Розповідає Тетяна Леонова, заступниця директора – начальниця відділу соціальної роботи Харківського міського центру соціальних служб для сім”ї, дітей та молоді Московського району м. Харкова.
Патронатне виховання є вкрай необхідною нашому суспільству, але ми не надто готові до цього. У 2019 році у нас був перший досвід створення патронатної сім’ї – це чоловік і дружина, які успішно виростили своїх дітей, відчули в собі потенціал, можливість і бажання виховати для нашого суспільства діток, які опинилися волею долі покинуті батьками, тому що батьки не виконували свої обов’язки по відношенню до цих дітей.
Таких дітей у нас дуже багато. На даний момент, коли ми йдемо від деінституалізації, ми повинні розуміти, що таких дітей скоро буде величезна кількість. А таких сімей у нас дуже мало. Проблема полягає ще в тому, що у нас суспільство не підготовлене і абсолютно не знає, не дивлячись на те, що ми ходимо в школи, у різні організації, проводимо постійний рекрутинг, але люди ще побоюються ставати такими патронатними батьками, тому що вони не розуміють, що їх чекає. Якщо батьки успішно виростили своїх дітей, їхні діти поїхали, залишили сімейне вогнище, вони можуть відчути в собі бажання ще виховувати діток, такі люди можуть спокійно стати патронатними вихователями. Держава передбачила пільги, виплати для таких батьків. Боятися тут не варто нічого, а ми, як соціальні працівники, в цій справі будемо їм дуже сильно допомагати.
Стати може будь-яка сімейна пара, яка виховала своїх дітей, або, можливо, вони виховуються в цій родині. Обов’язково дивимося, щоб люди були високоморальними, високодуховними, обов’язково це повинні бути люди, які успішно виховують своїх дітей, які не були притягнуті до відповідальності за насильство над дітьми, у яких ніколи такого не було, щоб дітей забирали з родини, коли вони не виконували своїх обов’язків. Це повинна бути високоморальна духовна родина, яка має бажання і потенціал виховати дітей.
Якщо є питання у людей, нехай звертаються в Центр соціальних служб Московського району міста Харкова за адресою вул. Руслана Плоходька, 3; телефон 057 732 13 92, і ми відповімо на всі питання детальніше. Людям, які хочуть стати патронатними вихователями, необхідно буде пройти навчання в Харківському обласному центрі соціальних служб для дітей та молоді і отримати сертифікат, який засвідчуватиме, що вони пройшли навчання і повністю готові до такої надання послуги, як патронатні вихователі.
Ми постійно працюємо, постійно робимо рекрутинг, виходимо в організації і розповідаємо про цю послугу, як вона потрібна нашому суспільству, тому що «Діти повинні виховуватися в родині», цей слоган зараз йде в Україну. Дві великі різниці, коли дітки з реабілітаційного центру переходять у патронатну сім’ю і через три місяці цих дітей не впізнати: вони стають як промінчики сонця, як сонечка, відкриваються, перестають бути замкнутими, закомплексованими. Ми очікуємо, що в Україні ця послуга запрацює повною мірою, тому докладемо для цього всі зусилля, адже це необхідно для нашої держави. Це дасть можливість виростити хороших моральних дітей для нашого суспільства, які будуть будувати наше майбутнє.
Наведіть моменти таких прикладів, які проговорюють потенційні вихователі. Що їх може стримувати?
В основному їх стримує нерозуміння того, як їм дитину дають на певний час, це від трьох до шести місяців. У цей час ми, як фахівці соціальної роботи, працюємо з сім’єю, батьками цих дітей для того, щоби повернути цих дітей у біологічну сім’ю. Мета така: три або шість місяців діти живуть у прийомній сім’ї, а ми влаштовуємо батьків на роботу, проводимо різні бесіди з підвищення їх батьківського потенціалу, щоб дітей повернути назад. Що лякає патронатних батьків? Їх лякає те, що вони можуть звикнути до цієї дитини, серцем полюбити це дитя, а його доведеться віддати біологічній сім’ї. Треба розуміти, що це робота людини. Він стає патронатним вихователем, і це його робота. Тут треба проявляти не материнські інстинкти, а ставиться до цього як до роботи. Звичайно, цій дитині потрібно дати якомога більше любові, ласки, турботи, але при цьому абстрагуватися від цього розуміння, що це твоя майбутня дитина. І дитина повинна розуміти, що це не її мама, що в неї є біологічна мама, і вона повернеться в свою біологічну сім’ю.
Це складні психологічні моменти, але на навчанні ці моменти проходять. Патронатні батьки навчаються тому, як вибудувати таке абстрагування від того, що ця дитина – це не їх майбутня дитина, це дитина, яку доведеться повернути або в біологічну сім’ю, або на державне піклування. Якісна правильна робота полягає в тому, щоби дитину все-таки повернути в біологічну сім’ю. Наша робота полягає, щоб пропрацювати з біологічною сім’єю так, щоб дитина жила в біологічній сім’ї. Якщо з якихось причин дитину забрали з біологічної сім’ї і помістили в патронатну сім’ю, вона повинна повернутися в біологічну сім’ю.
Ви збираєтеся, при дієвій роботі цієї програми, за пів року реабілітувати кризову сім’ю?
Так, члени сім’ї повинні влаштуватися на роботу, позбутися шкідливих звичок, підвищити свій батьківський потенціал. Ми проводимо всіляку соціальну роботу, залучаємо батьків до різних програм, тренінгів, курсів, семінарів, де їм розповідають, як потрібно себе вести з дітьми, що потрібно робити, щоб діти росли в щасливій гармонійній сім’ї. Завдяки цим діям, яких величезна кількість, дітки повертаються в сім’ї. Ми цей процес відстежуємо, продовжуємо з ними співпрацювати. Відстежуємо позитивну динаміку, ці сім’ї стають якісніші у виконанні своїх батьківських зобов’язань по відношенню до своїх діток.
Запитання — Максим Балаклицький
