• Головна
  • Блог
  • Статті
Четвер, 30 Липня, 2026
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати

Ми несемо надію і знайомимо людей з Ісусом

18.02.2020
A A

Іван Романюк – продюсер студії радіо “Голос надії” в Києві на Позняках

Як давно ви працюєте на радіо та як опинилися в команді медіа групи «Надія»?

На радіо працюю три щасливих роки, і сподіваюсь їх ще буде багато разом з медіа групою «Надія».

Я пам’ятаю, як у грудні 2015 року, коли я ще працював в адвентиському медичному центрі “Відновлення”, що в Івано-Франківську і думав про Новий рік. Підбивав підсумки, роздумував про те, що робити далі. Почав молитися, щоб Бог дав мені правильне розуміння, де ж моє місце у наступному році.

І Бог на серці дав таке відчуття, що щось в Новому році у мене зміниться, щось кардинально! Я не знав що, але чітко чув цей голос: «В тебе скоро щось зміниться!» Я навіть не міг складати плани, бо ця думка не давала мені спокою.

І вже на початку 2016 року, мені зателефонував давній знайомий – Констянтин Гальчинський. Він попросив: «Іван, приїдь будь ласка в Київ. Є розмова!»

Я зреагував на його прохання і приїхав у столицю. Тоді Констянтин сказав, що вони шукають менеджера на студію радіо «Голос надії», що розташована на Позняках і їм цікаво розглянути мою кандидатуру.

Саме так я потрапив на радіо. Протягом 10 днів, після співбесіди, мені сказали: «Ти нам підходиш. Чекаємо тебе на студії у якості менеджера!»

Найголовніше в цьому всьому, що я попав на радіо не тому, що я так хотів, а тому що бачив як Бог мене веде! Коли моє служіння в Івано-Франківську підходило до завершення, Бог попереджав мене про певні зміни. Багато виникало нюансів, але це було чітке Боже провидіння і я реально бачив, що Бог мене сам поставив на це місце, за що я Йому дуже вдячний! Досі бачу Його благословення!

Це для мене була нова сфера! Медіа, радіо, виробництво програм, спікерство – це для мене нова кухня.

Я багато чого не розумів і казав: «Боже, можливо, це не моє!»

Але є фраза, яка мене завжди надихала: «Якщо Бог дає якесь служіння або кличе до якоїсь справи, то Він не просто дає тобі цю сферу для служіння, Він дає тобі і бачення, і мудрість, і усвідомлення того, як виконувати те чи інше служіння!»

Саме це мене мотивувало і я бачив в цьому Боже провидіння. Я знав, що Він проведе! Бог так і зробив! За короткий час я освоївся і тепер, як риба у воді.

За що відповідальний продюсер на радіо?

Продюсер відповідає за радіопрограму, тобто, за її створення та розвиток, за розповсюдження та популяризацію. Успіх певного медіа продукту лежить на плечах продюсера.

І паралельно, я керую однією з студій радіо «Голос надії», а саме студією, що розташована в Києві на Позняках.

Розвиток програм, робота з командою, документація, договори, підписи, звіти, прямі ефіри, вирішення проблем в монтажі – все це мої обов’язки.

Продюсером скількох програм на сьогодні ви є? Яка з них улюблена?

Зараз повністю відповідаю за програму «WakeUP» – це тригодинна програма, яка виходить з понеділка по п’ятницю з 7:00 до 10:00.

Крім того, відповідаю за обідню програму «Порція настрою», яка також виходить 5 днів на тиждень з 13 до 15:00.

В принципі немає улюбленої, бо кожна програма особлива.

Ранковий ефір має свої родзинки, обідня свої. У кожної з них свій смак, але точно можу сказати, що мені подобаються усі програми, які виробляються на моїй студії!

Окрім продюсування, ви є ведучим. Що відчули, коли вперше сіли за мікрофон? Яким був дебют?

Коли вперше сів і взяв в руки мікрофон, було відчуття що я прийшов у перший клас, слухаю перший урок, на якому одразу перша контрольна і ти просто червонієш, тобі соромно і страшно водночас.

Але з кожним наступним разом ти так поринаєш в ефір, що тобі просто не хочеться вставати з робочого місця, не хочеться знімати навушники, адже приємні відчуття наповнюють тебе з ніг до голови.

А спочатку – це звичайно стрес, багато помилок, багато штучності. Якби я тоді слухав себе зі сторони, то сказав би: «Хто це там такий! Замініть його і звільніть!» Тому, дебют в прямому ефірі був важким.

Пам’ятаю, ми тоді на студії були з 5 ранку, аби щось не проґавити, не спізнитися.

Чи були певні страхи у роботі? Як з ними боролися?

Страхи були, і є, і будуть.

Тому, що нові виклики – це завжди страхи.

А як боровся? «Не зупинятись!» – повторював собі. Навіть тоді коли вам страшно, не зупиняйтеся! Страх згодом пропадає!

