Розповідає блогер Валерій Гриб, відомий як «Веселий християнин»
Ніхто не знав, хто ховається під маскою «Веселого християнина». Чому ви вирішили «вийти з тіні»?
Тому що, коли в твоє життя і в життя твоєї країни приходить біда, ти не можеш просто жартувати або говорити про серйозні речі. «Веселий християнин» – це завжди проєкт про жарти. Серйозні теми я намагався обходити або згладжувати, щоб не сперечатись. У кожної конфесії є своя ідеологія, й на такі переконання інші люди можуть по-різному дивитись.
Але коли йде війна, то неможливо зі штучними дредами та бородою розмовляти на серйозні теми. Тому я прийняв таке рішення. Саме зараз це має сенс, тому що у мене велика аудиторія і я маю говорити про те, що відбувається.
З приводу аудиторії. Який відсоток аудиторії з Росії ви мали до початку війни й зараз?
За статистикою, я мав десь 36% російської аудиторії. У перші три тижні, коли почав говорити про війну в Україні, викривати дії президента Російської Федерації, від мене відписалось 8 тисяч осіб. Зараз у мене десь 15% російських підписників. Є люди, які підтримують Україну, але вони бояться говорити про це публічно.
Через це я звертався до лідерів російських церков, щоб вони хоча б намагались зупинити людей, які ллють бруд у коментарях. Є люди, які проти війни, їх багато, але вони мовчать, а є ті, які підтримують цю війну й пишуть коментарі. Через це здається, що всі росіяни підтримують війну. На жаль, мовчання нейтральних і противників війни призвело до того, що думка про росіян у цілому змінилась у гірший бік.
Чим змінився ваш посил після того, як розкрили свою анонімність? Гумору вже немає, говорите тільки серйозні речі, чи поєднуєте?
У самий перший день, 24 лютого, ми сім’єю виїхали з Ірпеня в західну частину України. Принципово не виїхали за кордон, бо наше серце з Україною, і ми повинні залишатись тут.
Тоді ж я почав використовувати свій акаунт для підтримки українців. У перші тижні ми розселяли біженців, був великий потік людей. Завдяки своєму акаунту мені вдалося налагодити контакти з іншими церквами для прийняття переселенців. Ми збирали кошти. Роздали більше 200 тисяч гривень тим, хто займається евакуаціями.
Гумор у принципі потрібен, особливо у такий тяжкий час. Потрібно знаходити в собі сили для оптимізму, щоб не впадати у смуток і депресію. Зараз мій гумор будуть розуміти лише українці.
Що для вас створює позитивний настрій та надію?
Гумор і позитив – це навички. Це здатність у будь-якій ситуації знаходити щось смішне. Так, зараз смішного мало, але є речі, які ти можеш помітити й з них посміятись. Це мій погляд на життя. Є люди, які у стресовій ситуації засмучуються, впадають у депресію, їм тяжко. Я свій стрес виплескую через жарти.
Одним з плодів Святого Духу є радість, і це те, що наповнює твоє серце. Нібито зараз немає підстав для радості, але сердечні стосунки з Богом приносять радість. У першу чергу потрібно наближатись до Господа, наповнюватися Ним. Це дасть сили, якої в багатьох зараз бракує. Сили залишатися людьми віри.
