Про важливість слідопитського служіння, його переваги і перспективи розповідає Вадим Тепфер, пастор, який живе в Черкасах, координатор клубної роботи в Дніпровському регіоні.
Коли ви познайомилися зі слідопитами?
Мій батько був пастором в Олександрії. У 1998-1999 роках слідопитський рух набирав обертів, церкви знайомилися з цим новим служінням. Підлітки нашої громади поїхали в табір у Первомайський район, там познайомилися з слідопитським служінням, вимогами, ми посвятили себе у слідопити. У громаді був наставник, який займався з нами по неділях. Було дуже цікаво, ми мали свою кімнату, це був урок, який я для себе запам’ятав і намагаюся впроваджувати в громадах, серед директорів клубів, – що перевага цього клубного служіння в тому, що діти себе можуть знайти в церкві. Підлітки приходять не до церкви бабусі і дідуся, не в церкву мами і тата, вони приходять до своєї церкви. І вона є їхньою церквою тому, що вони є слідопитами. Це той вік, коли мало хто з підлітків прийняли хрещення, багато себе відчувають, що у них в церкві батьки. Коли клуб на своєму місці, коли він працює, дитина в своїй церкві, навіть якщо вона не член церкви, це все одно її церква, там її клуб, її слідопитська кімната, її заняття, вона звершує в цій церкві певне служіння, несе якусь відповідальність. Це служіння не менш важливе, як і служіння суботньої школи. З 2017 року я здійснюю це служіння.
Коли ви прийшли підлітком, що вам саме тоді сподобалося? Що ви робили з підлітками? Чи залишилися вони в церкві?
Коли ми приїхали з табору, наша Олександрійська громада включилася в наше служіння, приділила нам час, підтримала нас. Зараз, будучи служителем, розумію, як непросто згрупувати різні напрямки в церкви, тому що скрізь є потреби, будівництво, тим більше, що громада на той час була в активному процесі будівництва. Незважаючи на всі труднощі, громада знайшла час, щоб заняття у нас проходили регулярно. Ми ходили в похід, були велосипедні прогулянки, виїжджали на дачі членів церкви, допомагали в зборі врожаю, працювали на полі члена церкви – для нас було все цікаво. Навіть рядові заняття в кімнаті слідопитів були для нас цікавими, під гітару розучували псалми, все це вплинуло на моє духовне становлення. На жаль, не всі молоді люди залишилися в церкві, хоча майже всі на той час прийняли хрещення. Але те, що 40% залишилися в церкві, заслуга саме клубу слідопитів. Я прийняв хрещення в шістнадцять років, батьки ніколи не наполягали на цьому, не квапили.
Першим стартував з молодіжного відділу Клуб слідопитів, і став окремим напрямком. Пізніше відкрився Клуб Шукачів пригод, після нього Клуб бобренята. Вони взаємопов’язані, тому що програма Шукачів багато в чому схожа на спрощену програму слідопитів. Ці Клуби розраховані на різний вік дітей. Клуб шукачів – з 8 до 10 років, але багато з дев’яти років хочуть бути слідопитами. Клуб Шукачів просто необхідний, з такого дитячого віку він допомагає дитині знайти розуміння своєї відповідальності, причетності до церкви, служіння, не просто тому, що мама попросила вивчити вірш, а тому що це служіння її та друзів. Таким дітям легше знайти себе у Клубі слідопитів, і бути в активному режимі. Підлітки, які були в активі в Клубі слідопитів, потім стають в активі церкви, займаються активним служінням в суботній школі, в дияконському служінні, в проповідях. Це хороша підготовка для майбутніх служителів.
Чи хотілося вам своє служіння присвятити саме роботі з дітьми, підлітками?
У сім’ї я старший, у мене два брати і сестра, часто був для них в ролі няні. Це навчило мене певного ставлення до дітей. Коли був студентом в Заокську і в УГІ, швидко знайшов себе в служінні дітям. У Заокську мене вибрали відповідальним за служіння в дитячих будинках. Організовував поїздки в понад тридцять дитячих будинків в Московській і Тульській області. Щоліта я не міг пропустити можливість служити в таборах дітям. Таке служіння мені подобалося, мене надихало.
