Питання: Чому віруси зламують наш генетичний код так само, як у тварин, якщо ми створені за образом і подобою Божою?
Відповідь: На жаль, я не є спеціалістом у сфері біології, тому твердження на стику біології та теології постараюсь висловити доволі обережно.
Отже, Бог створив людину бути вінцем творіння та панувати над флорою і фауною (Бут. 1:28). Для цієї мети Бог дарував людині особливі “вбудовані” якості, які відрізняють її від тварин – інтелект та волю. Тварини, наскільки мені відомо, керуються інстинктами; інтелектом володіють обмежено, а воля взагалі їм не властива. З точки зору фізичної будови (від органів до атомів і молекул) тіла людини і тварини дуже схожі. Вчені навіть стверджують (дарвіністи, в основному), що геном людини подібний до геному шимпанзе від 94 до 99%, до геному щура на 88%, до геному медузи 80% і до геному курки на 66%.
Деякі тканини, взяті у тварин, наприклад, свині, можна пересаджувати і приживлювати людині, яка отримала опіки. Але всі ці схожості можна пояснити не еволюцією, а наявністю спільного Дизайнера, який використовував схожі “конструктивні рішення” для створення людини і тварин. Питання не в тому, скільки в геномі людини і тварин подібного матеріалу (хай це буде навіть 99%), а що собою становить та різниця (1% – це вже близько 30 млн генів) і яку саме інформацію вона кодує. А виявляється, це і є ті особливості, що роблять людину – людиною.
Можливо, різниця між людьми і тваринами ще полягає в співвідношенні об’єму головного мозку до об’єму черепа (у людини мозок, як відомо, займає найбільше місця в голові), але я не дуже обізнаний із цією кореляцією. Тому я вважаю, що на фізіологічному рівні люди багато в чому подібні до тварин, але нас вирізняють унікальні генні комбінації та розвинуті відділи мозку, які відповідають за пізнавальні, оцінювальні та моральні здібності. Мене наштовхнула на цей висновок аналогія, запропонована Дж. Хотом: уявіть собі, що я на листі паперу хаотично малював каракулі вздовж рядка, а потім написав декілька осмислених слів. З точки зору структури – папір, чорнило – обидва написи не відрізняються нічим. З точки зору змісту – кардинально відрізняються! Так само відрізняються люди і тварини, складені Дизайнером із одних і тих же “будівельних цеглинок.”
Тому наслідки гріха, я вважаю, вдаряють у першу чергу по людині. Екологія, стреси, погані звички та інші подібні речі негативно позначаються на людському організмові, спричиняючи в тому числі і генетичні зміни. Віруси також мутують, пристосовуючись до нашого генетичного коду. Людина страждає, бо живе в такому порядку речей, у світі гріха, і мені здається, що ми не маємо якогось особливого “захисту” від цього в порівнянні із тваринами. А тварини страждають через нас і разом із нами, якщо вірити Римлянам 8 розділу, віршам із 19 по 23. Замість закону любові, який панував у безгрішному світі, нині панує інстинкт виживання. Я думаю, що “виживає сильніший” – це результат пристосування до жорстоких умов середовища, а не якийсь прописаний у нас об’єктивний закон. Мозок будь-якої живої істоти має імператив “зберегти існування особини за будь-яку ціну” і, наприклад, тварина діє в будь-який спосіб, щоб цей імператив виконати. Етика і мораль відступають на задній план, тому що тварини не знають, що це. На жаль, люди також іноді забувають, що вони не тварини, і вони мають моральні зобов’язання перед Богом і ближніми. Тому через вплив гріха “боротьба за виживання” часто панує і в людському суспільстві. Але в Святому Письмі ми маємо обітницю, що з приходом Христа порядок речей зміниться (див. Іс. 11, Іс. 35, Об’явл. 21:3-5).
Богдан Коваль, докторант богослов’я
Відповідь: Віруси не зламують генетичні коди, вони вбудовуються в ДНК або просто проникають в певні клітини і використовують клітинний апарат для тиражування своїх копій. Хвороби є результатом такого розмноження. Деякі віруси вбивають клітину, але це трапляється не так часто. Оскільки принцип пристрою біологічного життя однаковий для всіх живих істот, було б дивно, якби людина стала винятком. Зрозуміло, кожен організм, зокрема людина, наділені досить потужною системою захисту від вірусів, яка повинна повністю знищити вірус. Однак у результаті генетичної ентропії ця система послаблюється. В ідеалі вона здатна працювати зі 100% ефективністю.
Олег Сельцов, кандидат біологічних наук
