Анна ВОЛКОВА, «ФАКТИ» (Полтава)
«Напевно, старію», — жартував Олексій, натискаючи пальцями на очі, коли до вечора на нього навалювалася втома. Можливо, це були перші ознаки мозкової катастрофи. Але в 27 років навряд чи хтось про це замислюється всерйоз і біжить обстежитися.
— Вранці в неділю я розчищав доріжки від снігу, але, кинувши кілька лопат, відчув, як шию, немов шпагою, пронизав біль, — згадує Олексій події майже річної давності. — Біль віддавала в плече. Я потер його — і знову взявся за лопату.
Впоравшись зі снігом, пішов у будинок. А що було далі, практично не пам’ятаю.
Стан молодої людини з кожною хвилиною ставало все гірше — нудило, почалися блювота, запаморочення, ноги запліталися.
— Побачивши, що зіниці у чоловіка розходяться в різні боки, я відразу згадала сусідку, у якої після подібних симптомів виявили пухлину мозку, — розповідає дружина Олексія Наталія. — Злякалася не на жарт. А тут ще Льоша почав просити у мене прощення за все…
Лікарі швидкої допомоги не змогли визначити, що сталося з молодою людиною. Запідозривши отруєння, відвезли Олексія в інфекційну лікарню.
— Льошенька, ледве пересуваючись, ще дійшов до реанімації, що знаходилася на другому поверсі, — ніжно тримаючи чоловіка за руку, розповідає Наталя. — «Він наркотиками балується?» — прямо запитав у мене лікар. «Про що ви говорите?! Він віруюча людина!» — дивувалася я. «Ну, може, ви не знаєте?» — наполягав медик. Тільки під вечір у Льоші взяли пункцію (мене тоді лякало одне це слово) і визначили, що в спинномозковій рідині є кров. Це вказувало на геморагічний інсульт-крововилив в головний мозок. Діагноз підтвердила комп’ютерна томографія. Чоловік вже не міг говорити. З моменту крововиливу до того, як Льошу забрали в операційну нейрохірургічного відділення обласної лікарні, пройшло більше дванадцяти годин. В палату привезли з виведеним через лобову кістку черепа катетером. Через нього відходила кров, що зібралася в шлуночках головного мозку. Лякало те, що в одному з них ніяк не розсмоктувався згусток крові, а це була область мозку, яка відповідала за координацію рухів. Ситуація ускладнювалася тим, що після операції Олексію не можна було призначати препарати для розрідження крові, щоб згусток розсмоктався. Залишалося одне: чекати і молитися…
«У лікарняній палаті я уявляв себе американським льотчиком»
Катетер зняли за два тижні — більше тримати його не можна, щоб не допустити розвитку побічних явищ. Але вони настали.
— Тільки пізніше з виписки я дізналася, що Льошина основна хвороба ускладнилася менінгоенцефалітом, тобто запаленням оболонок і речовини головного мозку, — продовжує Наталія. — Він почав марити. Знайомі лікарі не раз радили везти його в столичний Інститут нейрохірургії або за кордон. Але полтавські нейрохірурги вважали, що не варто цього робити, щоб не нашкодити, хоча готові були прийняти будь-яке наше рішення.
— Пам’ятаю, була неділя, — включається в розмову Олексій Твердохліб. — Лікар обіцяв, що цього дня я піду додому. Я вперше за місяць встав. Думав, пройдуся по коридору. А зміг дійти тільки від ліжка до вікна і назад. Сил не було, кожен крок давався з величезними труднощами. Від болю розривалася голова, в ній щось «стріляло». Бабуся, яка прийшла провідати мене і спостерігала цю картину, сильно злякалася. А мені ставало все гірше. Я ліг і заснув.
— У цей час, напевно, відбулося якесь перезавантаження організму, — припускає Наташа. — Льоша спав і буквально обливався потім, ми з його мамою Ірою тільки встигали міняти серветки. Поки з одного боку витремо піт, інша вже мокра… А на наступний день комп’ютерна томографія показала, що згусток крові почав розсмоктуватися.
З того часу, про який розповідають мої співрозмовники, не минуло й року. Сьогодні, дивлячись на Олексія — красивого і міцного чоловіка, ніхто не скаже, що він пережив важкий інсульт.
— Ми після виписки їздили з чоловіком на консультації до фахівців в області нейрохірургії в Харків і Київ, — усміхається Наталя. — Заходимо разом в кабінет, я показую Льошину виписку, лікарі читають. «А де хворий?» — запитували. «Так ось я стою перед вами», — представляється чоловік. І тут настає здивована пауза. «Ну, якщо вам так швидко вдалося відновитися, дякуйте Богові за це». А ми щодня молимося. Коли Льошенька хворів, організували з друзями своєрідний цілодобовий молитовний флешмоб по всьому світу. Кожні добу були розписані по годинах — тільки закінчувалася одна молитва, в той же час десь починала звучати нова.
