Від гірських пасовищ Північної Македонії до кабіни вантажівки, що курсує між Скандинавією та Гібралтаром – шлях Ядрана Марковскі нагадує європейську одіссею. Міжнародний водій і музикант, який володіє багатьма мовами, роками шукав відповіді на духовні запитання серед доріг та викликів. Це історія про те, як після життєвих випробувань, переїздів і пошуків істини людина знаходить духовне узгодження, братерську єдність та прийняття.
Ядран Марковскі народився в Македонії, яка на той час входила до складу Югославії. Він виріс у православній родині разом із трьома старшими сестрами. Його батьки належали до довоєнного покоління: мати 1932-го, батько – 1935-го року народження.
Родина жила із сільського господарства. Мала близько шести гектарів землі, комбайн і велику отару – приблизно 120 овець. Улітку, коли не було занять у школі, Ядран допомагав випасати худобу, а батько працював у полі.
Особливий вплив на хлопця мала мати – побожна жінка, яка часто нагадувала дітям про Бога: «Пам’ятайте про Бога, діти».
Після армійської служби, яку Ядран проходив у Загребі, він уперше почав серйозно цікавитися Біблією. Коли знайомий запросив його відвідати одну з релігійних громад, Ядранові було близько двадцяти років. Упродовж двох років він знайомився з їхнім вченням, однак під тиском родини припинив відвідувати зібрання. Попри це, інтерес до Святого Письма не зник.
– Я був молодий, а інформації тоді було значно менше, ніж тепер, – згадує він.
Новий пошук в Іспанії
У 2018 році Ядран переїхав до Іспанії. Працюючи водієм міжнародних вантажних перевезень, він подорожував багатьма країнами Європи. Його маршрути пролягали через Францію до Великої Британії, а згодом – від Скандинавії до Гібралтару.
Самостійне життя дало йому можливість повернутися до релігійних пошуків. Зустрівши у Франції представників однієї з протестантських течій, Ядран попросив познайомити його з людьми, які розмовляють мовами колишньої Югославії. Так він долучився до сербськомовної групи й почав вивчати Біблію через Zoom.
Він сумлінно виконував усі вимоги: навіть перебуваючи у вихідні на стоянці для вантажівок, одягав сорочку і краватку перед онлайн-зустріччю. Проте з часом у нього виникли серйозні запитання.
Особливо його збентежила історія родини, яка припинила спілкуватися з донькою після її відходу від громади. «Мені це не здалося християнським. Ісус не відвертався від людей. Він приймав усіх».
Ядран почав молитися, просячи Бога допомогти йому зрозуміти, де істина.
Знайомство з адвентистами
Багато годин Ядран проводив за кермом. Коли дорожні умови дозволяли безпечно слухати записи, він вмикав лекції та проповіді. Одного разу йому трапився виступ сербського науковця-генетика Томислава Терзіна. Той говорив про природу і воскресіння, наводячи як образ дивовижне перетворення гусениці на метелика.
Ядран зацікавився, до якої церкви належить лектор, і довідався, що той є адвентистом. Це спонукало його дізнатися більше про адвентистське віровчення.
Велике враження на нього справили також лекції богослова Ранка Стефановича. Ядранові подобалося, що промовець постійно звертався безпосередньо до біблійного тексту: «Він висловлював думку і відразу показував книгу, розділ та вірш. Це були не просто його слова – він пояснював написане в Біблії».
Порівнюючи різні тлумачення Святого Письма, Ядран почав ставити своїм наставникам запитання про божественність Христа, Святого Духа і Трійцю. Відповіді, які він отримував, його не задовольняли. Натомість біблійна аргументація адвентистських проповідників видалася йому переконливішою.
Після завершення пандемійних обмежень Ядран знайшов адвентистську громаду в Іспанії. Богослужіння там проводилися іспанською, суботня школа – додатково російською. Однак через характер роботи міжнародного водія він не завжди міг звільнити суботу від робочих завдань.
Хрещення в річці Ізар
Згодом Ядран переїхав до Німеччини, де жили його син і сестра. Поблизу Мюнхена він знайшов адвентистську громаду, в якій богослужіння проводили зрозумілою для нього мовою.
Саме там Ядран відчув, що нарешті знайшов своє духовне середовище. Після богослужінь він залишався разом з іншими членами громади для поглибленого вивчення Біблії. До цих зустрічей приєдналася і його сестра Світлана.
20 липня 2024 року Ядран і його сестра прийняли водне хрещення в річці Ізар. Цей день він пам’ятає в найменших подробицях: «Небо було вкрите хмарами. Але коли ми з пастором увійшли у воду, крізь хмари пробилося сонце. Це було надзвичайно зворушливо».
Велику роль у його духовному становленні відіграв пастор місцевої громади. Ядран називає його благословенною Богом людиною і цінує його готовність проповідувати Христа не лише адвентистам, а й представникам інших християнських спільнот.
