Наталя Обидєннова, живе в місті Харків
Як Господь з’явився у Вашому житті?
Народилася я в місті Алчевську, що в Луганській області. Наша сім’я дружила з сусідкою, а та — ходила до церкви. Ми досить доброзичливі з натури, тому її гості відвідували й нас, — ось так в дитинстві ми дізналися про адвентистів.
Мама почала відвідувати церкву, трохи пізніше їй подарували Біблію. Мама тут же пішла в Православну Церкву та купила там ще один примірник Святого Письма, щоб порівнювати, чи все так написано в Біблії, яка їй дісталася в подарунок.
Вперше я переступила поріг церкви, коли там було урочисте служіння присвячене святу Жнив. Коли ми з сестрою прийшли, нас оточили всі церковні діти, та ми одразу подружилися з ними. Так, ми почали відвідувати церкву регулярно.
Мамі пропонували прийняти хрещення, але вона деякий час ще вагалася. Але один досвід показав нам, наскільки великий і сильний наш Бог. Коли моїй молодшій сестрі не було ще й рочку, якраз у вихідні вона сильно захворіла. Ми не могли додзвонитися жодному з лікарів, щоб викликати швидку додому, тоді вирішили піти до сусідки-адвентистки. Разом ми молилися, та Маші стало легше. Після цього, пам’ятаю, ми вже постійно відвідували служіння.
Ніхто не змушував це робити, але мені подобалося приходити до церкви, подобалося їхнє ставлення до нас.
Коли ти ще маленька, то ходиш з кимось із батьків, і тільки потім робиш свій усвідомлений вибір — чи потрібно тобі це? Настав момент, коли я зрозуміла, що час для цього самого вибору настав.
В університеті я брала активну участь у самодіяльності — співала, брала участь у театрі інституту, але завжди намагалася, щоб мій номер був до заходу сонця, якщо це була п’ятниця. Але в якийсь момент я зрозуміла, що роблю недостатньо. Настав час зробити вибір — що дорожче. Вибір був зроблений в бік Бога, адже все те, що дає Бог — воно вічно.
У нас було безліч досвідів, за допомогою яких ми бачили допомогу Бога.
Старша сестра Тетяна вступала в Українську інженерно-економічну академію в Харкові. Вона закінчила школу із золотою медаллю. Хлопці з її кола спілкування, — маю на увазі не тільки школу, а й місто, — які також закінчили школу з «золотом», взяли квитки заздалегідь, їхали в хороших вагонах, але не вступили до інституту.
Ми ж їхали в загальному вагоні, в складних умовах, але на місці для моєї сестри немов всі двері відкрилися туди, куди інші не могли увійти.
Коли я закінчувала школу, батьки подумали було, що Луганськ все-таки ближче, але краще, щоб всі доньки навчалися в одному місті, — так ми опинилися в Харкові.
Зі вступом і у мене був цікавий досвід. Я теж закінчила школу із золотою медаллю. У нашому місті є хороша традиція — міський випускний. Це велике свято, на якому мер міста вручає атестати та медалі медалістам. Так сталося, що на міському випускному мені вручали атестат саме тоді, коли я вже мала бути в Харкові. Квитки ми брали заздалегідь. Це означало ні в один з вищих навчальних закладів у своєму рідному місті (а у нас їх на той час було три), я просто не могла піти та подати документи. Для вступу я цілеспрямовано готувалася здавати математику, оскільки знала, що з цього предмету іспит є обов’язковим при вступі на ту спеціальність, яку я для себе обрала. Напередодні вступу друзі принесли мені підручники з фізики автора Римкевича за 7—11 класи, які я в останній момент перед від’їздом і взяла з собою. Приїхали подавати документи на вступ, але відчуття таке, що ніби скрізь для нас «закрито».
Але коли ми з мамою прийшли в Політехнічний університет, нас дуже тепло прийняли, проте тут, окрім математики, необхідно було здавати й фізику. Як стали в пригоді ці підручники! Документи можна було подати в кілька навчальних закладів, що ми й зробили. Першими вступні іспити були в Харківському політехнічному інституті. Буквально через день потрібно було складати іспити в інший навчальний заклад і ми вирішили прийти та взяти оригінали документів (атестат і довідку), адже без них до вступних іспитів не допустять. Уявіть наше здивування, коли декан запитав: — Навіщо вам вступати в інші навчальні заклади? Ви вже на бюджеті.