Олексій з Наталією бачать роботу провидіння у своїй долі. Вони познайомилися в дитячому християнському таборі, де Льоша працював координатором, а Наташа наставником. У той час Олексій, закінчивши навчання в Полтавській аграрній академії, навчався в Бучі під Києвом на священнослужителя. У Наташі, фахівця з англійської філології та зарубіжної літератури, батько священнослужитель і, природно, вона була хорошим наставником для маленьких християн.
Дивлячись на молоду красиву пару, розумієш, що вони створені один для одного. Зовні схожі, навіть очі однакові — зелені. Незнайомі люди приймають їх за брата з сестрою.
Одружившись в Києві три роки тому і трохи там поживши, молоде сімейство переїхало в Черкаську область, звідки родом дівчина. А незабаром її батька перевели на службу в Полтаву, де йому дали будинок при церкві, і молода пара вирішила оселитися разом з батьками Наташі. Тим більше що в Полтаві у Льоші залишалася мама, яка пересувається на візку. Тепер вони впевнені, що Бог не даремно привів їх до Полтави, де працюють справжні професіонали у своїй справі — завідувач відділення нейрохірургії обласної клінічної лікарні Михайло Тончев, лікар Олександр Гавловський, Андрій Сапун — один з кращих хірургів, проводив Олексію операцію.
— Мені розповідали про мій стан після інсульту, але я нічого не пам’ятаю, — продовжує Олексій. — Але, грунтуючись на своєму досвіді, можу стверджувати: у людини, яка перенесла інсульт, відкладаються в пам’яті останні події життя. Якраз напередодні того, що сталося, я вів у церкві проповідь про прощення і примирення, розповідав про реальну історію двох солдатів Другої світової війни — японця і американця, які брали участь у боях в Перл-Харборі в Тихому океані. Пробачивши один одного, вони подружилися. І ось в лікарняній палаті я, представляючи себе американським льотчиком, заговорив англійською. А військові події бачив як наяву.
«Мама все життя забороняла мені займатися бойовими видами спорту, як ніби чогось боялася і берегла мене від ударів в голову»
— Напевно, мозок охороняє свідомість людини, стираючи пам’ять, допомагаючи тим самим організму боротися з хворобою, — вважає Наташа. — Льошенька уривками пам’ятає навіть перший місяць, проведений вдома після виписки. На другий день після операції почав питати мене, що сталося. Говорити він не міг: брав мою руку і малював знак питання. Я, посміхаючись, щоб не злякати його, пояснювала йому про хворобу. А на четвертий день, вкотре повторюючи ту ж розповідь, усвідомила, що він сприймає її по-іншому. І він насправді все зрозумів, відреагувавши на це підвищенням тиску. Знову почалася блювота, кров носом пішла… Хоча лікарі казали, що не варто багато з ним розмовляти в той період, все одно, мовляв, нічого не зрозуміє.
З Олексієм розмовляли постійно, тому що біля нього весь час знаходилися родичі і численні друзі. Особливо він радів тим, з ким давно не бачився. Всіх уважно слухав, просив читати повідомлення, що приходили в соціальних мережах, розповідати, хто йому дзвонив. Друзі встановили цілодобовий графік чергувань біля Льоші, почали збір грошей на його лікування, вели зошит спостережень за хворим, куди ретельно заносили час медичних призначень, досліджень, аж до того, скільки сечі у нього виділяється кожен раз. І, щипаючи тіло, не дозволяли чхати, тому що це було небезпечно. Інші приносили доглядальницям їжу.
— На нашу біду відгукнулися навіть незнайомі люди, я вдячна всім за підтримку в скрутну хвилину, — каже Наталія Твердохліб. — Моя двоюрідна сестра з Америки консультувалася з приводу Льоші з тамтешніми лікарями, передавала звідти ліки і продукти, які замінюють м’ясо, оскільки потрібні були білки для зміцнення стінок судин, а ми вегетаріанці. Полтавські лікарі прислухалися до нас, були на зв’язку зі столичними фахівцями. Спасибі їм, що витримали нас, адже ми були дуже неспокійними пацієнтами.
Чесно кажучи, сама собі дивувалася. Раніше я боялася крові і плакала в моменти страху, але тут настільки мобілізувалася, що всі проблеми вирішувала спокійно. Було складно, але обов’язково знаходила час ввечері розповісти про Льошин стан друзям в Facebook і просила їх молитися. І в цей період вперше помітила в своєму волоссі сивину.
Багато допомогли знайомі та друзі Льошиної мами Ірини Твердохліб, яка працює в міському центрі фізичного здоров’я «Спорт для всіх» з людьми з інвалідністю та є регіональним представником Всеукраїнського громадського об’єднання Національної асамблеї людей з інвалідністю.
