Про своє одруження у воєнний час розповідають Кайрат і Катерина Грейсон, студенти Українського гуманітарного інституту, м. Буча
Кайрат і Катерина: Ми навчалися і проживали в Бучі. Коли почалися бойові дії 24 лютого, нас вивезли і знаходячись у Чернівецькій області, ми прийняли рішення бути разом і одружитися.
Були обставини, які вас мало не розлучили. Що це були за обставини?
Кайрат: Так, були такі обставини. Коли ситуація накалялася, для Каті була можливість виїхати до Німеччини, де адвентистський вищий навчальний заклад приймав наших людей. І ми багато молилися про те, як нам поступити в цій ситуації: чи роз’їхатися, чи все ж таки думати про створення сім’ї. Ми молилися про це і буквально наступного дня нам написали що в університеті вже немає місць і вони не готові прийняти людей.
Катя: Наше рішення не було спонтанним, ми планували весілля на початку літа. До цього проходили дошлюбне консультування з пастором. Ми зустрічалися вже рік і 10 місяців, тому наше рішення було зрілим.
Катя: Ми приїхали у Вінницю, це теж був досвід з Богом. У нас там тільки тільки один знайомий, і ми не знали до кого звернутися за допомогою. Де можна зупинитися, як добратися, тому що у воєнних умовах це складніше. Більше доби ми добиралися з Чернівецької області, наш друг допоміг знайти місце для нічлігу у Хмельницькому. Потім ми переїхали у Вінницю, де було місце, щоб зупинитися. Найприємніше було те, коли ми прийняли рішення бути сім’єю, Бог сприяв цьому і посилав щедрі благословення. Це спостерігалося у всіх аспектах: у фінансових, матеріальних, легко знайшли житло. Нас швидко розписали, хоча спочатку сказали прийти через місяць, але розписали за один день, хоч ця послуга у воєнний час недоступна.
Чому ви не вирішили почекати, поки не закінчиться війна, принаймні до літа, як ви і планували?
Кайрат: Ми розуміли, що живемо в останній час, і невідомо що буде через три місяці. Тому ми вирішили, що немає принципової різниці, щоб стати сім’єю трохи пізніше чи стати зараз. Єдине, що найбільше вплинуло на наше рішення – це те, що зараз останній час, і ми хочемо бути разом, щоб підтримувати одне одного, і допомагати один одному. І чим скоріше я можу взяти відповідальність за Катю, тим мені буде легше. Я розумію, якщо б ми не були сім’єю, вона б була зараз в іншій країні, я би переживав, що не можу нічим допомогти. А зараз, коли ми разом, в будь-якій ситуації я можу чимось допомогти, заспокоїти її, підтримати.
Скільки часу ви вже одружені?
Катя: 6 квітня – тиждень з дня вінчання. А якщо офіційно, то два тижні в шлюбі.
Як відбулося вінчання? Чим воно було особливе в цей час?
Катя: «Ще задовго до появи мого нареченого, а тепер чоловіка, я мала певні уявлення, як буде відбуватися вінчання. Але я не жалію, що все відбулося не так, як я собі уявляла.
Було все досить скромно, зал не був прикрашений, як це зазвичай роблять. Я не одягнула пишне плаття, Кайрат не одягнув костюм.
Ми одягнули те, що у нас було. Були думки, щоб зробити все красивіше, але так склалися обставини, що всі ювелірні магазини і весільні салони були зачинені і нічого в цей час не працювало. Дивно те, що наступного дня після вінчання все відчинилося.
Бог зберіг нас від зайвих витрат. Обручки ми замовляли через інтернет. Дату вінчання ми вибрали навмання, бо не знали, коли нас розпишуть.
Все відбулося красиво і затишно. Дякую Богу, що мій батько зміг приїхати і я йшла під вінець з татом.»
Чи могли приїхати ваші рідні на ваше одруження?
Кайрат: «Батько і сестра Каті могли приїхати, а з моїх – тільки мій найкращий друг, тому що родичі вже раніше виїхали за кордон, а хтось залишився ще в Сумах.
Мої родичі лояльні і спокійно сприйняли моє повідомлення про одруження. Сказали: «ми не проти, це твоє життя. Ти вільний вибирати час і місце.» Тобто, вони благословили нас, хоч і на відстані.»
Чи плануєте, коли закінчиться війна, якось відмітити своє одруження, зібрати рідних, близьких?
Катя: Ми думали про це, не знаємо чи це вдасться, хотілося б зібрати нашу родину повністю, і моїх, і Кая, зібрати наших друзів. Бо ми сильно скучаємо за ними.
Кайрат родом з міста Суми, навчається у Бучі на богослова, на 2 курсі, Катя, родом з Гоголево, Київської області, теж на 2 курсі, на вчителя початкових класів. Навчання продовжується онлайн. Можна сказати, що утворилася майбутня сім’я служителів.
Питання – Іван Ярош, Артем Щербанюк
