Члени церкви Адвентистів сьомого дня закидають мене питаннями, коли дізнаються, що я представляв адвентистську церкву в Організації Об’єднаних Націй і на зустрічах християнських всесвітніх організацій.
«Як саме адвентисти розглядають християнську єдність, міжконфесійні відносини та екуменізм?» — питають вони. «Чому адвентисти приймають рішення прийняти і підтримувати лише статус спостерігача, а не повноправне членство серед християнських всесвітніх організацій? Чому адвентисти приймають рішення змішуватися з іншими християнами і нехристиянами, утримуючись від вступу до членів організованих християнських і релігійних всесвітніх організацій?
Моя відповідь проста: розумно для всіх людей доброї волі об’єднуватися, щоб врятувати життя, захистити життя і підкреслити важливість і святість життя. Навіть важливо для всіх людей співпрацювати, щоб зробити наш світ кращим місцем для всіх людей, сприяючи кращому здоров’ю, освіті та гуманітарній роботі в гідності, свободі, справедливості, мирі та братерстві.
Всім служінням і діяльністю Церква адвентистів сьомого дня прагне сприяти життю — і життю з надлишком. У виконанні місії церкви адвентисти спілкуються з іншими християнськими організаціями. У своєму відношенні до всесвітніх християнських організацій адвентистська церква обрала статус спостерігача на зустрічах і була відкрита для співпраці з іншими церквами в областях, які не ставлять під загрозу нашу ідентичність, місію та звістку. Емпіричне (засноване на досвіді) правило полягає в тому, щоб не підтримувати членство жодної всесвітньої організації, яка знищує або стирає відмінну адвентистську звістку по відношенню Панування Бога Творця, Суботи і Другого приходу.
В принципі, адвентисти приймають рішення не брати участь у доктринальних союзах з іншими церквами через адвентистську прихильність до цілісного і комплексного підходу до біблійних доктрин і через підтримку доктрин, які адвентисти вважають, були обмежені, змінені.
Тим не менш, єдність – це не погане слово. Адвентисти оцінюють єдність, так як це робив Бог. Єдність ґрунтується на існуванні Бога Отця, Бога Сина і Бога Святого Духа. Адвентисти сприяють єдності заради місії, щоб зробити Христа відомим людям усіх мов, племен та народів. Християни можуть також об’єднуватися, щоб зробити світ кращим місцем за допомогою зміцнення здоров’я, покращення освіти, гуманітарної роботи та просування та захисту прав людини.
Але християни повинні мати на увазі, що вони упустять своє основне покликання, якщо вони не об’єднуватимуться, щоб підтримувати і моделювати духовні цінності, засновані на вічному Євангелії. Богословські чесноти віри, надії та любові — першочергові християнські обов’язки та дари світові. Ці переваги можуть найкраще процвітати, коли релігійна свобода є реальністю. Релігійна свобода для адвентистів є протиотрутою до синкретичного (Синкретизм (мистецтво) — поєднання або злиття «неспівставних» образів мислення та поглядів — прим. пер.) екуменізму і заклик поєднати істину з нероздільною свободою совісті, свободою віросповідання чи переконань, свободою виражати публічно свої переконання, свободою запрошувати інших розділити їхні переконання чи приєднатися до спільноти віри.
Пильніший погляд на екуменізм
Тонка група взаємопов’язаних тем на арені міжцерковних та міжконфесійних відносин, які вимагають більше ясності, – це проблема єдності, видимої єдності та екуменізму. Інші слова іноді використовуються в розмові, позначають те саме. Це — співпраця, партнерство, міжцерковний та міжконфесійний діалог.
Слово «екуменізм» використовується по-різному в різних контекстах. Слово може відноситися до єдності серед християнських церков у світі, але люди зазвичай використовують його, щоб описати загальний зміст сердечних стосунків, діалогу чи співпраці в програмах.
Історично перші церковні ради назвали вселенськими (слово має значення «вселенський» та «екуменічний» прим.пер.) тому, що багато церков взаємодіяли, щоб визначити справжню віру. Це не той сенс, який ми вкладаємо в це слово сьогодні. Деякі конфесії, такі як Католицька і Православна Церкви, використовують його в цьому сенсі, тому що вони вважають, що вони гаранти істинної віри. Але називати будь-яку співпрацю християн доктринальним екуменізмом може бути невірно поінформовано, неосвічено, і неправдоподібно. Духовна чесність також необхідна в ідентифікації та оцінці реального змісту міжцерковних відносин.
Визначення єдності
Концепція єдності має міцну біблійну та богословську основу. Свої благословення Бог мав намір поширювати через Авраама та його нащадків усім племенам землі. Бог бажає, щоб усі Його люди пережили доктринальну єдність.