Яка мета Клубів слідопитів?
За своїм спрямуванням і подачею, мета Клубу слідопитів дуже схожа на мету суботньої школи. Є керівництво Клубу, воно затверджено Генеральною конференцією Всесвітньої церкви. Керівництво Клубу переглядається на з’їзді новообраним керівником Генеральною конференцією і його командою. Вимоги до Клубу передбачають велику відповідальність. Перед тим, як дитина стане слідопитом, вона повинна два місяці відвідувати Клуб, з батьками мають написати заяву про бажання стати членом клубу. Обіцянки і закон слідопитів – важливі моменти, які повинен розуміти підліток. Якщо він порушить закон і обіцянку слідопитів, він буде позбавлений статусу слідопита. Керівництво клубу багато в чому нагадує керівництво членів церкви – якщо член церкви порушує принципи церкви, його виключають. Завдання клубу слідопитів – не просто розважати дітей виходом на природу, не просто навчити розпалювати багаття і зав’язувати вузли. Завдання дуже глибоке і відповідальне, коли воно виконується – це велике благословення для церкви, для тієї громади, в якій є такий клуб. Виконуючи програму клубу, підлітки не просто проходять якісь завдання, читають Біблію, вчать біблійні тексти, у них формується свідомість того, що є Слово Боже, є істина Божа, принципи Божі і церква. Головне – що місце кожного з них тут, в церкві. Програма клубу не розважає, а вчить бути учасником життя церкви. Дитина не просто прийшла в суботу, зробила саморобку, помалювала, іноді пішла з усіма в похід, вона живе життям церкви, стає частиною цієї церковної сім’ї.
Це не просто формальні слова. Будучи пастором, директором клубу, впритул займаючись цією роботою, знаю багато підлітків, які зараз здійснюють служіння. Я пам’ятаю їх, коли вони перший раз виходили розповідати місіонерські вісті, тепер, коли приїжджаю в їхню громаду, бачу цих молодих людей, які зараз відповідальні за апаратуру, ведуть уроки суботньої школи, несуть служіння в своїй громаді. Результати відвідування клубу слідопитів очевидні.
Скільки клубів слідопитів в Дніпровському регіоні? За якою програмою працюєте?
На даний момент у нашому регіоні шістнадцять діючих клубів. Щорічно цифри змінюються, діти ростуть, їдуть вчитися в інші міста, не завжди в громадах є діти такого віку.
Є програма всесвітнього слідопитського клубу на рік, це «Вивчення Перлин», завдання якої вивчення біблійних текстів на певну тематику. На кожен квартал є своя тематика, на тиждень дається біблійний вірш для роздумів. Вони шукають зміст контексту, історичний контекст, розбирають призначення, застосування в житті, досліджують і заучують напам’ять. В кінці кожного кварталу іспит, вікторини, в кінці року в Києві слідопити, які виграли вікторини в своєму регіоні, здають іспит. Діти повертаються додому натхнені, не впадають у відчай, навіть якщо не займають перші місця. Жодного разу не було такої ситуації, щоб вони були розчаровані, пригнічені іспитом. Програма вчить сталості і постійності у вивченні Біблії.
У програмі «Занурення в Біблію» є цікаві уроки для вивчення Біблії. Обов’язкова програма «Ступені» розрахована на кожен вік. Перша ступінь «Друг», друга – “Супутник”, третій ступінь – «Дослідник», четверта – “Розвідник”, п’ята – “Мандрівник” і шоста ступінь “Провідник”. Дітям з десяти до шістнадцяти років дається щоденник і підручник, проходить рік, вони складають іспити, і переходять до наступної програми. Мета цієї програми – виявити лідерські здібності для служіння. Ті підлітки, які пройшли всі ступені, найчастіше залишаються в клубах в ролі наставників, інструкторів.