Громада в Аліканте
Повернувшись до Іспанії, Ядран оселився неподалік від Аліканте. У першу ж суботу він знайшов там адвентистську церкву. Спочатку очікував, що зібрання проходитиме тільки іспанською, але довідався, що в громаді діє також мігрантська група з пострадянських країн.
Нині дорога до церкви становить близько ста кілометрів, однак він долає її охоче. Особливо Ядран цінує відкриті обговорення після богослужіння: кожен може висловити власну думку, поставити запитання і почути інших. Подобається йому і традиція спільного обіду. «Це особливість нашої громади, яку треба берегти. Тут можна не лише послухати проповідь, а й говорити одне з одним, навчатися і бути разом».
Громада об’єднує людей різного походження. На Ядрана особливо впливає те, що українці, росіяни та представники інших народів, попри війну і політичні суперечності, намагаються зберігати християнську єдність.
Він порівнює це з досвідом колишньої Югославії, де наслідки давніх конфліктів відчуваються навіть через десятиліття: «Тут [російсько-українська] війна триває зараз, але люди [у громаді Аліканте] залишаються братами і сестрами. Для мене це свідчення того, що в церкві діє Святий Дух».
Музика, яка долає мовні кордони
З дитинства Ядран цікавився народною музикою. У македонському селі він чув гру старших музикантів, а в сімнадцять років почав серйозніше опановувати сопілку. Згодом знайшов майстра, придбав інструменти різної тональності й навчився грати на весіллях та інших урочистостях.
У Німеччині він почав підбирати мелодії церковних пісень, вивчати ноти й грати під час богослужінь. У цьому йому допомагали знайомі з музичною освітою.
Тепер Ядран має сім сопілок різної тональності. Разом з іншими музикантами він готує музичний супровід церковних програм. «Музика допомагає переступати мовні кордони. Якщо мелодія знайома, я можу грати, незалежно від того, якою мовою людина співає».
Для нього найбільша винагорода – бачити радість інших: «Коли я бачу щасливих людей, то сам стаю ще щасливішим».
Родина і спільна духовна основа
Ядран одружений з українкою, з якою познайомився під час пандемії. Вони разом пережили переїзди, труднощі з пошуком житла та адаптацію до життя в різних країнах. Певний час подружжя мешкало в Німеччині, а після повернення до Іспанії кілька місяців – в житловому причепі, оскільки без підтвердженого постійного доходу орендувати квартиру було складно.
Походження з різних культур і неоднаковий життєвий досвід часом спричиняють непорозуміння. Ядран говорить про це стримано. Тепер, коли віра посіла центральне місце в його житті, він особливо гостро відчуває потребу в духовній єдності родини.
«Коли я став переконаним християнином, мені захотілося, щоб ми з дружиною належали до однієї релігійної традиції. Я вірю, що спільна віра допомогла б нам у сімейному житті й у вирішенні питань, які виникають».
При цьому він усвідомлює, що релігійний вибір не можна нав’язати. Свої родинні турботи Ядран довіряє Богові, сподіваючись на поступове порозуміння.
«Усюди є добрі люди»
Ядран має двох синів. Старший живе в Македонії та виховує трирічну доньку; родина планує переїхати до Іспанії. Молодший – із дружиною мешкає в Мюнхені й працює на підприємстві BMW.
Із 2021 року Ядран проїхав вантажівкою значну частину Європи – від узбережжя Норвегії до Гібралтару, від Англії до Шотландії. Він бачив наслідки війни, небезпечні дороги, людське горе і смерть. Водночас зустрічав багато людей, готових безкорисливо допомагати. Він говорить сербською, болгарською, македонською і українською мовами. “Я розумію всі слов’янські мови, також можу розуміти румунську, німецьку, іспанську та трохи французьку для своїх потреб”.
Одного разу румунський водій, який бачив його вперше в житті, допоміг знайти роботу: залишив номер телефону на вантажівці, зв’язав Ядрана з керівником компанії – і не попросив нічого навзаєм.
Для Ядрана це стало ще одним підтвердженням простої істини: «Усюди є добрі люди. Я не хочу нікому зла і хочу допомагати кожному, кому можу».
Озираючись на пережите, він бачить у своєму житті Боже провидіння. Навіть події, які спочатку здавалися невдачами, з часом приводили до несподіваного добра. «У мене було багато досвідів із Богом. Те, що спочатку виглядає погано, пізніше може виявитися найкращим. Бог здатний повернути все на добро».
Сьогодні Ядран дякує Богові за життя, дітей і онуку, за працю, музику та громаду, у якій знайшов духовну родину. Попри труднощі й проблеми зі здоров’ям, він говорить про себе просто: «Слава Богові – я щасливий».
Максим Балаклицький