Це ніколи не здійснилося серед Його народу заповіту, Ізраїлю. Віра у воскресіння мертвих, наприклад, не була прийнята всіма ізраїльтянами. Новий Завіт згадує, що саддукеї не вірили у воскресіння мертвих.
Сьогодні єдність розуміється інакше серед різних християнських церков. Для католиків, наприклад, поняття єдності містить у собі спільність святих, включаючи і тих, хто живий і тих, хто мертвий. У католицькій Енциклопедії спільність святих описана як «духовна солідарність, яка пов’язує віруючих на землі, душі в чистилищі і святих на небесах в органічній єдності містичної організації на чолі зі Христом… Учасників цієї спільноти називають святими через їх призначення [небеса] та через споживання ними плодів Викуплення.
З цим прикладом у пам’яті, глобальна церковна єдність могла тільки бути дійсністю, якщо б усі християни прийняли католицький світогляд або розуміння дійсності або якщо б всі католики покинули свої глибокі переконання.
Тим не менше, є багато, що об’єднує християн, починаючи з заснування самої єдності.
Єдність дорога серцю Бога. Весь план спасіння демонструє намір Бога об’єднати Його розділену і розсіяну сім’ю, яку Він створив за Своєю подобою. Єдність знаходить основу в сутності Бога, який є Трійцею: єдність у Трійці.
Смерть Ісуса була призначена, щоб поєднати людей в одне ціле. В Євангелії від Івана 17 розділі записана молитва Ісуса про єдність заради служіння, щоб світ міг повірити. Святий Дух був даний, щоб запечатати єдність у служінні.
Адвентистський внесок у єдність
Адвентисти приєднуються до Бога у всьому, що Він робить у світі для його спасіння. Бог проповідує християнство (Гал.3:8), ми теж. Бог присвячує себе об’єднанню всього світу під пануванням Спасителя Ісуса Христа. Ми приєднуємося до Бога, щоб виконати Його мету піднести Божого Сина так, щоб світ був спасений.
Адвентисти закликають усі народи підняти погляди на Ісуса (Євр.12:1). Вони нагадують усім християнам те, що складає основне визнання з апостольських часів і присутнє в найбільш ранньому християнському кредо: Другий прихід Ісуса Христа.
У принципі, який розкриває відношення адвентистів до інших християн, є два невіддільні аспекти: істина і релігійна свобода. Співзасновник Адвентистської церкви Еллен Уайт підкреслила це в книзі Діяння Апостолів, написавши: «Прапор істини і релігійної свободи, яке тримають над головою засновники Євангельської церкви і Божі свідки протягом тих віків, що пройшли з тих пір в цьому останньому конфлікті було передане в наші руки. Відповідальність за цей великий дар лежить на тих, кого Бог благословив знанням Його Слова. Ми повинні прийняти це Слово як найвищу владу. Ми визнаємо людські уряди постановою Божественного призначення і вчимо послуху йому, як священному обов’язку, в межах його законної діяльності. Але коли його вимоги перебувають у суперечності з вимогами Бога, ми маємо коритися Богу, а не людям.» (ДА 68, 69).
Більш суттєво адвентисти розуміють свою місію, оскільки їхня назва підкреслює істину про Другий прихід, як надію світу нарешті отримати свободу від смерті і від зла і, що приносить справедливість і мир. Ці переконання – причини того, що адвентисти підкреслюють Другий прихід і у вістці зцілення.
Адвентисти приймають слова Ісуса, Який називав учнів «сіллю і світлом» (Мт. 5), що відносяться до них.
Кожен аспект взаємодії адвентистів з будь-якою установою чи організацією, духовною чи політичною, ґрунтується насамперед на причині існування церкви: повернути надію людству, що заплуталося в усіх видах зла. Щоб виконати цю місію, адвентисти діють за методом Ісуса: «Один тільки метод Христа дасть справжній успіх у досягненні людей. Спаситель спілкувався з людьми як той, хто бажав їм добра. Він показував Своє співчуття до них, служив їхнім потребам і завойовував їхню довіру. Потім Він запрошував їх слідувати за Ним» (Служіння зцілення, стор.143.)
Ісус служив людям, лікував їх і годував без будь-яких умов. Він спонукав їх розуміти і відчувати, що вони були вільні самі вибрати своє майбутнє з Ним або без Нього. Свобода совісті має значення для Нього. Без цієї свободи жодна угода не є справжньою. Це викликано тим, що любов не може діяти примусом.
