Червень 2023 року став для Херсона важким випробуванням. Після підриву Каховської ГЕС вода затопила місто, тримаючись там понад два тижні. Серед тих, хто постраждав, була родина Андрія та Катерини*, яка жила в одному з мікрорайонів Херсона – Острів – разом із двома дітьми.
Будинок, у якому мешкала родина, був піднятий на півтора метра, але навіть це не врятувало – у квартирі рівень води сягнув 70 сантиметрів. Холодильник перевернувся і плавав, меблі були знищені, стіни почали вкриватись пліснявою. Після того, як вода зійшла, ситуація не стала кращою – у будинках не було світла, опалення, а згодом постали й нові труднощі.
Допомога, що триває майже два роки
На третій тиждень після катастрофи волонтери благодійної організації “Крок з надією” привезли генератори, а також спеціальні професійні осушувачі для приміщень, помпи для викачки води і засоби дезінфекції. Обладнання допомогла закупити благодійна організація “Ukraine TrustChain”.
Волонтери осушували приміщення, проводили дезінфекцію, допомагали забезпечувати родину світлом, коли електроенергію ще не відновили. Родині надали дитяче ліжко, пральну машинку і сушарку. Деякі меблі, а також холодильник, удалося врятувати, тож уже через місяць після підриву ГЕС сім’я змогла знову жити у власній квартирі. Також волонтери забезпечували їх продуктами, газовими балончиками для приготування їжі, речами першої необхідності.
Світло повернули у вересні 2023 року. Далі з’явилися миші, тож у будинку провели дератизацію. А у лютому 2024 року родина звернулася з новою проблемою: через наслідки затоплення на них напали блохи. Тому довелося виконати ретельну дезінфекцію, щоб вони могли спокійно жити. А сьогодні знову доводиться запускати генератори, адже російські обстріли знищили електропідстанції, й світла у мікрорайоні знову немає.
Переселення у безпечніше місце
Через постійні обстріли мікрорайону Острів сім’я Андрія і Катерини вирішила переїхати в інший, безпечніший район. Вирішальним фактором стало те, що росіяни почали бити по мосту. Якби міст був зруйнований, родина опинилася б у пастці, не маючи змоги вибратися. Їхні друзі, які залишили місто, дозволили пожити у своїй квартирі.
Утім, проблеми з житлом – не єдине, що змінила війна.
Херсон став містом, де немає звичайного життя для дітей. Школи не працюють, дитячих садочків немає, будь-які секції та гуртки – поодинокі. Навчання можливе лише онлайн, а ті батьки, які відпускають дітей на офлайн-заняття, роблять це лише у школах, які мають укриття.
Однак у місті є ті, хто продовжує боротися за нормальне дитинство. Церква адвентистів сьомого дня організовує програми для дітей – з іграми, навчанням, подарунками. Діти знаходять друзів, вчаться новому, хоча б на кілька годин відволікаючись від воєнної реальності.
“Війна змінила все”
“Життя Андрія і Катерини кардинально змінилося, адже втратити все – це дуже важко. Але з часом приходить розуміння, що ти не сам, що є люди, які готові допомогти. Ім потроху вдалося відновити житло й повернутися до більш-менш нормального життя. Квартира стала придатною для проживання – суха, затишна. Але найбільше їхнє життя все ж змінила не саме затоплення, а війна”, – говорить Олександр Ушкань, херсонський координатор благодійної організації “Крок з надією”.
Він додає, що Херсон дуже змінюється. Люди змушені адаптуватися до нової реальності. Місто сьогодні ледве налічує 66 тисяч осіб, що є чвертю довоєнної кількості. Є райони-привиди, де майже не залишилося жителів. Але ті, хто залишилися, тримаються одне за одного, допомагаючи пережити найважчі часи.
“Ми всі тут стали однією великою родиною. Ми не залишаємо своїх, і це дає нам силу рухатися далі”, – наголошує Олександр Ушкань.
* Імена героїв змінені задля безпеки
