Новий формат молодіжних зустрічей існує у Лівобережному духовному центрі в Києві — це спільні забіги. Більше про ідею та її реалізацію розповідає учасниця команди організаторів Нюта Базь.
Приблизно рік тому ми всі одночасно почали захоплюватися спортом. Це нам дуже сподобалося, але все відбувалося індивідуально, кожен сам по собі. Наприклад, я могла просто вирішити: «Сьогодні піду на пробіжку» — і йшла бігати. Так само робили й інші.
Коли ми зустрічалися у церкві на суботній школі, то ділилися тим, як у кого пройшов тиждень. Поступово почали говорити і про біг — хто скільки пробіг, як почувався, які були відчуття.
У якийсь момент з’явилася ідея спробувати бігати разом. Не щодня — це складно через різні графіки, а хоча б раз на тиждень, у неділю зранку. Якщо я не помиляюся, 30 березня минулого року відбулася перша спільна пробіжка: ми зібралися з друзями і пробігли свої перші кілометри.
Як ця ідея переросла у регулярну традицію?
Це відбулося поступово. Ми просто приходили, розминалися перед бігом. Я, наприклад, почала займатися пілатесом, і ми вирішили, що після пробіжки буде добре трохи розтягнутися. Так з’явилася ідея брати каремати (туристичні коврики) і робити легкий стрейчинг після бігу.
З часом це стало своєрідним ритуалом: щонеділі ми зустрічаємося, бігаємо, а потім робимо розтягування, щоб розслабити м’язи.
Ми орієнтуємося на сезонність: коли теплішає — бігаємо регулярно, узимку або в прохолодні періоди можемо робити паузи. У теплу пору збираємося щонеділі зранку: зазвичай о 9:00–10:00, а влітку навіть о 8:00, поки ще не спекотно.
Де зазвичай відбуваються пробіжки і які дистанції ви долаєте?
Часто ми зустрічаємося на Трухановому острові в Києві. Там і починаємо бігати колами. Стандартна дистанція становить від 5 до 7 кілометрів.
Були й особливі пробіжки. Наприклад, минулого літа ми бігали в центрі Києва під час заходу сонця — це створило дуже красиву атмосферу і залишило яскраві враження. Також була вечірня пробіжка на 5–6 кілометрів.
З часом до ініціативи почали долучатися друзі та знайомі. Також почали приєднуватися молоді люди з інших громад, і поступово склад учасників розширився.
Скільки людей зазвичай бере участь у пробіжках?
Не всі молоді люди громади бігають постійно. Це змінний формат: є ті, хто приходить регулярно, і є ті, хто долучається час від часу. Зазвичай нас близько 10–15 людей, іноді менше. Бували випадки, коли приходили навіть троє учасників, але для нас це теж важливо, адже головний — сам факт спільної активності.
Зараз приходить трохи більше хлопців, але дівчата також активно долучаються. Бували різні формати — іноді навіть одна дівчина і кілька хлопців.
Хто організовує пробіжки і як відбувається координація?
Ми працюємо як команда, де немає однієї головної людини. Є ті, хто пише в чаті: «Ну що, біжимо?» — і таким чином запускає процес.
Одним із таких людей є хлопець на ім’я Марк. Він не є членом церкви, але активно долучається до організації. У нас є принцип: залучати всіх до участі та відповідальності, незалежно від віку.
Яка географія учасників?
Географія учасників досить різна. Частина молоді живе поруч і може легко приєднатися до пробіжки. Інші приїжджають з різних районів Києва, а є й ті, хто долучається навіть із передмістя, зокрема з Броварів.
Якщо комусь складно дістатися самостійно, учасники часто домовляються між собою про підвезення, це частина їхньої взаємної підтримки. У деяких випадках дорога в один бік може займати близько години або навіть півтори, але це не стає перешкодою для участі.
Які найяскравіші моменти запам’яталися з пробіжок?
Було кілька моментів, які особливо закарбувалися. Один із них стався під час пробіжки, коли пролунала повітряна тривога. Ми зупинилися, разом помолилися і після цього продовжили рух. Це був момент, який дуже об’єднав і показав нашу єдність і довіру Богові.
Також запам’яталася пробіжка в Ботанічному саду — це дуже красива локація, де сама атмосфера додає особливого настрою. У нас навіть сформувалася невелика традиція: коли ми опиняємося в особливо гарних місцях, обов’язково зупиняємося, робимо кілька фото і потім продовжуємо маршрут. Це додає кожній пробіжці свого унікального характеру, і жодна з них не повторюється.
Запитання —
Максим Балаклицький
