• Головна
  • Блог
  • Статті
Середа, 29 Липня, 2026
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати

Не «як би він мені підійшов?», а «Чи можу я зробити цю людину щасливою?»

23.03.2021
A A

Люди навчилися правильно обирати техніку, речі, – що завгодно: дивляться параметри, якість, чи підходить…

Але чи навчилися ми правильно обирати супутника життя?

Не «як би він мені підійшов?», а «Чи можу я зробити цю людину щасливою?»

Олена Владовська – практичний психолог клініки «Ангелія».

Ми часто чуємо про існування вікових криз в сімейних відносинах.

Розкажіть докладніше про це явище в сучасному суспільстві.

Зараз ситуація в подружніх відносинах дещо змінилася.

Якщо раніше ми могли прогнозувати настання кризи на першому році шлюбу, після трьох-п’яти років, семи, 10, 13, 23 років подружнього життя, то сьогодні картина більш змазана. Люди потрапляють в кризи сімейних відносин не тільки в ці роки.

Поняття інституту сім’ї сильно спотворено. Цінності сім’ї не регенеруються, не створюються, не формуються у дітей з дитинства. І суспільство не піклується про це питання, не підтримує і не транслює. На разі, суспільство не занепокоєне в шлюбі ти чи ні – як хочеш, так і живи.

Якщо раніше сім’я мала велике значення, – підтримка, статус, соціальні речі, – то зараз це нічого не означає. Якщо раніше залишали сім’ю в основному чоловіки, то зараз понад п’ятдесят відсотків ініціаторами розпаду сім’ї являються жінки.

Діти перестали бути утримуючим фактором у збереженні сім’ї. Тривалість сімейних відносин, вагітність, маленька дитина, дитина-підліток – ніщо не утримує від розлучення. Батьки не думають як розлучення вплине на дітей.

Раніше спостерігалася наступна психологічна особливість: чоловік, керуючись моральними поглядами не міг піти з сім’ї, якщо дитині не виповнилося три роки. Дитина була здержуючим фактором. Минуле покоління жили один з одним заради дітей, незалежно від особистих відносин. Тепер такої тенденції немає.

Людині притаманно бути схильною до суспільних стандартів. Зараз люди втрачають поняття: для чого сім’я, які її цілі, завдання і функції.

Криза сприяє руйнуванню сім’ї або стає стартом до розвитку процесу руйнування, – адже все динамічно в нашому світі, навіть ми.

Ми в одному віці створюємо сім’ї й разом дорослішаємо, змінюємося, розвиваємося. Тому криза – це нормально. Важливо як ми реагуємо на неї і як виходимо. Чи залишаємося ми під час кризи одні чи нас хтось підтримує.

Якщо у сім’ї є чіткі сімейні цінності й принципи, то вона переживе всі кризи.

Чому в останні роки жінки все більше виявляють бажання піти від чоловіка, не зберігають сім’ю?

Є декілька факторів.

Чоловіки себе дещо по-іншому позиціонують. З’явилася велика тенденція до розвитку індивідуалізму в цілому – ти можеш сам з усім впоратися, можеш сам вибрати того, хто тобі потрібен. Традиційні принципи, якими керувалися раніше, стерті.

У цій ситуації колосальну роль відіграє соціальний момент. Про це ніде не говорять – ні в школах, ні в навчальних закладах, медіа, соціальних організаціях. Немає акценту на те, що сім’ю потрібно зберегти. Ніхто не розповідає як це робити.

Церква – єдине місце, де можна почути про важливість сім’ї та її збереження. У церкві вчать, як будувати сім’ї, формувати, підтримувати, розвивати любов, жертвувати для щастя іншого.

А серед не християнських психологів існує думка, що людина повинна обирати як їй комфортно, щоб зберегти свій психоемоційний стан. Обирати не завжди інтегрується в те, щоб створювати.

Зараз робиться акцент на створення себе як особистості. Перед нами стоїть мета – досягти незалежності, стану вільно обирати. Люди не витрачають час на боротьбу за формування прекрасних сімейних відносин, на відновлення, на збереження.

Зберегти – це не просто стерпіти. Необхідно створити, виправити, побудувати з того, що поламано те, що приносило б радість, щастя, добробут.

Спостерігається тенденція до того, що прожити все життя з однією людиною вже не вважається чимось хорошим. Це не в тренді.

Багато християн вважають, що гарантія успішного шлюбу – вінчання в церкві. Але ж є сім’ї, які вже прожили певний час, перш ніж зустрілися з питанням про розлучення. У чому причина?

Шлюб повинен бути усвідомленим. Подружжя повинне розуміти, що кожним з них береться певна відповідальність.

