Про онлайн-табір у відеогрі Minecraft, який проходив з 4 по 10 січня, розповідають організатори – Кайрат Грейсон і Давид Байдачний.
В Україні проводили багато таборів для дітей, підлітків і молоді, але онлайн-табір у Minecraft — це щось нове. Як виникла ця ідея, і як на неї відреагувало ваше оточення?
Кайрат: Концепція онлайн-табору не є новою, але ідея провести табір саме в комп’ютерній грі з’явилася спонтанно. Ми з Давидом грали в Minecraft і подумали: а що, якщо створити простір, де підлітки будуть будувати щось разом?
Деякі люди поза спиною казали, мовляв, як так, адвентисти будуть грати в ігри, діти ж стануть залежними. Деякі скептично ставляться до всього нового, чого вони ще не бачили. Окремі мої друзі доволі часто намагалися давати нам якісь поради, які на той час не мали жодного сенсу, оскільки вони подібного не бачили, а ми, відповідно, не створювали до цього. Тому іноді з насмішкою нам казали “Ну робіть”. А ми взяли і зробили.
Стосовно батьків, то вони й під час табору і після нього надавали гарні відгуки, що діти дуже вражені, а їм самим легше, що діти можуть три години провести у християнському середовищі та ще й у своїй улюбленій грі, отримати духовні натхнення.
Як ви взагалі ставитеся до комп’ютерних ігор? Як у вашому уявленні співвідноситься християнство і комп’ютерні ігри? Чи може бути в них щось позитивне?
Кайрат: Досить багато вірян вважають комп’ютерні ігри гріхом, але важливо розуміти, до чого вони ведуть і що дають. Minecraft, наприклад, розвиває просторове й логічне мислення, даючи змогу будувати складні фігури з кубічних блоків. Та важливо контролювати час ігрового процесу та його вплив. Тому я вважаю, що грати в ігри нормально, якщо пам’ятати настанову апостола Павла: “усе дозволено, але ніщо не має володіти мною”.
Давид: Мені подобаються ігри, але важливо, щоб гра не володіла емоціями. Особливо, якщо вона викликає негативні емоції чи почуття, то це вже сигнал того, що потрібно замислитись, чи варто грати саме в цю гру. З іншого боку, ми отримуємо багато позитивних емоцій, так само як і під час відпочинку, спілкування з друзями.
Кайрат: Як церква, ми не можемо уникати простого факту, що дітям хочеться грати в ігри. Власне, гра як така – важливий складник людського життя, й дорослим би теж його варто практикувати час від часу. Ми не можемо залишатися в ХІХ-XX століттях. Діти й підлітки стикаються із сучасними викликами. Світ пропонує щось більше, яскравіше, приємніше, привабливіше. Чому ми як церква не можемо використати те, що є в межах дозволеного, те, що не суперечить Божому Слову та Його заповідям, з метою служіння дітям та молоді?
Головне — як ми це застосовуємо. Інтернет теж має як хороше, так і погане. Тому, на мою думку, нам необхідно використовувати сучасні методи. Як ми плануємо просувати Євангеліє, залучати людей до нашої церкви, якщо в ній немає нічого сучасного? Або, якщо і є, то в незначній кількості, а на все нове можна почути відповідь “гріх”.
У першу чергу ми шукали людину, яка представить проєкт керівництву церкви та підкреслить його актуальність для дітей. Ми дійшли висновку, що найбільш відкритим до такої ідеї є Максим Буга, координатор клубного служіння в Україні.
Він не лише підтримав проєкт, а й допоміг налагодити контакти зі школами й підлітками для поширення реклами. Оскільки табір був онлайн, Максим також допомагав вирішувати технічні питання.
Давид: Бог звів нас з Євгеном Чуріковим, який мав чималий досвід роботи з Minecraft-серверами. За тиждень він підготував усе для старту табору. Згодом до команди приєдналися інші: Марко Милевич адміністрував Telegram-канал, Даниїл Бегас і Арсен Абдулаєв модерували аудіочати, Марк Бегас був відеографом, а пастор Вадим Довбня – духовним наставником.
Головною метою гри було будівництво церкви, кожного дня потрібно було виконувати певний етап. Так, першого дня будували фундамент, другого — ландшафт, третього — стіни. До кожного етапу будівництва Вадим Довбня підготував відповідні біблійні теми. В перший день він говорив про Бога як фундамент нашого життя, у другий — про оточення, у третій — про захист духовності. На початку кожної зустрічі протягом 15-20 хвилин відбувалася духовна частина — Вадим в аудіочаті звертався з духовними роздумами до табірчан. Тільки після цього відкривався сервер й починалася гра.
Кайрат: На табір зареєструвалося 78 дітей, а в середньому щодня на сервер заходило 50 осіб. Плануємо провести ще один табір наприкінці травня. У дітей якраз завершиться навчання.
Табори в Майнкрафті – це єдиний формат служіння, в якому ви плануєте використовувати комп’ютерні ігри? Чи ви плануєте масштабувати це служіння?
Кайрат: Під час мого навчання в Українському гуманітарному інституті, там відбувалися турніри з футболу на PlayStation. Але я поки не знаю, чи можна реалізувати щось подібне для великої кількості дітей. Колись була ідея зробити ігру з перегонами, де діти змагалися б у керуванні автомобіля, а переможець отримав би оплату за навчання в автошколі. Але це поки на рівні ідеї.
Запитання – Владислав Берецкі