Не зупинятись, навіть якщо є помилки, всі помиляються!

Ми не з першого разу пішли, ми не з першого разу на велосипеді поїхали, все відбувалося поступово і з часом. Точно так само і в інших сферах нашого життя. Звичайно, я ще багато молився і Бог давав мир у серце.

Це допомагало мені боротися із страхами

Чи були в ефірах «ляпи»? Що найсмішніше можете пригадати?

Їх було багато і вони досі є!

Наприклад, в ранковому ефірі ми відкриваємо прогноз погоди на сьогоднішній день. Припустимо це 12 січня. Друг починає читати, а я розумію, що щось не те. Він каже людям: «Чекайте мороз, снігопад, хуртовину», а я не можу зрозуміти що до чого, бо ця зима зовсім не сніжить, сьогодні сяє сонце і взагалі тепло.

Виявилось, що співведучий читав прогноз погоди за 12 січня не 2020 року, а 2019.

Ось так буває, читаємо не за цей день, чи не за цей місяць, Весело в нас! Різні казуси, і зі словами, і з наголосами.

Важко спілкуватись з аудиторією, яку не бачиш? Ти ж ніби сам на сам…

Важко, бо часто ти забуваєш, що все таки не один в ефірі, а в тебе є аудиторія. Не потрібно з нею говорити формально, наприклад: «Вставайте! Все буде добре». Найкраще – це максимально уявити, що ці люди перед тобою. Що вони можуть зараз робити? Та будь що: чистити зуби, снідати, збирати дітей у школу, вони в дорозі, вони в маршрутці.

Тому, спочатку важко, але якщо ти маєш особливу місію – говорити до людей і при цьому робити їхній ранок прекраснішим, все стає на свої місця. Важливо, говорити від серця до серця, максимально жити разом з аудиторією.

Чи приходять до вас гості в програму? Як із ними знаходите спільну мову?

Гості раніше частіше приходили, зараз рідше.

В будь-якому разі наше завдання з усіма знайти спільну мову.

З одними легше, бо дуже комунікабельні та веселі, інші навпаки, не розмовні.

Пам’ятаю була програма в ефірі про виховання дітей, назвемо гостю Тетяна Іванівна і я питаю в неї: «Як ви вважаєте, що робити, коли дитина нечемно себе веде?» А вона відповідає: «нуу… я знаю.. ну… що з ними робити?» Наступне моє питання: «можливо, треба дати зауваження?» А Тетяна Іванівна каже: «ну… напевно». І я знову і знову ставлю їй питання, а людина нічого сказати не може… тут доводиться спасати ефір.

Люди різні, хтось боїться говорити на публіку, хтось тільки це і любить робити. По-різному буває. Але ми спочатку просто спілкуємося з гостем, не поринаючи глибоко в конкретну тему, ми сміємось, жартуємо, щось розігруємо – це допомагає знайти спільну мову. А вже потім відкриваємо тему.

Дуже допомагає відкритися людині – це спілкування до ефіру. Варто просто подружитися з гостем, випити з ним чай та помолитися.

Плюси і мінуси вашої професії?

Радіо – це місце, де ти можеш розвиватися і впливати своїми словами на звичний хід речей. Тут ти можеш підкріпляти серця інших і дарувати їм справжню надію та підтримку.

А щодо мінусів, то не висипаюся я. Не важливо о котрій ти ліг спати, а о 5:00 треба вставати!

Хоча для мене мінуси – це виклики, які ти намагаєшся вирішити. І це цікаво! Тому, я тільки плюси бачу!

Чи відчуваєте ви Бога у вашій професійній діяльності?

Без Бога тут ніяк, адже це християнське радіо.

Я сам по команді бачу, якщо ми молимося, більше особистого часу проводимо з Ним, то реально є фідбек. Люди відчувають, що ти даєш їм не черствий хліб, а свіжий. Тому, якщо ведучий відчуває Бога, то і слухачі його відчують. Ми несемо надію, ми знайомимо людей з Ісусом, в цьому неможливо не бачити Бога!

Звичайно, бувають проблеми. Наприклад, коли ведучий захворів і ти за три хвилини пишеш тригодинний сценарій прямого ефіру! І ти реально його пишеш з Божою допомогою! І все вдається!

Якби я не бачив тут Бога, я б пішов з цього радіо.

Мене найбільше надихає те, що ти працюєш силою Божою та говориш про Бога до сердець людей!

Запитання – Анна Рябенко

Церква Адвентистів сьомого дня в Україні

© 2026 Українська Уніонна Конференція

Navigate Site

Follow Us

Welcome Back!

Login to your account below

Forgotten Password?

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Log In
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати
  • Головна
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
  • Статті
    • Біблія
    • Здоров’я
    • Молитва
    • Стаття

© 2026 Українська Уніонна Конференція