У Місті Давида виявили унікальний культовий комплекс, який використовували хананеї та євреї 3000 років тому. Знайдений всередині маленький олійний прес міг також служити для помазання мацеви — вертикального каменя, що й досі стоїть в одній з кімнат, нагадуючи про біблійну історію патріарха Якова. Археологи кажуть, цей комплекс перестав діяти у VIII столітті до нашої ери під час релігійної реформи юдейських царів.
Про це розповідає просвітницький проєкт Біблійна археологія з посиланням на Haaretz та The Times of Israel.
Дослідники вважають, що це місце є єдиною відомою ритуальною спорудою в Єрусалимі, яка датується періодом Першого Храму, і однією з «дуже небагатьох, знайдених на землі Ізраїлю». Споруда, ймовірно, використовувалась для культових цілей, коли Храм стояв на Храмовій горі, зовсім поруч від цього місця.
«І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам’ятника, і вилив оливу на його верх» (Буття 28:18).
За стінами Старого міста Єрусалима, лише за кілька сотень метрів від того місця, де височів величний Храм, археологи розкопали масштабний культовий комплекс, висічений у скелі в бронзовову добу. Він залишався в ужитку під час розквіту Юдейського царства й до восьмого століття до нашої ери.
Іншими словами, ця споруда була створена в ханаанську епоху і продовжувала використовуватися в юдейський період, у тому числі в періоди царів Давида і Соломона. Археологи виявили, що споруда добре збереглася, що є рідкістю для розкопок періоду Першого Храму. Вона була «законсервована» й ніби застигла у часі. Ніхто не знав про її існування та не чіпав тисячоліттями.
Про це йдеться у новому дослідженні археолога Елі Шукрона в журналі Ізраїльського управління старожитностей «Atiqot» ( Shukron, Eli; Freud, Liora; Roth, Helena; Avisar, Reli; and Bocher, Efrat (2024) “Evidence of Worship in the Rock-Cut Rooms on the Eastern Slope of the City of David, Jerusalem,” ‘Atiqot: Vol. 116, Article 5. Джерело: https://publications.iaa.org.il/atiqot/vol116/iss1/5/).
Не менше восьми камер-кімнат було висічено в м’якій вапняковій породі, створивши комплекс площею 220 квадратних метрів. Елі Шукрон приходить до висновку, що ця споруда могла використовуватися паралельно з Єрусалимським Храмом царя Соломона.
В пошуках Ковчега Завіту
Єрусалим перебуває під інтенсивними археологічними дослідженнями протягом приблизно 150 років, і цю споруду вперше виявив британський дослідник Монтегю Паркер у 1909 році. Він приїхав до Єрусалима в пошуках Ковчега Завіту та скарбів Храму.
Паркеру не пощастило, але він виявив три кімнати, висічені в скелі, і вирішив, що це повинні бути гробниці. Треба віддати йому належне, бо в околицях Єрусалима, включаючи східну сторону долини Кедрон, все ж були знайдені гробниці, висічені в скелі.
Століттям пізніше Управління старожитностей Ізраїлю вирішило продовжити розкопки цього місця, яке, як вважалося, датується залізною добою — часами юдейських царів. Розкопки почалися з трьох кімнат, які знайшов Паркер, а потім археологи виявили ще п’ять. Усі ці приміщення мали культовий характер.
В одній із камер археологи знайшли мацеву, або вертикальний стоячий камінь — ознаку культу ще до часів юдеїв, хананеїв і до цивілізації, яку ми знаємо.
Помазання представника божества
Археологи кажуть, що камери були висічені в скелі на східному схилі того місця, яке стало Містом Давида за доби середньої бронзи. Насправді комплекс в цілому має схил, що відповідає природному заляганню скелі. Коли комплекс вийшов з ужитку у залізній добі IIB (тобто між 900 і 700 рр. до н. е.), його камери були «виведені з експлуатації», заповнені землею та камінням.
Слід зазначити, що стіни кімнат, які, ймовірно існували, здебільшого відсутні, хоча б тому, що їхні камені пізніше могли бути використані як будівельний матеріалі. Археологи повідомляють, що збереглася лише одна частина зі стінами.
У новому дослідженні детально описані ці кімнати. «Кімната 1», як назвали її археологи, знаходилася в центрі комплексу. В одному її куті розміщена підвищена платформа з каналом, висіченим у скельній породі, яким могли стікати рідини. Цей елемент інтерпретується як вівтар.
В іншій кімнаті, очевидно, містився маленький прес для оливкової олії. Зверніть увагу на слово «маленький»: він не виробляв оливкову олію у промислових кількостях. На думку Елі Шукрона, його було б достатньо для однієї з передбачуваних ритуальних цілей цього комплексу: помазати стоячий камінь — мацеву.
«І цей камінь, що я поставив за пам’ятника, буде домом Божим», — наводить слова Якова Буття 28:22.
Археологи знайшли у цьому комплексі особливий камінь — мацеву, яка все ще стоїть на своєму місці у вертикальному положенні, як і тисячі років до того. Вона підтримується камінням у центрі кімнати. Верхній край мацеви злегка заокруглений, каже Шукрон, але головна її характеристика полягає в тому, що вона відрізняється від інших мацев, що згадуються у близькосхідних документах.