Програма слідопитів насичена: підібраний духовний аспект, фізичні тренування, соціальне служіння, моральні уроки, уроки поведінки в суспільстві, в державі.
Як проводять своє літо слідопити?
Для підлітків літо – найактивніший період. Під час навчального року у них була теорія, а влітку вони мають можливість реалізувати її на практиці, в походах, в таборах, виходах на природу, в різних поїздках. За ступенем «Друг» діти протягом року вивчали різні види багать, орієнтування на місцевості, як в’язати різні вузли. Влітку вони мають можливість проявити все на практиці, зрозуміти відмінність багаття мисливського від багаття-колодязя, застосовувати вузли точно за призначенням. Так як на все потрібні фінансові витрати, походи об’єднуються в соціальні програми – проходимо місцевість, розносимо запрошення в клуб, ознайомчі листівки про клуб, роздаємо місіонерську літературу, газету «Вічне скарб». Влітку є можливість провести заняття клубу не в кімнаті, а серед природи, і це приємно для дітей. Підлітки приходять не для заохочення, а тому що тут їх друзі, оточення, в якому вони себе знайшли, їм цікаво.
У яких соціальних проектах беруть участь слідопити?
Якщо в громаді є діючий Клуб слідопитів, жоден проект не проходить без їх участі. Слідопити беруть участь в програмах жіночого відділу, здоров’я, літературного, місіонерського. Якщо раніше слідопити розносили запрошення, стояли при вході до церкви, запрошували людей, то зараз слідопити беруть участь у всіх програмах, вони завжди актив будь-яких соціальних програм громад. Підлітки постійно задіяні в програмах «Країна здоров’я», літературному виході громади і у всіх інших заходах. Будучи пастором, директором клубу, я не пам’ятаю жодного заходу, щоб не були задіяні слідопити.
Будучи керівником, я набагато менше спілкуюся з дітьми, ніж коли я був просто директором клубу. Зараз спілкуюся з директорами клубів, організовую роботу в громадах, клубах, беру участь в проектах Церкви в Євразії, України. Але, коли з’являється можливість, проводжу з слідопитами уроки, і в цьому відчуваю радість.
Чи є програма навчання керівників клубів слідопитів?
Є програма навчання керівників клубів слідопитів, вона знаходиться під керівництвом Церков в Україні, постійно підтримується. Щороку проходять навчальні семінари, зустрічі, польові школи, на які збираються директори з інших країн, діляться своїми ідеями, підходами. Лідерська програма навчання служителів слідопитів називається «Майстер провідник».
Які проекти провели за час вашого служіння?
Слідопити – це діти, для них постійно потрібно придумувати щось нове, цікаве. Вони ростуть, і те, що було вчора цікавим, завтра не викликає у них зацікавленості, а їх потрібно постійно тримати в тонусі. Програма клубу – не просто програма для внутрішньо церковних дітей, вона має місіонерський напрям. Клуб слідопитів відвідують 50% або більше дітей не з церкви, які тільки в клубі дізнаються про нашу церкву. З огляду на ці моменти, доводиться прикладати зусилля, щоб будь-який захід було не просто іспитом до тієї програми, яку проходили діти. Щоб бути «в ногу» з підлітком – розробляємо цікаві, актуальні програми. Кожен квартал проводимо вікторину за програмою «Перлина», коли з’їжджаються слідопити з області, ми виходимо в місто в ролі квесту, походів, екскурсій. Підлітки спілкуються з мешканцями міста, знайомлять їх з церквою і роботою клубу. Новорічні зустрічі допомагають молодим людям провести разом молитовні служіння, роздуми, переосмислити цінності життя, розуміючи, що їх чекає новий відрізок в житті і його треба провести разом з Богом.
У Полтавській області є літній табір, в якому беруть участь діти з малозабезпечених сімей. Церкву адвентистів в цьому місті Шишаки знають завдяки роботі клубу «Молоді Орлі».
Проводимо виходи в дитячі будинки, в лікарні проводимо різні флешмоби. Їздили в Дніпропетровськ, в Київ, побували на Буковині та відвідали інші місця України.
