18 грудня о 10:00 в Хмельницькому на радість усіх присутніх 6 осіб увійшли в Завіт з Господом, а вже о п’ятій вечора Вінниця побачила засвідчення віри іще 24 людей. Проповідь перед хрещенням говорив президент Подільської Конференції церкви АСД Олександр Зайцев. Натхненними словами він закликав усіх присутніх закласти міцний фундамент своєї віри, який стоятиме на трьох основах: щирій молитві, глибокому дослідженні Біблії, та євангельській роботі. Кожен із трьох елементів посилює інші. Відкрите серце у молитві дозволяє Богу наповнити віруючого Святим Духом, Який викликає бажання розуміти Його Слово – Біблію. Біблія відкриває істинний характер Бога і надихає більше проводити з Ним часу в молитві та розповідати іншим про Нього. Євангелізм посилює спрагу розуміння Біблії, бо коли ти розповідаєш іншим про Бога, то починаєш бачити прогалини у власних знаннях.
Служіння було натхненним і урочистим. Прекрасний спів молоді створював особливу атмосферу присутності Бога і Його ангелів.
Історії покаяння кожного із новохрещених варті того, щоб про них почули тисячі людей. Тому ми хочемо розповісти про навернення Віки, яка хрестилась у Вінниці.
«З рідними батьками я прожила лише до трьох років, потім мене забрали в дитячий будинок, звідки я в п’ять років потрапила в сім’ю опікунів. На жаль моє дитинство обірвалось в 11 років, коли я пережила сексуальне насильство… Цей біль багато чого змінив у мені. Я почала курити, вживати алкоголь та дружити не з тими людьми, які могли б навчити мене чогось доброго. До 14 років я терпіла, мовчала і носила цей біль у собі, але настав день коли терпіти вже не було сил. Навіщо мені життя сповнене мук, страждань, сліз і підступу? Я вирішила покінчити з цим.
Дев’ять разів я робила спроби суїциду, але на щастя у Бога були інші плани на мене! У нашому селі з’явилась людина, яка робила лікувальний масаж. І якось так трапилось, що я потрапила до неї на прийом. На третьому сеансі я дізналась, що це дружина адвентистського пастора. Сам Бог торкався її руками до мого тіла, але сягав значно глибше – моєї душі. Я відчувала Його подих, присутність та ніжне піклування про мене. Я Його не шукала, але Господь знав, коли мене знайти. Ми почали спілкуватись із нею. Невдовзі я вже частенько бувала в гостях у їхній сім’ї і навіть стала називати Надю мама, а її чоловіка Славіка – папа. Вони стали для мене тими, кого мені так бракувало усі ці роки – справжньою сім’єю, в якій мене завжди ждуть, приймають такою, якою я є, і щиро від усього серця люблять.
І ось мені вже 18 років. Рік повноліття подарував мені найдорожче – спасіння від гріха і від зла. Сьогодні я прийняла хрещення і радісно кричу на весь світ, що я є дочкою Небесного Батька. Владі сатани наді мною настав кінець. Я боролася, здавалася, падала і Бог щоразу мене підіймав. Довгий час я не могла собі пробачити певні речі й винила себе в усіх своїх провалах, але коли прийняла хрещення і вийшла з води, то зрозуміла, що в мене почалося інше життя. Тепер я іду не сама, а з Господом, духовною сім’єю та друзями. Всі ці роки Бог був біля мене і вів мене навіть коли я впиралась. Його любов підкорила мене. І зараз мені надзвичайно цікаво дізнатись Його план на моє майбутнє».
Владислав Мікула
Фото – Владислав Андрієнко
