Розповідає Мар’яна Самчук. Проживає у Хмельницькій області, село Майдан-Карачієвецький
Зростала я у православній родині. До 2019 року навіть не здогадувалася, що існує церква Адвентистів сьомого дня. Тоді я жила в Кіровоградській області в селищі міського типу, яке називається Компаніївка.
Якось помітила, що неподалік від мого будинку висить запрошення на духовно-оздоровчу програму «Надія є». Мене це зацікавило, отож, я вирішила скористатися запрошенням. Програму, як виявилося пізніше, проводив обласний пастор Сергій Сугак.
Напевно, в моєму житті на той час була потреба в Слові Божому та Його Дух вів мене.
Погода в той день була похмура, на душі теж тяжко, проте все, що говорив пастор, знаходило відгук у моєму серці. З перших хвилин програми мені сподобалися пісні, а саме служіння навіть вразило мене. Мене зацікавило, як вивчалося Слово Боже та як воно практикується у житті віруючих…
Після закінчення програми, я продовжила вивчення Біблії на курсах з пастором Олександром Пилипенко, але саме хрещення чомусь постійно відкладала. Зараз мені здається, що відкладала, оскільки боялася кардинально змінити своє життя.
Я була занадто приголомшена життям нашого Викупителя, Його жертвою за нас, але щось, навіть не зовсім зрозуміле мені постійно заважало прийняти тверде рішення та слідувати йому.
Коли почалася війна, ми з чоловіком на той час перебували на заробітках за кордоном, а діти знаходилися з моїм батьком у Компаніївці.
Серце не знаходило спокою, — отож 1 березня ми зібрали речі та повернулися додому до України. Планували забрати дітей та перевезти їх подальше від гарячих подій і бути разом.
Забравши дітей, ми приїхали до Хмельницької області.
З початком війни, я особливо гостро зрозуміла, що час приходу Христа близький, і більше немає часу відкладати заповіт з Господом. Усвідомила, що саме Дух Святий мені нагадує про це, тому почала активно готуватися до хрещення. Мій чоловік, Олег, член помісної громади за місцем нашого проживання, тому я почала ходити на богослужіння разом з ним. Чоловік, звичайно, зрадів таким у мені змінам, допомагав мені у вивчені Слова Божого, показував мені відповіді на мої питання у Біблії, проте не тиснув на мене та й сама я розуміла, що прийняття хрещення — це лише моє особисте рішення перед Богом.
Познайомившись з пастором, ми з ним проходили доктрини церкви та він готував мене до хрещення.
Сам обряд хрещення проводив пастор Віктор Лічман, а водний обряд здійснював пастор Микола Тюрин. Це сталося 19 червня 2022 року в Ярмолинцях.
Наразі, зараз й наші діти теж ходять з нами до церкви. Старший син, якому дванадцять років, зацікавлено знайомиться з Біблією, знає вже, що таке хрещення та був радий за мене. Вони разом із чоловіком щиро вітали мене з цим дійством.
Знайомство з Богом для мене — це дуже велика радість. Зараз я сповнена великим бажанням ділитися цією радістю, благовістити Слово Боже людям, щоб і вони знайшли Бога та прийшли до Нього й отримали спасіння.
Записала — Алла Шумило