Є приклади, коли діти з неблагополучних сімей, завдяки клубу слідопитів залишилися в церкві?
Їх маса, багатьох і не знаю особисто. В одній громаді я служив пастором і керівником клубу, ми зібралися в похід. Дівчинка з двору дізналася про похід, захотіла піти з нами і ми її взяли. Батьки дівчинки були військовими – тато військовослужбовець, мама працювала у військовій прокуратурі. При першій зустрічі вони насторожено нас про все розпитували, відвідувати церкву навідріз відмовилися, але, коли прийшов час літнього табору, записали доньку і сина, якому виповнилося шістнадцять років. До них приєднався і друг сина. Коли я приїхав забирати їх дітей, мама скептично розглядала нашу машину, бачачи що вона завантажена речами, і видно було, що мати переживає, і не зовсім довіряє нам дітей. Коли я привіз дітей з табору, ставлення до нас було зовсім іншим: вони мене обійняли, постійно дякували, запитували, коли будуть заходи, коли їх діти можуть прийти на заняття. Коли ми подружилися, батьки розповіли, що, коли вони йшли сім’єю на природу, неможливо було змусити дітей щось зробити, багаття запалити, вони сиділи в інтернеті. А в табір дітей відправили, щоб вони могли відволіктися від інтернету. Коли батьки дзвонили дітям, ті натхненно розповідали, як їм цікаво, що вони навчилися робити, це було несподіванкою для батьків. В які тільки місця не возили вони своїх дітей, на моря, але дітям сподобалося тільки в таборі. Тепер, коли вони йдуть сім’єю на природу, син сам розводить багаття і вчить цьому тата. Надалі ці діти брали участь у багатьох заходах в церкві. Ці підлітки просто познайомилися з нашими дітьми з клубу, і це дало свої хороші результати.
Одного разу до сусідки наших членів церкви приїхали онуки на канікули. Діти подружилися між собою, дізналися про табір, не знають, що там буде, але що будуть якісь байдарки, дзвонять мені і записуються в табір. По закінченні табору телефонують батьки цих дітей, дякують нашій церкві за таку роботу.
У Черкасах у дитячій міській бібліотеці проходила зустріч працівників бібліотек району. Мене попросили виступити, представити програму слідопитів, тому що їх зацікавила наша програма. Вони попросили провести заняття клубу в бібліотеці для завідувачів бібліотек і директорів шкіл. Після цього виступу у мене з’явилася можливість відвідати ці школи, роздати запрошення.
Були випадки, коли приїжджали до табору діти з поганою поведінкою? Як ви вирішуєте такі проблеми?
Так, приїжджають такі діти, але тут має місце «фактор суспільства», в яке приїхала ця дитина. Вона потрапляє в суспільство, в якому сформовані чіткі правила і кордони. Це не просто розважальний табір, це слідопитський табір, в якому є свій режим дня, своя форма, свої правила. Я помітив таку тенденцію – якщо зранку немає організаційної лінійки, день йде зовсім по іншому формату, діти поводяться більш вільно, починаються проблеми з поведінкою. У таборі вранці організаційна лінійка дисциплінує, насиченість дня не дає таким дітям сил на погану поведінку. Багато сил витрачається на розробку і проведення програм, щоб дітям було цікаво, щоб вони проживали день у вимогах не тому що їм так сказав дорослий, а тому що їм хочеться їх виконати. Але у нас не було жодного випадку, щоб ми раніше відправляли дитину додому через її поведінку.
Як організувати сучасних дітей одинадцяти років, яких цікавить тільки комп’ютер? Адже різниця між дітьми десятки років назад і сучасними велика.