У християнських сім’ях відносини між чоловіком та дружиною пов’язані з їхніми відносинами з Богом. Бог є гарантом успіху в сімейних відносинах. А досягнути цього можливо лише за умови, що кожен з партнерів слухняний перед Богом і відображає це у своїх вчинках один до одного. Коли відносини з Богом холонуть, з’являються кризи, спокуси. І не вистачає людських сил з цим впоратися. Тому запорукою щасливих подружніх відносин в християнських сім’ях являються живі відносини з Богом, не формальні або фанатичні.

Інші причини випливають з вище наведеного. Якщо немає часу для Бога, то його не буде і один для одного.

Коли кожен починає приділяти увагу зовнішній діяльності більше, ніж своїй родині, – відбувається порушення цінностей та принципів, – в такій сім’ї спускаються до критики один одного та грубості.

Або коли один з партнерів не хоче розвиватися, тоді як другий досягає успіхів у розвитку. Коли плекають своє «я» і не йдуть на поступки, не жертвують своїми речами та інтересами для загального добробуту.

Буває, один з партнерів створює не комфортну атмосферу в сім’ї. А коли в родині некомфортно, то не хочеться повертатися додому.

Сім’я – це місце, яке повинно бути найтеплішим на землі. Атмосферою, створеною чоловіком і дружиною, в яку хочеться пірнати кожного дня.

Люди, сфокусовані на собі, на своїх якостях та переживаннях, не можуть вступити в діалог з партнером. У сім’ї важливо вміти розмовляти, слухати один одного, молитися про свої проблеми. Не потрібно просто чекати, що проблеми якимось чином вирішаться самі. Необхідно прощати, не критикувати один одного, Шукати позитивне, яке надихало б на розвиток, на створення приємної атмосфери.

Всім подобається, щоб їх оточували люди, які добре до них ставляться, надихають. Щоб ніхто не пригнічував.

Кожен може створити зручну атмосферу в сім’ї. Не слід доводити ситуацію до катастрофи, а навпаки – говорити один з одним.

Коли люди говорять на підвищених тонах, вони не чують один одного. Виплескується біль, а у відповідь ми отримуємо реакцію на гучність голосу, а не на контекст сказаного. Неприємних ситуацій або складнощів в сім’ї не уникнути, – це нормально, – адже поєдналися різні люди, з різними поглядами. Найголовніше – домовитися разом проговорювати ситуації.

Чи правильно ми один одного зрозуміли?

Не слід замикатися в собі. Партнер – не телепат, перед яким стоїть завдання протягом цілого життя здогадуватися, про що ти думаєш. Важливо – розмовляти один з одним спокійно і з любов’ю. Любов – найважливіший аспект в сімейних відносинах. Її необхідно зберігати, плекати, підтримувати.

Необхідно знаходити можливість приділяти увагу один одному, навіть коли в родині з’являються діти. Не варто фокусувати на них всю свою увагу і обділяти партнера.

Хотілося б розповісти випадок пари, яка прожила разом двадцять п’ять років. Подружжя народило кілька дітей і присвятило все життя, щоб виростити їх. Батько заробляв гроші, а мати піклувалася за сім’ю, створювала затишок в родині. Іноді дружина відчувала, що чогось не вистачає, але вона компенсувала це зайнятістю біля чоловіка і дітей.

Діти виросли, повилітали з родинного гнізда, а чоловік не розуміє – чого не вистачає його дружині, адже вона не говорила про якісь особливі свої потреби, чи він був сильно зайнятий, та й не чув. Прожили все життя і вона нічого не вимагала, – що ж їй потрібно тепер?

А дружині не вистачає уваги. Раніше вона компенсувала цю нестачу маленькими дітьми, а зараз їх немає. І вона починає ставити собі запитання: навіщо мені такі відносини, яких роками просто немає?

Якщо чоловік не чує і не розуміє невимовну тугу її серця, – а він часто якраз і не чує, – вона може почати розробляти в думках гріховні комбінації. Дуже важливо в такі моменти розмовляти, слухати і розуміти мову любові партнера.

Потрібні певні зусилля, щоб розмовляти один з одним спільною мовою, почути і зрозуміти потребу. Необхідно дати один одному шанс і на цьому етапі життя по-новому побудувати свої сімейні відносини.

Коли люди зустрічаються і закохуються, відносини будуються саме за цією формулою. Потім подружжя зустрінеться з питаннями побуту, створенням необхідних для життя умов, і фокус зміститься один з одного на досягнення другорядних цінностей. Коли зміщується фокус, необхідно виділити один для одного час і зберегти відносини любові.