— Мама все життя забороняла мені займатися бойовими видами спорту, як ніби чогось боялася і берегла мене від ударів в голову, — розповідає Олексій.
«Було смішно, коли кардіолог, виявивши в аналізі крові чоловіка підвищений холестерин, заборонила йому, вегетаріанцеві зі стажем, є м’ясо»
Олексію було чотири роки, коли мама невдало впала з яблуні, в результаті чого отримала компресійний перелом хребта і назавжди залишилася прикутою до інвалідного візка. Потім з родини пішов батько. Льоша дуже болісно переживав його відхід. І незабаром після цього йому поставили діагноз епісиндром. У хлопчика по два-три рази за ніч траплялися напади. А з тринадцяти років, після того, як батько раптово помер, Льоша змушений був заробляти гроші — на канікулах допомагав знайомому збирати меблі, лагодив сантехніку з дядьком по вихідним…
— До інсульту Льоша був дуже тривожним, — ніжно дивиться на чоловіка Наталя. — Він постійно переживав: де жити, як забезпечити сім’ю? Ночами не спав. Худий був — при зростанні майже метр дев’яносто важив 72 кілограми, весь час мріяв поправитися, але не виходило. А після пережитого щось, напевно, змінилося на хімічному рівні. Дивіться, яким красенем став. Поправився на п’ятнадцять кілограмів.
— Як ви відновлювалися? — цікавлюся у Олексія.
— Ми багато ходили пішки з дружиною. Коли Наточка не могла (вона працює логістом в американській фірмі), мене супроводжували друзі або родичі. Поступово невпевнена хода стала більш твердою. А коли мені зробили ангіографію судин головного мозку і видали висновок, що патологій немає, я почав давати організму фізичні навантаження. Звичайно, штанги не витискаю, бойовими мистецтвами, як і раніше, не займаюсь і не віджимаюся на руках, але на турніку підтягуюся, роблю вправи на розтяжку.
— Цікаво, що у Льоші помінялися навіть смаки, — посміхається Наталя. — Зараз терпіти не може арахісове масло, яке у нього було на сніданок. Полюбив груші, фісташки, виноград, сливи. Але за рекомендацією лікарів спочатку відмовився від бананів, які згущують кров. Тепер в його раціоні багато різної капусти, яка покращує функцію головного мозку, а також гранати, зелені смузі, пророслі зерна пшениці. Було смішно, коли кардіолог, виявивши в аналізі крові чоловіка підвищений холестерин, заборонила йому, вегетаріанцеві зі стажем, їсти м’ясо і порекомендувала більше налягати на горішки і рибу.
Олексій вже давно працює. Йому довелося піти з фірми, яка займається продажами сільгосптехніки, оскільки там доводилося часто їздити у відрядження. Тепер він має власний невеликий пункт прокату велосипедів, дитячих самокатів і гироскутеров прямо в центрі Полтави. Сподівається, після закінчення навчання стане пастором у церкві, про що давно мріяв. Служити людям — що може бути благородніше в житті?
— Час, на щастя, не зіграв негативної ролі у випадку з Олексієм, — коментує завідувач відділенням нейрохірургії Полтавської обласної клінічної лікарні Михайло Тончев. — Інсульт може маскуватися під багато захворювань. Лікарі екстреної медичної допомоги орієнтуються на клінічні прояви хвороби. У Олексія запідозрили отруєння. Діагноз інсульт встановлюється за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) і магніто-резонансної томографії (МРТ). І Олексію вчасно поставили правильний діагноз. Світовий термін «Мозок — час» застосуємо більшою мірою до ішемічних інсультів, при яких функція мозку порушується внаслідок ускладнення надходження крові до того чи іншого відділу. При цьому за хвилину гине близько двох мільйонів нейронів.
У Олексія ж сталося крововилив з тампонадою шлуночкової системи: згусток крові перекрив шлях спинномозкової рідини. Йому встановили дренаж, призначили інфузійну терапію, і молодий організм впорався. До розвитку енцефаліту ми були готові — це очікуване ускладнення в таких випадках, яке успішно лікується за допомогою антибіотиків.
— Михайле Дмитровичу, які фактори викликають інсульт у такому молодому віці?
— З допомогою сучасного ангіографа ми шукали джерело крововиливу в Олексія — аневризму, деформації судин головного мозку, що часто буває у молодих людей. І не знайшли. А причин мозкових крововиливів досить багато. Це і особливості будови стінок судин, і підйом артеріального тиску, і порушення згортання крові… Добре, що у чоловіка все обійшлося без ускладнень.
Раніше експерт екстреної медичної допомоги, лікар вищої категорії, заслужений лікар України Анатолій Вершигора розповів читачам «ФАКТІВ», що треба робити, якщо в новорічну ніч стався перелом, інсульт, отруєння алкоголем або інше ПП, що вимагає допомоги медиків.
Джерело: fakty.ua