У мій час, коли я прийшов до табору, «родзинкою» табору була єдина брезентова байдарка. Ми з нетерпінням чекали своєї черги помахати на ній веслами. Зараз багато речей стали набагато доступнішими, тому проблема полягає в тому, що реальність для дітей менш цікава, ніж віртуальність. У віртуальному світі діти можуть робити щось надзвичайне, ставати значущими, займати місця. У реальному житті вони стають пасивними, їм все байдуже, нічого не цікаво, їх все дратує. Ми аналізуємо інтереси підлітків, враховуючи різні віяння, які приходять, намагаємося в наших заходах це враховувати. Я готував табір, в цей час з’явилося розвага Зорб Екстрим. Зрозумів, щоб підлітків зацікавив табір, щоб вони поїхали туди, де немає зв’язку, важко знайти розетку, де дзижчать одні комарі, потрібно зробити в реальності те, що їм зараз цікаво. У сучасних дітей немає ностальгії за природою, бажання побачити прекрасне в оточенні, просто побігати з м’ячем. Щоб було їм нове і цікаво, необхідно вкласти кошти, це змушує шукати варіанти в бюджеті. Той же Зорб Екстрим замовляв в Києві, його привезли, обійшовся в дванадцять тисяч гривень на один день, але це було того варте. Ця особливість дозволила дітям поїхати в табір, і тоді вже навчитися радіти, коли сходить сонце, припиняється дощ, коли молишся і просиш у Бога погоди. Якщо їм було це цікаво, в наступний раз вони знову приїдуть. У нас були квадроцикли, верхова їзда для них, дивилися в телескопи, один маленький придбали і для себе, щоб вони зрозуміли, що в реальному житті набагато цікавіше, ніж у комп’ютерній грі.
На галстуки, нашивки і все інше потрібні фінанси. Хто вам допомагає?
Фінансова сторона найчастіше є перешкодою в створенні клубу в громаді. У громаді багато своїх фінансових проблем, а в групі слідопитів найчастіше діти із сімей з малим достатком, і вони не можуть виділити гроші на внески. У Керівництві клубу прописано, що кожен учасник клубу щомісяця вносить внесок, але найчастіше це не застосовується, це працює в європейських країнах, але не в нас. Громада вирішує на раді, який відсоток може виділити на клуб слідопитів. Часто батьки дітей є основними спонсорами проектів.
У таборах діти з різних сімей, чи є у них поділ на ранги?
Якраз на слідопитських заходах це неможливо. Вони можуть ділитися своїми успіхами – один багато чого досяг у клубі, має багато нашивок, досягнення в чомусь, але те, що у когось кращий телефон, у поході це не має значення. У проектах діти беруть участь командами, проявляється лідер, більш сором’язливі діти тримаються разом з товариськими. Такими маленькими командами вони розносять газети і запрошення, все роблять разом.
З ким підтримуєте зв’язок в інших країнах? Що нового вони привнесли в це служіння дітям?
Протягом року Церква в Україні, Об’єднання церков в Євразії збирають нас на навчання, приїздять лідери, які мають в цьому служінні досвід, вони проводять для нас семінари. Є особисті знайомства з братами і сестрами, які здійснюють служіння в Латвії, Польщі. Вибираємо, що ми можемо застосувати у нас, тому що навіть найкращі ідеї потрібно адаптувати для нашої місцевості, наших реалій. Керівник слідопитів з Риги подав багато цікавих ідей про роботу зі спонсорами, з державними установами. У них це можливо, але, на жаль, у нас поки що ми не можемо це застосувати.
Які плани під час карантину? Хто у вашій команді?
Нам не доводиться нудьгувати, роботи не поменшало. Плануємо провести інтернет-табір, відео-табір цього літа. З командою активно думаємо, як це реалізувати, щоб підлітки, перебуваючи в своїх будинках, могли відчути табір. Ідея така: запросити директорів клубів, і всі ті завдання, які повинні були виконувати діти, щоб виконали вони. Плюс до цього, діти в онлайн режимі зможуть додавати директорам завдання по програмі. Це буде школа виживання для директорів. Вони будуть програму слідопитів проходити на природі, на відео трансляції в прямому ефірі.
У команді директори клубів, активні молоді люди, частіше залучаю місцевих, тому що, коли маєш зустрічі вживу – легше працювати, молодь допомагає багато.
Питання – Алла Шумило
