Ірина Бегас, керівник відділу жіночого служіння Українського Уніону.
Наскільки мені відомо, Ви виступили з ініціативою проведення трансляції програми, присвяченої проблемі домашнього насильства та можливої реакції релігійної спільноти на цю проблему, яка буде обговорюватися завтра в ефірі телеканалу «Надія». Чому ви вважаєте, що адвентистам потрібно якимось чином звертати увагу на цю проблему?
Сучасний світ, в якому ми живемо, сповнений насильства. І нікого не потрібно в цьому переконувати, — включіть тільки телевізор, почитайте новини, перегляньте сучасні мультфільми для дітей, — все сповнене насильства.
Ми ж, як Церква не можемо не реагувати на те, що відбувається навколо. Ми не можемо жити у своєму світі та заплющувати очі на те, що відбувається навколо нас в реальності. Але що ще страшніше, так це те, що вся ця атмосфера проникає в церкву, в християнські сім’ї. Звичайно, ми не зможемо врятувати цей світ від зла, але ми можемо розуміти ситуацію та приймати певні рішення: чинити так, як всі сьогодні навколо нас, чи так, як нас вчить Святе Письмо.
Проблема домашнього насильства — це одна з неприємних тем. Це та тема, в яку не хочеться вдаватися, про що неприємно говорити. Але, коли ми стикаємося з цією темою особисто, то розуміємо, що все життя може змінитися.
Тому, Всесвітня Церква Адвентистів сьомого дня підіймає сьогодні питання проблеми будь-якого виду насильства. У нашій Церкві існує певна та чітка позиція з цього питання — ні Церква, ні Святе Письмо не підтримує ніякого роду насильство.
Вже понад десять років наша церква проводить день профілактики насильства в місцевих громадах. Професійними фахівцями та психологами готуються різні матеріали, семінари для проведення роботи як з членами церкви, так і з оточенням.
Сьогодні в Україні, за ініціативою Ради Церков України, створена робоча група з представників різних конфесій України. Ця група розробляє методологічні та практичні кроки, щоб ефективно допомогти як членам Церкви, так і оточенню, яке переживає насильство. Людина, яка потрапила в біду повинна побачити вихід із ситуацій, що склалася, розгледіти практичні кроки, які можуть допомогти вирішити ситуацію домашнього насильства.
У запропонованій нами програмі ми хочемо донести до українців, що церква не закриває очі на те насильство, яке відбувається навколо нас.
Церква ініціює програми протидії домашньому насильству, а також надає допомогу тим, хто терпить насильство. Це:
► телефони довіри,
► допомога християнських психологів,
► спільнота юристів-християн України,
► чинні кризові центри, — так звані, шелтери, — які відкриті по Україні та готові прийняти людей, вимушених покинути свій будинок через загрозу насильства.
Скільки таких притулків існує в Україні? Чи існують вони хоча б по одному на кожний обласний центр?
Мені точно відомо, що такі центри існують у Києві та Харкові. Вони засновані католицькими та православними християнами та готові прийняти будь-яку людину, яка потрапила в біду, незалежно від віросповідання.
Також робочою групою Ради Церков України був розроблений сайт: «Зупини насильство!». Відвідавши його, кожна людина може отримати необхідну інформацію, звернутися за допомогою, поставити запитання священнослужителю, психологу, побачити адреси шелтерів…
Ми, як адвентисти сьомого дня беремо безпосередню участь в цьому, тому що ми, як християни, підіймаємо свій голос проти насильства. Християни не можуть мовчати, вони повинні надавати допомогу всім, хто її потребує.
Тому дата прямого ефіру теж не випадкова, адже 25 листопада — Всесвітній День боротьби проти насильства, заснований Організацією Об’єднаних Націй. Тому в останню суботу листопада в церкві Адвентистів сьомого дня в України — день профілактики домашнього насильства. Ми закликаємо проводити ці заходи не тільки в церкві, а й для людей в суспільстві.
Для того, щоб привернути увагу людей до того, що насильство це погано, закликаємо людей до терпимості, до любові, до миру.
Ви займаєтеся цією темою професійно?
Так, майже два роки я є членом робочої групи Ради Церков України з питань домашнього насильства. Ми проводимо періодичні засідання, де розглядаємо тривожні питання, працюємо над методичними матеріалами та плануємо спільну роботу по боротьбі з домашнім насильством в Україні.
Питання — Максим Балаклицький
