Головна ідея книги полягає в тому, що Бог допомагає всім істинно віруючим у Нього, Він буде поруч як у добрі, так і у скорботні дні. Ця книга описує досвіди віруючих, яким Бог вказував вихід із різних найскрутніших обставин. Яскраво висвітлені питання довіри Богові у будь-якій ситуації.
Головна ціль укладачів книги — висвітлити історію не з позиції глобальних надбань чи великих постатей, а зі сторони звичайних людей, використовуючи свідчення членів церкви, показати, як зараз живе та діє Божа церква. Це дослідження охоплює історію та процес розвитку саме церкви Адвентистів сьомого дня у Києві, яка в минулому році відзначила 120 років.
Переважна більшість читацької аудиторії — це християни, що хочуть знати свою історію. Загалом текст та історії можуть зацікавити як підлітків, так і дорослих. Люди старшого віку можуть згадати досвіди, пережиті ними та їхніми сучасниками.
В історичних довідниках прийнято висвітлювати факти, і з текстів, які містять особисті історії та точки зору, можемо констатувати, що не було прихильників ідеології Російської імперії, а пізніше і СРСР. Всі вони виступали проти їх тоталітарних режимів та намагання контролювати віру та думки людей.
Вважаю, що укладачі книги «Історія Адвентистської церкви в Києві» успішно, наскільки це можливо для посібника з християнської історії, впоралися із поставленими завданнями: інформування (історія) та нагадування (які часи пережила Церква і чим займається зараз).
Питання віри було актуальним включно до початку війни і залишається дотепер, але з початком війни більшість людей увірували: після чудесного спасіння чи задля цього. Як кажуть: «На війні атеїстів немає». Але наразі залишається актуальним другий аспект цього питання – істинна та абсолютна віра, якої досягають не всі і не одразу.
На мою думку, люди, які написали цю книгу, були максимально об’єктивними. Адже вони могли собі дозволити не просто проінформувати про дії влади проти Адвентистської церкви як у Російській імперії з СРСР, так і в Росії, де законодавством заборонена діяльність організації Свідків Єгови, а напряму, без натяків засудити Росію як країну та весь її народ. Але цього немає в жодному тексті. Нас лише інформують, нічого не приховуючи: ані гонінь за «віру в єресь», ані жорстоких розправ над адвентистами у православній імперії та атеїстичному радянському союзі. Слід додатково зазначити, що жодних упереджень чи прямих суджень у книзі з боку укладачів немає.
Щодо самого тексту, то він не зовсім простий, тому що, при всьому своєму народному спрямуванні, книга виступає не як підручник, але точно як посібник з історії, в якому наявні дати, імена, назви подій та інше. Та в цілому текст доступніший для сприйняття, ніж звичайні підручники історії. За достовірність можна бути впевненим, опускаючи той факт, що посібник укладали адвентисти. Беремо до уваги надання офіційних документів, відкритість свідків, чиї історії є у книзі. До того ж, багато з наведених фактів пов’язані не лише з самими адвентистами та їх церквою. Немало з того, що торкалося їх, стосувалося й людей інших конфесій чи світогляду. Можливо, укладачами і були допущені деякі неточності, але це скоріше стосується незначних деталей чи особистих свідчень людей, які самі могли щось забути і упустити, або недогляд тих, хто брав свідчення.
Після передмови робота виглядає як звичайний історичний посібник, але вже за кілька сторінок починається, власне, не тільки сухе висвітлення фактів та дат. Ми можемо прочитати особисту історію життя багатьох діячів Адвентистської церкви, про їх шлях до Бога, про труднощі та випробування, що трапилися з ними. Також дізнаємось чимало цікавих фактів про Церкву та її членів. Наприклад, в одній з громад було служіння для людей з вадами слуху, які пізніше стали членами церкви.
Цікаво те, як віруючі дружно працювали, розповсюджуючи Слово Боже. Книга висвітлює роботу Церкви у найскладніші часи і сьогодні відкриває адвентистам приклад віри та взаємовідносин як з Богом, так і у церкві.
Багато фотографій та особистих свідчень людей прикрашають текст і роблять його більш кольоровим та яскравим. Читаючи книгу, краще розуміємо, що живемо у неймовірно сприятливий для будь-якого віровизнання час і що раніше люди справді страждали за свою віру та переконання. Цікаво було дізнатися, що коли в Європі Церква здійснювала гоніння на відьом, а точніше на тих, кого вона ними вважала, у той самий час у православній Російській імперії пригнічували інших християн – усі інші спрямування релігій, окрім православ’я, вважалися єрессю.
У книзі описана діяльність Церкви на початку повномасштабної війни в Україні 24 лютого 2022 року, яка не зважаючи на складну ситуацію, піклувалася про нужденних, співпрацюючи з різними волонтерами та благодійними організаціями і допомагаючи у евакуації та наданні тимчасового притулку біженцям із різних місць країни.
Поради: у розділах про історію будівництва та відновлення Дому молитви можна було б додати фото будівлі до ремонту та після, а також фото перших зібрань та останніх. Використовувати також і кольорові фотографії.
«Історія Адвентиської церкви в Києві» не є легким чтивом на вечір, але складність полягає лише в тому, що незважаючи на висвітлення думок та особистих свідчень, книга залишається історичною. До того ж, на мою думку, адвентистам слід знати свою історію, а це такий собі «підручник для лінивих».
Поліна Сітніченко
Замовити книгу можна тут
