• Головна
  • Блог
  • Статті
Середа, 24 Червня, 2026
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати

Церкви стоять на вістрі волонтерського служіння

20.11.2025
A A

Розповідає Олег Подкопаєв, пастор церкви «Дім Хліба – Західний» (м. Кривий Ріг), депутат Криворізької міської ради, директор Інституту економіки та бізнес-освіти Державного університету економіки та технологій.

Війна в Україні продовжує бути для протестантських церков не лише викликом, але й шансом проявити своє покликання у повноті. Якщо раніше ми часто залишалися на периферії суспільних процесів, то тепер виявилися в самому центрі – у сфері гуманітарної допомоги, публічного свідчення, капеланського служіння та міжнародних зв’язків.

Церкви стоять на вістрі волонтерської роботи. Храми та доми молитви залишаються гуманітарними центрами й прихистками. Молодь, пастори, активісти беруть на себе тягар допомоги переселенцям, пораненим, військовослужбовцям. Це не теорія, а жива практика любові до ближнього.

Новим етапом я вважаю імплементацію капеланських та теологічних освітніх напрямів у державну систему освіти. Це означає, що підготовка служителів виходить за межі церковних стін і стає частиною ширшого суспільного процесу.

Капеланство стрімко розвивається у різних напрямах:

• Військове капеланство має законодавче підґрунтя: понад 700 капеланів служать у Силах оборони України, десятки офіційно отримали військові звання. Їхнє кредо – «бути поруч»: молитися перед бойовим завданням, підтримувати родини, нагадувати про людяність там, де панує жорстокість.

• Лікарняне капеланство стало критично необхідним. Приклад отця Ярослава Рохмана з Івано-Франківська показує, як священик залишається з лікарями і пацієнтами навіть під бомбардуванням. У підвалах, де народжують матері під виття сирен, духовна підтримка – це не розкіш, а запорука виживання.

• Академічне (освітнє, шкільне) та пенітенціарне (тюремне) капеланство формує нову культуру духовної присутності у ключових сферах суспільства.

Важливо, що протестанти перестали бути «мовчазними». З їхнього боку лунають чіткі заяви проти агресії та заклики до міжнародної солідарності.

Показовою подією став Національний молитовний сніданок у Києві у серпні 2025 року. Присутність спецпредставника президента США Кита Келлога та пастора Марка Бернса засвідчила новий рівень духовних і політичних зв’язків.

Келлог наголосив: «Мир – це складний і довгий процес, але він можливий, і «блаженні миротворці» залишаються дороговказом для світу».

Бернс, який раніше скептично ставився до допомоги Україні, після відвідин Києва заявив: «Підтримка України – це Америка, передусім».

Ці меседжі важливі не лише політично, але й духовно: вони показують, що наша боротьба за свободу знаходить відгук серед братів і сестер у Христі за океаном.

Війна розкриває правду про людину й про Церкву. Це правда, яку не виміряєш статистикою чи звітами, але яка виявляється в серці: чи здатне воно відгукнутися на біль, чи має мужність назвати зло злом, чи готове нести тягар іншого.

Українські протестанти під час війни – це не абстракція, а конкретні історії пасторів, капеланів, волонтерів, студентів, які пішли на фронт чи до шпиталю, у прифронтові села чи підвали з гуманітаркою. Це ті, хто не залишився осторонь. У час, коли брат піднімає руку на брата (Бут. 4:8), ми стали перед питанням: чи здатні ми бути стороною, яка приносить життя, а не смерть?

Цей досвід формує нову ідентичність протестантів в Україні. Ми вчимося бути Церквою, яка не тікає від світу, а входить у нього разом із Христом. У війні ми по-новому відкрили сенс давніх слів: «Носіть тягарі один одного, і таким чином виконаєте закон Христа» (Гал. 6:2, Новий переклад українською).

Але головне питання попереду: чи зможемо ми зберегти цей вогонь служіння після війни? Бо війна дисциплінує, а мир розслабляє. Найбільший виклик – не лише вистояти, а й залишитися Церквою, яка не мріє про «повернення до старого», а входить у нову епоху з готовністю нести відповідальність за суспільство.

#опитування202

Церква Адвентистів сьомого дня в Україні

© 2026 Українська Уніонна Конференція

Navigate Site

Follow Us

Welcome Back!

Login to your account below

Forgotten Password?

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Log In
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати
  • Головна
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
  • Статті
    • Біблія
    • Здоров’я
    • Молитва
    • Стаття

© 2026 Українська Уніонна Конференція