Якщо ви стурбовані вашими відносинами, відродіть їх романтичними зустрічами, турботою, увагою, напишіть приємну записку, – словом, зробіть все те, що робили під час зустрічей. Чомусь в шлюбі люди припиняють так робити. Фокус змістився і інші речі стали важливішими ніж людське щастя. Натомість подружжя починає звинувачувати один одного в тому, що не вони важливі для охололого серця, а робота або щось інше. Ці фрази звучать протягом року або двох, але чи чує їх партнер? Не чує.

А претензії – це підказки, що подружній човен дав тріщину. Такі ось сигнали лиха.

Як важливо зупинитися та усвідомити: «що я роблю? Що турбує мого партнера? Як я можу допомогти?»

Якщо ви не розумієте, що та як було б доречно зробити, запитайте у партнера: «як ти думаєш, чим я можу допомогти у твоїй потребі?»

Коли в сім’ї криза, люди зазвичай починають один одного чути, намагаючись розібратися в серйозності ситуації. Чому? Тому що всім стає дискомфортно. Але до дискомфорту можна не доходити, періодично застосовуючи профілактику. І потрібно лише завжди мати в полі зору свого партнера. Коли в сім’ї присутній Господь, подружжя об’єднане вірою, спільними турботами за служіння, сімейними молитвами, затишними сімейними вечорами, традиціям. Дітям потрібні батько та мати. Дитячі любов і прийняття об’єднують, і сім’я легше виходить з кризи.

Необхідно відшукати об’єднавчий фактор, хоча ми й абсолютно різні. Різниця – це не погано, ми могли б доповнювати один одного. Головне – правильно різницю використовувати.

Наша гріховна природа весь час спонукає нас всіх змінювати під себе. Але самоаналіз у світлі Божого Слова допоможе протистояти спокусам нинішнього часу і це дуже важливо. Створюйте і зберігайте сімейні цінності. Вони допоможуть зміцнити вашу сім’ю.

Часта проблема – це відсутність спільних планів. Проговорюйте спільні ідеї, разом мрійте, поділіться особистою метою і, можливо, вона отримає статус сімейної.

Інша крайність, коли один з партнерів вважає, що він повинен повністю підкорити себе іншому. Людина, яка втрачає свою індивідуальність, стає не цікавою. Ви можете розчинитися, – іншому це навіть зручно, – але пройде 15-20 років, і з’явиться запізніле прозріння, що жив чужим життям. Де я? Хто я? Зараз ніхто. Всі навколо стають кимось, а я все життя присвятив родині.

Тому важливий баланс, особистий розвиток в рамках сім’ї і разом з нею. Сім’я повинна бути досить гнучка. Необхідно створювати один одному комфорт. Нехай кожен добре розвивається та вільно себе почуває. А діти, які стали частиною такої конструктивної атмосфери, переймуть її та понесуть в свої майбутні сім’ї.

Вийшовши з такої сім’ї, вони продемонструють наступному поколінню, як потрібно піклуватися один про одного. Тому що сім’я – це інститут, в якому кожен проходить навчання, формується як особистість, вчиться правильно ставитися до близьких та рідних, до суспільства, будувати відносини з Богом, і в цілому, з людьми, бути слухняним та люблячим. Якщо сім’я травмована, то цього немає. Освіти діти не отримають.

Травмовані діти, подорослішавши, будують інші відносини, і не можуть збагнути, чому не виходить. Тоді хтось складає руки і розриває відносини. Або, ставши дорослим, навчається новим поглядам на побудову кращих взаємовідносин.

Ми не завжди можемо уникнути криз, проблем, конфліктів, але можемо навчитися виходити з них, вирішувати, брати на себе відповідальність і створювати хороші умови для себе та для інших.

Існує думка, що краще двом молодятам деякий час пожити просто так, дізнатися один одного, ніж потім розлучатися і витрачати на розлучення нерви та час. Буває, коли кандидатам за 30-50; одружуються, а чоловік виявляється імпотент або має інші сексуальні проблеми. Що робити віруючим людям в таких ситуаціях?

Після війни люди укладали шлюби. По любові, або без, але створювали сім’ї, народжували дітей, жили, тому що так легше було виживати. Зараз немає проблем з виживанням. Ми більше стикаємося з проблемою комфорту і самодостатності.

Кожен будує свою казку. Я! Я! Я! – Хочу вийти заміж. Хочу народити. «Роки піджимають», – кажуть родичі. Задовольнити свою потребу…

Ось це колосальна проблема. Важливо правильно вибрати, а не просто укласти шлюб. Розмірковувати не про задоволення своїх потреб, а про людину на майбутнє життя.

