Відповідь Костянтина Буд-Гусаїма українському авторові-фантасту.
Потрапила мені до рук книга «Бот. Атакамська криза» відомого українського письменника Макса Кідрука. Зважаючи на мою небайдужість до фантастики ще відтоді, як колись прочитав книжки Братів Стругацьких «Важко бути Богом» та «Пікнік на узбіччі», оминути цей твір було тяжко. А враховуючи, що творчість Кідрука давно цікавила, взявся за читання щойно книжка потрапила до рук.І вже на самому початку перечепився через слова, що шкрябнули по серцю. На тлі захопливого сюжету, гарного опису місцевості південної Америки та досить інформативної подачі, ця цитата була як ложка дьогтю, залишивши неприємний присмак при подальшому читанні.Ложка з дьогтем звучала отак: «Всі наркомани, — повторювала матрона, — кінчені люди, недолугі мавпи з одностороннім квитком до пекла, де вони вічно мучитимуться і жертимуть лайно. Гірше від них нікого бути не може... Ну, звісно, якщо не брати до уваги адвентистів і свідків Єгови»1.І можна було пройти повз цю фразу, не звернувши увагу, але ці слова, майже цілком повторилися знову, за декілька сторінок: «…вбивцею Текіто Рейес не був і ставати не збирався. Попри те, що цього його не вчили, чилієць тямив: стати душогубом — це гірше, ніж підсісти на героїн. Це навіть гірше, ніж податися в адвентисти чи свідки Єгови»2.Ось так легенько й непомітно, в голову читачів вкладається малесенька думка, вкладається мимохідь, побіжно так би мовити, що це страшні й жахливі секти. Вони настільки страшні, що гірші за наркоманів, але в той же час, чомусь кращі від душогубів.Варто зробити невеликий відступ і зауважити, що об'єднувати адвентистів зі свідками до однієї групи не зовсім доречно. Бо єдиний критерій, який їх об'єднує — реставраціонізм, тобто класифікація, якою користуються релігієзнавці, щоб описати церкви, які розвивалися у пориві відновлення першоапостольської церкви. Так Говард Л.Біддулф у своїй книзі «Restoring the ancient Christian church: four American Conceptions» до реставраціоністів відносить також Церкву Христову (кемпбелітів), Церкву Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів) та ранніх п'ятидесятників. Але зауважує, що низка церковних організацій — кемпбеліти, адвентисти та п'ятидесятники —сформували свої віровчення й отримали визнання в протестантській спільноті християн як церкви, котрі тримаються тринітарного вчення про Бога. На противагу до них мормони та свідки лишаються екзотичними церквами або, за іншою класифікацією, християнськими культами, бо й віровчення їхні — екзотичні. Так мормони вірять в трьох окремих богів, а свідки лише в одного Єгову, Ісуса вважаючи творінням, а Духа Святого — силою.Отож, завершивши релігієзнавчу ремарку, спробуємо розібратися, чи такі страшні адвентисти як їх малюють. (За свідків відповідати не візьмусь, бо до їхньої організації не належу.) Про те, що адвентисти вірять в Трійцю, я вже вказав вище. Також вони тримаються протестантських 5 sola:1. Тільки Писання — Біблія є єдиним богонатхненним джерелом віровчення церкви. Вона є ясною та самоочевидною.2. Тільки вірою — людина отримує прощення тільки завдяки вірі.3. Тільки благодаттю — спасіння люди отримують тільки як благодать, його неможливо заробити своїми справами.4. Тільки Христос — віра в те, що є лише один посередник між Богом і людьми — Ісус Христос, який помер, воскрес і сів по правиці від Батька свого.5. Тільки Богу слава — віра в те, що молитися і славити варто лише Бога, бо Він є джерелом спасіння.Також варто додати, що окрім традиційних доктрин, адвентисти ще тримаються вчення, що тіло є храмом Духа Святого, як писав апостол Павло в своєму листі до християн в Коринті3. Тому вони: не палять, не вживають наркотиків, спиртного та інших стимуляторів, здебільшого тримаються вегетаріанського харчування й приділяють увагу відпочинку та заняттям спортом.Виходячи з цих поглядів, адвентисти займають значну нішу в сфері охорони здоров'я, маючи лікарні та санаторії в багатьох країнах світу. А найвідоміший адвентистський медичний центр в місті Лома Лінда (Каліфорнія, США) посідає чильне місце в галузі трансплантології та лікування раку. Але якщо навіть, не зважати на медицину, то здоровий спосіб життя, який пропагують адвентисти, призводить до подовження строку життя тих, хто дотримується цих принципів і не лише кількісно в роках, але й якісно.Наступним моментом зауважу, що окрім медицини адвентисти також займаються освітою й мають розгалужену мережу шкіл, інститутів та університетів. У цих закладах окрім шкільної чи університетської програм у свідомість школярів та студентів закладають важливість моральних принципів. Бо й сама церква вірить у важливість дотримання морального закону, що виражений в 10-ти Божих заповідях. Так, на фоні упадку моралі, що спостерігається в суспільстві, адвентисти стоять на боці відновлення моральних цінностей в наших дітях та молоді.Зважаючи на останні події: бойові дії на Сході України та пандемію коронавіруса, що розгорнулася в світі протягом останнього року, не можу не згадати за ADRA (Адвентистське агенство допомоги та розвитку), яке активно допомагає у відновленні житла на відвойованих територіях Донецької та Луганської областей, забезпечує водою та харчами й товарами першої необхідності, а з початком пандемії — підтримує лікарні по всій Україні, надаючи засоби захисту та апарати ШВЛ.Отож, підводячи підсумок, ми можемо оцінити: хто вони, ці адвентисти? Яке їхнє віровчення та участь соціальному аспекті розвитку держави? Тож чи дійсно вони такі страшні, що краще вже бути наркоманом?Костянтин Буд-Гусаїм1. Видавництво КСД, 2020р, стр.172. Видавництво КСД, 2020р, стр.213. 1-ше Послання апостола Павла до Коринтян 3:16