір, то серце моє не злякається, якщо проти мене повстане війна, я на поміч Його буду надіятися. Пс.27:3
Слава Богу, — пролетів ще один день. Величезна подяка всім Вам за підтримку та допомогу. За те, що вірите, що в нас насправді війна, жахлива війна, адже сьогодні ще багато хто вважає, що те що тут відбувається — це фотошоп і наша фантазія!?! А через вашу довіру й підтримку Бог підкріплює нас і дає сили рухатися далі та вижити всупереч усьому.
А ще неповний місяць тому у нас були серйозні проблеми, — і звідки нам було знати, що ми були просто щасливі
Завершується ще один день, а я сьогодні маю нагоду підбити підсумки двох днів.
Перша наша радість — це можливість взяти участь в прийманні та допомозі у влаштуванні людей з багатостраждального Маріуполя. Понад 200 осіб, з яких майже половина — діти. Ось їх ми розвозили та розміщували на різних базах відпочинку.
Завдяки роботі волонтерів, які з ризиком для життя супроводжували людей, завдячуючи волонтерській турботі, ці люди вже знаходяться в безпеці — перелякані, брудні, виснажені, але найголовніше — серед живих. Дякуємо благодійному фонду «Сила дій»! Ми мали можливість надати їм ковдри, подушки, харчі та інше. Дуже багато довелося ще шукати та докуповувати, оскільки приміщення були слабо приготовлені зустрічати таку кількість людей, — а це засоби гігієни, очисні засоби, мийні, багато різноманітних медичних препаратів… І все це ми придбали завдяки Вашій фінансовій допомозі. Величезна подяка кожному з Вас за внесок у велику справу доброти! Разом з Богом та один з одним ми все пройдемо. І дочекаємося світанку!
«Благодіяння полягає не в тому, що дається, а в душі того, хто дає».
Сьогодні хочеться висловити особливу подяку кожному волонтеру, кожному жертводавцю, тим, хто перебуваючи далеко, відчувають чуже горе та чужу нужду.
Ось повідомлення від Андрія: «Готовий працювати цілодобово…»
Або від Олександра, який зараз на складі видачі допомоги: «Якщо потрібно, то я можу тут і ночувати…»
А ось дзвінок здалеку: «Як ви? Чи щось потрібно?».
Чи слова керівника благодійного фонду «Сила дій», Олесі Ільницької: «… потрібно допомогти. Адже там біда».
Це благодіяння не лише ззовні, це благе діяння серця.
Я не буду збирати валізу, оскільки немає такого розміру, щоб вмістити батьків, усю сім’ю, друзів, Україну, домівку та всі досягнення. Я залишаюся вдома. Тут. В Україні, з Богом, з миром, з Україною в серці.
Сьогодні ми знову відвідали три центри, де розміщенні біженці з Маріуполя. Приємно хоч у зв’язку з цим прописувати назву цього міста, — адже не всі загинули й біль трохи відступає, — ми зустрічаємо людей, які вижили.
Але відразу ж замислюєшся й ці думки автоматично перетворюються в молитву: Боже, а як ті, хто ще залишився?..
Була можливість допомогти засобами гігієни, мийними та засобами для глибокого чищення, дитячим харчуванням, засобами гігієни, водою. Нехай Бог особливо благословить руку того, хто дає, адже таким чином послуживши цим людям, — дорослим і дітям, — Ви послужили Самому Христу.
За матеріалами Facebook сторінки Інни Кампен інформація для цієї статті взята з: «16 березня»; «18 березня»; «19 та 20 березня»; «21 березня»