Природно, що ми закохуємося, грають гормони, але здоровий глузд не скасований.

До 25 років люди схильні обирати більше емоційно. Подорослішавши, починають формувати свої критерії, і намагаються згідно з ними придивлятися до потенційного партнера.

Чому з’явилася така тенденція: не одружуватися, а спершу спробувати?

У спробах немає нічого такого, що допоможе побудувати взаємини. Тому що важливо не спробувати і дізнатися, а отримати правильне розуміння, що таке шлюб і як в ньому жити. Проби нічого не гарантують, якщо у тебе немає поняття, як побудувати щасливі подружні відносини.

Інший момент, – це щирість і чесність до шлюбу, і вони – в інтересах обох.

Наприклад, чоловік знав про свою імпотенцію до шлюбу, але не сказав про це наречені, тим самим, позбавивши її вибору. Вона могла подумати: поберемося та й будемо боротися з цим, лікуватися й піклуватися про нього. Але у неї не було вибору.

У зв’язку з цим, дошлюбне консультування – вкрай важливий час. Дошлюбне консультування розкриває всі аспекти, всі питання і важливо бути чесним один з одним. Якщо людина вступає в шлюб і щось приховує, то вона, перш за все, сама в програшному становищі, сама себе ставить в небезпеку.

Якщо люди кохають один одного, хочуть побудувати відносини, то вони будуть вирішувати проблеми разом – і нехай кожен розуміє, на що йде.

У Святому Письмі ми читаємо, що сам Бог вибрав дружину для сина Авраама, і він з єдиною жінкою прожив все життя. Ревекка, коли її запитали, дала згоду йти до людини, яку жодного разу не бачила. Але вона знала з якого він роду і якими цінностями живе. Вся їхня інформованість одне про одного зводилася до того, що цей шлюб був у волі Божій. І цього було достатньо.

Християнам сьогодні слід молитися та запитувати Бога про Його волю на свій шлюб.

Другий наш орієнтир, це певні християнські критерії. Потрібно дивитися, як людина будує взаємини в своїй родині з батьками, друзями, чи цінує їхні погляди, яка особистість ваш майбутній партнер, – адже з цією людиною потрібно жити.

Якщо вас щось дратує до шлюбу, поставити собі питання: А чи зможу я з цією рисою жити завжди?

Недоліки притаманні кожному. Потрібний час, щоб зрозуміти, чи зможемо ми жити разом. Якщо я йду на цей крок, тоді не буду скаржитися. Адже рішення прийняте.

Емоції проходять. Залишається людина і його риси характеру, які ми побачили до шлюбу чи ні.

Якщо шлюб відбувся, потрібно вийти на такий рівень спілкування і спробувати знайти підхід один до одного, щоб допомогти виправитися, покращитися заради збереження відносин і створення щасливого шлюбу. Фізіологічні аспекти інтимного життя важливі, але вони не найважливіше, це не те, заради чого живуть люди.

У житті хвороби можуть спіткати як одного, так і іншого партнера, травми. Перед вівтарем ми даємо обіцянки: «бути разом в горі та радості».

Люди повинні відповісти на запитання: якщо щось дійсно трапиться, чи готовий я жити з цією людиною незважаючи ні на що? Любов містить принцип відданості.

Для цього й вигадали період заручин, побачень, – час, коли люди знайомляться глибше один з одним.

Сьогодні спостерігається не здорова тенденція: люди не пов’язані один з одним, живуть разом, але кожен для себе, не готові жертвувати.

У жертовності закладений глибокий сенс. Коли ми піклуємося про когось, то тим самим збільшуємо своє щастя.

Різні події, в тому числі і неприємні, можуть статися в житті. Краще підготуватися морально до того, щоб все проходити разом.

Якщо немає міцних взаємин в сім’ї, немає щастя, то руйнуються сім’ї і буде руйнуватися держава.

Люди навчилися правильно обирати техніку, речі, – що завгодно: вивчають параметри, якість, чи підходить…

Але чи навчилися ми правильно обирати партнера життя?

Не «як би він мені підійшов?», а «Чи зможу я зробити цю людину щасливою?»

«Чи зможемо ми, не дивлячись ні на які обставини, пройти разом цей шлях довжиною в життя?»

Питання – Алла Шумило

Церква Адвентистів сьомого дня в Україні

© 2026 Українська Уніонна Конференція

Navigate Site

Follow Us

Welcome Back!

Login to your account below

Forgotten Password?

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Log In
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати
  • Головна
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
  • Статті
    • Біблія
    • Здоров’я
    • Молитва
    • Стаття

© 2026 Українська Уніонна Конференція