Директор адвентистської місії Гарі Краузе описує новий акцент на першочергових завданнях місії.
«Округ Монтгомері в штаті Меріленд нещодавно був названий найбільш релігійно різноманітним округом у США», — сказав директор адвентистської місії Гері Краузе (Gary Krause) звертаючись до членів Виконавчого комітету Генеральної конференції на річній нараді Церкви адвентистів сьомого дня 13 жовтня 2024 року. Краузе нагадав лідерам церкви, що штаб-квартира Генеральної конференції адвентистів сьомого дня — місце проведення щорічних ділових зборів у Сілвер-Спрінг — розташована в межах округу Монтгомері.
«Ми у традиційно християнській країні», – сказав Краузе. «Але зверніть увагу, що приблизно за 20 хвилин їзди від цієї будівлі ви знайдете принаймні 10 індуїстських чи джайністських храмів, і принаймні 13 мечетей та ісламських центрів. До речі, неподалік від нас знаходиться міжнародна мусульманська телевізійна станція.»
Внаслідок вимушених переміщень, добровільної транскордонної міграції та внутрішньої міграції з сільської місцевості до міст, етнічна та релігійна різноманітність у багатьох місцях значно зросла, пояснив Краузе.
Обґрунтування переорієнтації місії
Поточна ситуація, на думку Краузе, дає підстави для переорієнтації місії, з якою сьогодні стикається Адвентистська церква у “вікні 10/40” (регіон світу, де проживає більшість світового населення, але де християни становлять меншість), “постхристиянському вікні” та “міському вікні”. За його словами, майже кожен церковний регіон в тій чи іншій мірі зазнав впливу цих вікон.
Вікна переорієнтації місії
Як сказав Краузе, вікна переорієнтації місії – це виклики для місії, але також і можливості для місії. Він поділився деякими даними про місіонерів, що виконують першочергові завдання місії, серед яких 2500 першопрохідців Глобальної місії, 79 так званих “виробників наметів” (за прикладом апостола Павла, так у сучасних церквах називають осіб, які делеговані церковною організацією для здійснення місії, але які через законодавчі обмеження певних країн вимушені роботи це неофіційно, одночасно офіційно працюючи на звичайних місцях роботи, підприємствах чи у різноманітних закладах – прим. перекладача), у вікні 10/40 і 774 волонтерів Адвентистської добровольчої служби (Adventist Volunteer Services).
І все ж, за словами Краузе, можна було б зробити набагато більше. Як приклад, він згадав, що VividFaith, церковний офіс, який з’єднує потенційних волонтерів з волонтерськими посадами по всьому світу, має список з більш ніж 17000 пропозицій, але менше 800 волонтерів. “Менше 800 проти 17000, – сказав Краузе. – Ви можете собі уявити енергію, молодість, творчість, яку представляють ці понад 17000? Уявіть, що вони могли б змінити, якби їх пустили на служіння! Яка різниця для громад, шкіл, спільнот, євангелізаційних програм, ініціатив у сфері охорони здоров’я, організацій, що перебувають у скрутному становищі у вашому регіоні світу. Але з якихось причин ми не використовуємо цю золоту жилу молодих, працьовитих, охочих до служіння талантів”, – нарікає Краузе.
Географічний зсув
У той час як дивізіони Всесвітньої церкви коригують свої бюджети, щоб виділити більше коштів для місіонерів, що виконують першочергові завдання, Всесвітня церква опрацьовує імена місіонерів, готових вирішити найбільші виклики. Деякі регіони також звертаються за допомогою до інших. “Вісім дивізіонів і уніонних конференцій-спонсорів фінансують місіонерів і місіонерські ініціативи в десяти інших дивізіонах і уніонах”, – повідомив Краузе.
Він також пояснив, що понад 100 років Північноамериканський дивізіон ніс на своїх плечах всесвітню місію церкви. «І він продовжує залишатися рушійною силою для місії Всесвітньої церкви», — сказав Краузе. «Але значною мірою завдяки її зусиллям церква решти світу все більше приймає виклик місії. У плинному, рухомому, постійно мінливому світі кордони руйнуються. Але як церква ми залишаємось єдиними у своїй місії».
Приклад Південноамериканського дивізіону
Краузе поділився тим, як Південноамериканський дивізіон (SAD) пояснює цю зміну на своїй території. «Раніше наші питання були такі: хто до нас приїде (для євангельського служіння), і як вони можуть нам допомогти?», – звернувся до Краузе секретар SAD Едвард Хайдінгер (Edward Heidinger). «Багато місіонерів і ресурсів було надіслано на нашу землю, і зараз ми збираємо плоди цих жертовних зусиль», – пояснив Хайдінгер. «Отже, наші питання зараз такі: як ми можемо допомогти? Хто піде (з нашої території на інші)?»
Хейдінгер розповів, що нещодавно SAD запросив лідерів з інших територій допомогти відібрати ще 24 місіонерські сім’ї, які отримають фінансування від SAD і будуть відправлені на служіння в рамках їхнього внеску в переорієнтацію місії. “Інші дивізіони та приєднані до них уніони також підтримали цю ідею, і вже 12 дивізіонів та уніонів взяли на себе зобов’язання відправити 293 місіонерів та 4135 волонтерів протягом наступних п’яти років”, – сказав Краузе.
У постхристиянському вікні
Одним із перших місіонерів програми Переорієнтація місії (Mission Refocus), який долучиться до цього служіння, буде Роберт Фолкенберг III (Robert Folkenberg ІІІ), який у листопаді переїде зі своєю дружиною та маленькими доньками з Канади до Данії, щоб зосередитися на заснуванні церков у цьому секулярному “пост-християнському вікні”.
Протягом останніх чотирьох з половиною років Фолкенберг був засновником громади у Скваміші, провінція Британська Колумбія, Канада, в місцевості, яка відома своїм високим рівнем секуляризму. «Коли ми туди переїхали, громади там не було», — сказав він у відеозверненні. «Це було важке, але неймовірно корисне випробування — витратити кілька попередніх років на заснування нової громади, яка зараз вже є».
Фолкенберг пояснив, що завдяки цьому досвіду він і його сім’я «дуже захопилися потенціалом і силою заснування нових громад». Тепер, з Божою допомогою, вони сподіваються повторити цей досвід у постхристиянському Копенгагені. «Створення громад дає нам можливість спілкуватися з людьми, які інакше б ніколи не прийшли до церкви», — сказав він. «Дякуємо вам за підтримку таких місіонерів, як ми».
Співвідношення кількості адвентистів до населення
Краузе завершив свою доповідь, зазначивши, що існує 27 країн, де на кожні 20 осіб припадає щонайменше один адвентист, але за винятком Замбії та Руанди, більшість з них є островами. Кенія з більш ніж одним мільйоном охрещених членів належить до країн, де адвентистська церква є сильною, як і Філіппіни (майже 1,5 мільйона членів церкви), Замбія (1,4 мільйона) та Бразилія (1,8 мільйона).
Однак, за словами Краузе, виклики залишаються, оскільки є шість країн, де немає адвентистів: Іран, Північна Корея, Афганістан, Сирія, Ємен і Сомалі. У цих країнах проживає майже 230 мільйонів людей, “або в 10 разів більше, ніж членів Церкві адвентистів сьомого дня у всьому світі”.
Це усвідомлення має допомогти церковним лідерам Адвентистської церкви планувати майбутню переорієнтацію місії, сказав Краузе.
Marcos Paseggi
Фото: Tor Tjeransen / Adventist Media Exchange (CC BY 4.0)
За матеріалами ANN