Пізніше одногрупники не вірили, що ми не платили за вступ і за навчання на бюджетній основі.
Навчання було шестиденне, але на старших курсах мені необхідно було підписувати заяву на дозвіл не відвідувати занять суботами. Зазвичай все вирішувалося досить просто. Але один раз у мене виникли дуже великі проблеми. Залік з логіки та іспит з філософії були призначені на суботу. До того ж протягом усього семестру пари з цих предметів були теж суботами. Можете собі уявити, що таке шість сторінок конспекту з філософії, які мені необхідно було після кожної пропущеної суботи обробити, взяти до відома та переписати? При цьому через те, що на заняттях я фізично була відсутня, на заліку та іспиті я повинна була бути.
Приходжу я, пам’ятаю, в п’ятницю вранці здавати залік, але викладач все відкладає, попри мою заяву. Я прочекала дванадцять годин і все молилася: — Господи, чому вона не хоче в мене прийняти залік?..
Але Бог вже бачив для мене сюрприз. Викладач взагалі нічого у мене не питав, а лише зробив необхідну відмітку в заліковці та сказала: — Ось так і потрібно відстоювати свої переконання.
Це було в червні, близько восьмої вечора, — після чого я радісна поїхала додому зустрічати суботу.
Помічаю також, що коли була потрібна робота, Господь мені її давав.
Після четвертого курсу мене взяли на пів ставки працювати на кафедру. Я прихильник робити щось раз, і так, щоб потім не переробляти. Через час зрозуміла, що ця робота займає у мене занадто багато часу, а необхідно готуватися до захисту диплому. Як раптом, моя посада була скорочена, чому я дуже раділа.
Слава Господу, що він благословив мене навчанням в Харківському політехнічному інституті, адже там дають прекрасну освіту та шикарно розвивають кругозір.
Університет я закінчила у 2010 році, а у 2011 році вже випускалася з кафедри менеджменту в УІПА (Українська інженерно-педагогічна академія), а з 2016 року являюсь директором фірми. Є в мене й третя освіта — «Практичний психолог.
Викладач психологічних дисциплін», диплом «Психологія грошей» або «Фінансова психологія». Це саме та освіта, яку я мріяла отримати спочатку, але напевно у Бога були інші плани — курс життєвої стійкості. За цей час Господь відкрив мені, що існують «Психологія бідності» та «Психологія багатства»: як мислиш, так ти й живеш. І всі ці закони закладені в Біблії. Люди звикли бачити в Біблії більше книгу духовну, ніж практичну, але насправді у Святому Письмі розповідається про те, як вести бізнес, як працювати, — це підручник з різних наук. За Біблією можна вивчати політологію та соціологію, тому що основи будь-якої науки беруться з Біблії.
Бог бажає, щоб ми розвинули в собі талант розпоряджатися грошима правильно.
Коли Ви почали співати? Чи любили Ви співати в дитинстві?
Мама зазначає, що я почала співати раніше, ніж говорити. Співали в сім’ї, з дідусем, часто співали в церкві, але, як правило, колективом. Коли мені було 12 років, дружина пастора одного разу сказала: — Сьогодні ти заспіваєш соло.
Мені було так страшно співати одній, я весь час перед виступом бігала очима по рядках слів пісні, адже боялася забути їх в найвідповідний момент. Але то був благословенний початок, тому що відтоді я так і співаю в церкві.
Моя сестра Маша пише музику. Вона закінчила музичну школу по класу фортепіано, а після цього ще рік займалася з викладачем, щоб вступити до Харківського музичного училища. Проте … двадцять днів по тому Марія прийняла хрещення та забрала документи з навчального закладу. Зараз вона працює маркетологом і іноді говорить: — Якби я отримала освіту в музичному училищі, то можливо, у мене не було б такого почуття музики, яке дав мені Господь.
Машенька не упускала моменти та брала майстер-класи, використовувала можливість навчитися чогось нового у Володимира Випущенка, прекрасного аранжувальника. При будь-якій можливості вона вчилася у хороших музикантів.
Кращу музичну освіту отримуєш в церкві. Коли ти співаєш для Бога в церкві, то намагаєшся зробити це якнайкраще, — адже розумієш, що ти тут учень Господа, а в музиці — дилетант. Відсутність належної музичної освіти допомагає нам зберігати необхідний рівень смирення. А коли вчишся в музичній школі, ти отримуєш масу навичок, які викладач передає тобі, величезний обсяг теоретичних знань, — ти можеш навіть і не співати, але наявність освіти все одно буде рухати твій рівень самовпевненості вгору.