Адвентисти та міжцерковні відносини
Адвентисти розглядають інших християн як справжніх членів тіла Христа. Але адвентисти не підтримують формальне структурне членство в екуменічних організаціях насамперед через принцип свободи віросповідання. Членство в подібній організації обмежило б свободу розділяти переконання з усіма іншими і таким чином наразити на небезпеку всесвітню місію для останнього часу, як її розуміють адвентисти.
Адвентисти не є частиною вселенських організацій, які вимагають членства, але вони дійсно використовують статус гостя або спостерігача на засіданнях.
Співпраця з іншими християнськими деномінаціями перебуває у відповідності з точкою зору адвентистської церкви. Е.Уайт, розповідаючи про поміркованість, сказала про лідерів інших деномінацій: «В інших церквах є християни, які стоять на захисті принципів поміркованості. Ми повинні прагнути наблизитися до цих працівників і звільнити дорогу для них, щоб стояти плечем до плеча з нами. Ми повинні закликати великих і добрих чоловіків подвоїти наші зусилля врятувати втрачене» (Свідчення, Т 6, стор. 110).
Стосовно молитви, Е. Уайт сказала: «Моліться про і разом зі служителями інших конфесій. Наші служителі повинні прагнути шукати нагоди наблизитися до служителів інших конфесій. Моліться про і за цих чоловіків, за яких заступається Христос. Це урочиста відповідальність. Як посланці Христа, ми маємо виявити глибокий, серйозний інтерес до цих пастирів стада». (Свідчення, Т 6, стор. 78).
Відповідно до вищезгаданих рекомендацій, Генеральна конференція, адміністративний орган адвентистської Всесвітньої Церкви, вписала в Робочий Курс Генеральної конференції, що церковні служителі «визнають кожну організацію, яка звеличує Христа перед людьми як частину Божественного плану євангелізації світу» і …ставиться з глибокою повагою до чоловіків і жінок в інших християнських церквах, які зайняті спасінням душ для Христа».
Обґрунтування заперечення екуменізму
Єдність, до якої прагнув Бог, не є найвищою цінністю. Вірність Божій істині має найвищий пріоритет.
Адвентистська церква і кілька інших конфесій не приєдналися до організованого всесвітнього екуменічного доктринального союзу, який має на меті поєднати християнські церкви в одну світову церкву, тому що це призведе до втрати відмінної церковної ідентичності. Крім того, адвентисти та інші прихильники не дотримуються синкретичних союзів, які б применшили важливість і значення істини, особливо коли вірування в деяких церквах не знаходяться у відповідності з відкритою біблійною істиною.
Головне занепокоєння адвентистів — те, що вони будуть обмежені у можливості ділитися своїми переконаннями з кожною людиною незалежно від релігійного чи філософського переконання. Це суттєва проблема релігійної свободи. Християни не можуть поставити під сумнів право на свободу релігії чи віри в той час, як навіть світський світ визнав це основне право людини і його значимість.
Висновок
Розглядаючи інших християн як братів і сестер у Христі, принцип, який перешкоджає тому, щоб адвентистська всесвітня церква була членом організованого союзу церков, таких як Всесвітня рада церков, є принципом релігійної свободи. Релігійна свобода має на увазі необмежене право ділитися своїми релігійними переконаннями і право запрошувати інших приєднатися до своєї власної християнської традиції, не будучи звинуваченим або затаврованим як «навертаючий язичників».
Адвентисти сьомого дня підтримують християнську єдність, оскільки вони приєднуються до Триєдиного Бога, Який сповнений рішучості зібрати людей, яких Він створив за Своєю подобою. Мета цілого плану спасіння — відновлення образу Божого і об’єднання тих, кого він спасає. Єдність ґрунтується на Бозі. Саме з цією метою Ісус Христос прийшов на землю, щоб об’єднати всі племена земні.
Доктринальна єдність серед християнських церков ненадійна і недоступна, якщо церкви не втрачають своїх відмінних вірувань і не приєднуються до однієї з церковних традицій, як наприклад католицької, православної, протестантської, англіканської, Реформістської, євангелістської, п’ятидесятницької чи адвентистської.
Свобода віросповідання чи переконань — унікальний дар Божий, який має характеризувати свободу кожного християнина чи громади, щоб розділити його чи її переконання з іншими, запросити інших приєднатися до його чи її християнської традиції. Очевидно, заради служіння християни можуть об’єднуватися, щоб свідчити про Христа світові, який Його гостро потребує.
Ганун Діоп був обраний директором відділу зв’язків із громадськістю та релігійної свободи на сесії Генеральної конференції в липні 2015 року. Він був заступником директора цього відділу та представником адвентистської церкви в Організації Об’єднаних Націй з 2011 року.
За матеріалами сайту Adventist Review
Джерело: logosinfo.org
