NB! Діагностувати депресивний епізод може лише лікар або медичний психолог
Міф №1 Депресія – це просто поганий настрій
Найпоширеніша фраза, котра вводить людей в оману. Так, одним із симптомів депресії є поганий настрій. Проте крім цього пункту існують інші симптоми , наприклад, зниження швидкості мислення та фізичної активності. Не можна брати одну ознаку (настрій) та на її основі робити висновки. Депресія має складне біохімічне підґрунтя, ключовим пунктом якого є порушення балансу серотоніну, тому помилково плутати ізольоване пригнічення настрою внаслідок певних причин та повноцінне захворювання.
Крім того, зниження настрою при депресії не можна «вилікувати» сміхом чи розважальними заходами (похід в кіно, клуб тощо). Абсурдність такого судження можна порівняти з пропозицією сходити розважитися людині після інфаркту міокарда. Крім того, часто людина в депресії стає нечутливою до зовнішніх подій, вони не викликають у неї емоційного відгуку. Особливо це виражено при меланхолічній або ендогенній депресії.
Міф №2 Депресія – це несуттєво
Подібне ствердження спростовується рядом фактів. Наприклад, частота самогубств при тяжких формах депресії досягає 13 %, що в 20 разів більше від загальної популяції. Також депресія є коморбідною, тобто посилює тяжкість перебігу серцево-судинних захворювань, онкологічної патології та нейродегенеративних процесів (хвороба Альцгеймера). Тому необхідність лікування пов’язана не лише з покращенням якості життя людини, а й з питанням фізичного здоров’я.
Міф №3 Депресія проходить сама без лікування
Епізод депресії може мати різну тривалість, починаючи від декількох місяців і закінчуючи роками. Дійсно, навіть без лікування фаза може завершитися поверненням до попереднього стану, що і спостерігалося в період до винайдення антидепресантів. Проте наразі шляхом правильно підібраної фармакотерапії симптоми депресивного епізоду можна усунути або знизити уже через 3 тижні після призначення ліків. Близько 70 % пацієнтів з депресію добре реагують на сучасні антидепресанти. Це в рази збільшує якість життя людини, скорочує термін страждань та нівелює коморбідність з іншими захворюваннями.
Міф №4 Психіатри «садять» на антидепресанти
Класичний приклад теорії змов. Перше і головне – сучасні антидепресанти не викликають залежності на фізіологічному рівні, а профіль побічний дій у них мінімальний. Про психологічну залежність, тобто про той факт, що людина опирається ЛИШЕ на медикамент, варто поговорити в окремому пості. Психотропні препарати, котрі викликають залежність, наприклад, транквілізатори призначаються на певний термін, і завдання лікаря – повідомити про це та скорегувати терапію належним чином.
Це не стосується антидепресантів, тому слово «садять» тут недоцільне. З такої позиції можна сказати, що людину з гіпертонічною хворобою «садять» на антигіпертензивні препарати, а пацієнта з бактеріальною інфекцією – на антибіотики. Що краще: пропити курс антидепресантів чи випасти з колії життя на рік, втратити роботу, родину і т.д.?
Також важливо зазначити, що в будь-якій сфері є недобросовісні люди, котрі ставлять за мету безпосередньо заробіток, а не якість і необхідність власної роботи. Тому ніхто не відміняв гіпердіагностики захворювань та поліпрагмазії (призначення недоцільно великої кількості препаратів). У випадку депресії є чіткий зв’язок між хворобою та необхідністю медикаментозної терапії.
Міф №5 «Люди в хоспісі страждають більше»
Порівняння негараздів інших людей не є раціональним способом вирішення страждання. По-перше, людина в депресії і так відчуває себе неповноцінною та винною, тому ілюстрація подібних прикладів може лише погіршити стан. По-друге, душевний біль конкретної особистості є важливим лише в її досвіді. Тобто говорячи, що люди мучилися в голодомор, війну або від раку, ми знецінюємо досвід страждаючого. В його житті ці віддалені події не мали актуальності, а ось проблеми «тут і зараз» стають болючими і генерують величезну кількість болі, навіть якщо сторонній спостерігач може повісити на них штамп «несуттєві». Для когось розрив стосунків може бути більшим горем, ніж війна.
Міф №6 Алкоголь лікує депресію
Ну і як же без старого-доброго суспільного інтроекту країн пострадянського простору, яким особливо полюбляють користуватися чоловіки! У більшості людей алкоголь в малих дозах викликає стимулюючий ефект («фронтові 100 грам»), у середніх та великих – анксіолітичну (протитривожну).
АЛЕ по-перше, анксіолітична дія не усуває симптомів депресії, по-друге, вплив алкоголю має сенс безпосередньо в період дії етилового спирту. Тобто після виведення речовини з організму симптоми відновлюються, навіть з більшою інтенсивністю. Саме тому алкоголь якраз навпаки є підсилюючим фактором депресії та збільшує вірогідність суїциду.
Лікар-психіатр, психотерапевт Артем Найда
Джерело: facebook.com