Коли я вступила до університету НТУ «ХПІ» (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»), то брала уроки вокалу в одного прекрасного педагога. Її учні досягають багато чого саме в шоу-бізнесі, й прослухавши мене, вона сказала: — Зробимо з тебе «цукерочку», підберемо шикарний репертуар.
І я зрозуміла, що переді мною стоїть вибір. Оскільки репертуар, який мені запропонували — було не тим, що я хотіла співати. Такі пісні не співаються в церкві.
Але я вдячна Богу, що він послав на моєму життєвому шляху цього викладачку, яка багато чому мене навчила.
Якщо служиш Богу, то Господь в потрібний час дає потрібних вчителів.
Ми з Машею любимо співати. Вона, крім фортепіано, вже сама навчилася грати на гітарі, укулеле, та продовжує пробувати грати на всіх інструментах, які потрапляють під руку. Маша досить рідко співає соло, частіше акомпанує (й при цьому теж співає), або співає під свій акомпанемент.
На початку карантину ми подумали: — Чому б не запустити прямі ефіри в Інстаграм?
Нам надсилали пісні під замовлення, ми їх вивчали, кілька тижнів поспіль співали людям на їхнє прохання. Були у нас слухачі й не з нашої церкви. І ось, ми співали їм християнські пісні. А потім наші друзі не з церкви писали нам, що знайшли таку пісню та слухали ще раз, а ми раділи, що таким чином змогли розповісти комусь про Господа.
Чи пишете ви самі вірші та музику до них?
Вірші пишу, а пісні — це більше робить Маша. Вона навіть записувала музику в Харкові та отримала сертифікат на запис в студії, її запрошували виступати на різних заходах.
У вересні ми проводили молодіжний форум. Марія написала гімн для цього форуму, який всім сподобався. Наші пісні та виконання — це не основний для нас хліб, це дарує Бог і Йому належить всяке авторство.
Теми у нас найрізноманітніші, хіба що не пишемо поки для дітей. Натхнення приходить, коли його не чекаєш: почув якісь слова в проповіді, від людей, побачив щось в природі, По дорозі… Приходжу додому й кажу: — Маша, послухай ці слова.
Можу їй щось наспівати, а вона підбирає до них музику. Але частіше Маша, натхненна або засмучена сідає за піаніно та починає творити сама…
Ми співаємо свої пісні, але буває це дуже рідко. Є ж в церкві й багато іншого, що брати з керівництва бажають передати своїй пастві, для співу залишається мало часу.
Я помітила, що коли співаєш чужу пісню, то не переживаєш так, як коли б співав свою.
На жаль, ми досить завантажені на роботі та у нас не завжди виходить приділяти творчості стільки часу, скільки хотілося б, але якщо вже співаємо, то викладаємося по повній.
Дуже хочеться створити в громаді молодіжний ансамбль, адже є багато молоді, які непогано співають. Для всього цього необхідне людське бажання.
Ми хотіли організувати у нас в церкві домашню групу, щоб приходила молодь, наші не церковні друзі, співали, спілкувалися. Дуже хочеться запропонувати такій групі саме Машині пісні. Є люди, які готові прийти на такий захід, щоб тільки її послухати. Але карантин змішав всі наші плани, зараз відновлюємося та намагаємося йти далі.
****************************
Когда весь мир плывет в сплошном тумане
И, кажется, не виден больше свет,
Когда живут в одном большом обмане,
Есть Тот, Кто может дать на все ответ.
Когда вонзается беда иглой под кожу,
Когда тебя охватывает грусть,
Есть Тот, Кто смог понять и Кто поможет
И с Кем душой ты сможешь отдохнуть.
Пусть отвернутся все и предадут родные,
Пусть мир весь создан из страданий, слез Знай, что чрез века доныне
Не изменяет лишь один Христос.
К Нему лети, беги, ползи , коль сможешь,
А если нет, упав, зови, моли!
Он знает, видит, Он тебе поможет,
Он не останется стоять вдали.
Прими Христа, пока ещё есть время,
Лишь с Ним легко, ведь Он всегда с Тобой!
Он может облегчить любое бремя,
Он заберёт тебя на небеса.
Домой!
***********************
Вірші Наталі Обидєннової тут
Питання — Алла Шумило