Вважається, що мацеви представляють собою божества. Найдавніші з відомих — натуфійські, які стали поширеними в неоліті (натуфійська культура існувала в епоху епіпалеоліту, верхньої давньокам’яної доби, на території Леванту — регіону у східній частині Середземного моря, до якої відноситься і Ізраїль. — прим. Ред.). Мацева, яку знайшли в ритуальній споруді в Єрусалимі, надзвичайно тонка, лише 4-5 сантиметрів у товщину. На відміну від багатьох інших стоячих каменів доісторії та ранньої історії, вона не містить різьблення чи якогось іншого оздоблення, наскільки це видно, каже Шукрон.
Неможливо знати, хто її використовував і для служіння яким богам, додає вчений. Імовірно, що спочатку її використовували ханаанеї, увічнивши форму ритуалу, що прийшла з глибокої давнини, а потім цей камінь продовжували використовувати ранні євреї, незважаючи на історію між цими народами: «І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських…» (Буття 28:1). Звісно, судячи з біблійних оповідей, юдаїзм і його заборона на політеїзм не викликали труднощів із мацевами.
«Біблія розповідає нам історію про Якова в 28 розділі книги Буття, — каже Елі Шукрон. — у якій патріарх «вийшов із Беер-Шеви» до Харана (сьогодні це територія Туреччини), і коли настав вечір, ліг спати і побачив сон про сходи до неба, якими ходили ангели, і про славне потомство. І ось, прокинувшись, він відчув, що його відвідав Господь, і він помазав олією камінь, який використовував як подушку».
Шукрон не каже, що Яків спав саме тут, в Єрусалимі. Він каже, що читає про історію Якова й елементи в цій історії та бачить ті ж самі елементи в цьому ханаансько-юдейському комплексі, один в один. Біблія та Тора правдоподібно описують прояви віри, які, можливо, сягають неоліту або навіть більш ранніх часів.
Ще одна кімната містила винний прес, повідомляє Шукрон, і лише вона з усіх приміщень комплексу мала оштукатурену підлогу. Ще в одній кімнаті був одвірок з отворами на висоті приблизно 40 сантиметрів. Археолог припускає, що ці отвори служили для прив’язування тварин, ймовірно, призначених для жертвоприношень — можливо, молодих, оскільки ці отвори були трохи низькими для дорослих овець чи кіз, але підходили б для прив’язування ягня чи козеня.
У камері під назвою «Кімната 5» знаходиться ще одна загадка: шевронні знаки, вирізані на підлозі. Шеврони, або V-подібні форми, з’являються на об’єктах з прадавніх часів. Яке значення вони мали для хананеїв чи юдеїв, невідомо. Можливо, припускає Шукрон, тут вони нічого не символізують, а просто служать основою для ритуального триноги.
У тій самій кімнаті також був басейн, вирізаний у скелі, щонайбільше 20 сантиметрів завглибшки, який з’єднувався з крихітним дренажним каналом довжиною 30 сантиметрів, і заглиблення в скелі, які, як вважають, використовувалися як ступки — для розтирання.
В іншій кімнаті археологи виявили велику кількість культових та інших предметів, які, здається, були ритуально поховані. До них відносяться скарабеї, статуетки (яких не цуралися ранні євреї), дірчаста кам’яна посудина, каструлі для приготування їжі, глеки з фрагментами давньоєврейських написів, гирі для ткацьких верстатів, булли з декоративними мотивами та точильні камені, які використовувалися для подрібнення зерна, кістки тварин і риб. Коротше кажучи, підсумовує Елі Шукрон, це була фавісса — місце, де збирали священні предмети та шанобливо поклали їх назавжди, коли в якийсь момент ця споруда була закрита.
На запитання, хто ймовірно використовував цю споруду, Шукрон відповідає: жителі Єрусалима, від хананеїв у бронзову добу до юдеїв — у залізну.
Відчувається, ніби ці знахідки нам знайомі. Люди, які використовували цей комплекс, були схожі на людей, про яких ми читаємо в Біблії, вважає археолог. Хоча ми мало знаємо про вірування людей бронзової доби, очевидно, що комплекс використовувався під час періодів Першого та Другого Храмів.
«Очевидно, в період Храму Соломона не було проблем із цим святилищем, — каже вчени й. — Богослужіння відбувалося одночасно в обох».
Якщо говорити про речі, які, очевидно, не становили проблеми для ранніх євреїв, то це фігурки. У кам’яному грунті, яким засипана одна з кімнат, знайшли десятки фрагментів глиняних фігурок, повідомляє команда дослідників: «Фігурки є різних типів, включаючи голову жінки, чотириногого вершника, собаку та те, що виглядає як ноги коня». До речі, хананеї не скаржилися на те, що приносили в жертву своїм богам ослів.
Реформи Єзекії
Команда вчених додає, що всі ці фігурки є типовими для Юдеї періоду з 900 по 700 рр. до н. е. Але наприкінці восьмого століття або приблизно в цей часі цар Єзекія, як повідомляється, запровадив реформи, які, серед іншого, мали централізувати богослужіння в Єрусалимському Храмі.
Шукрон каже, що в Біблії описано, як у період Першого Храму «діяли додаткові ритуальні місця, а два царі Юдеї — Єзекія та Йосія — запровадили реформи, щоб ліквідувати ці місця та зосередити поклоніння в Храмі». Цар Єзекія розпочав свою велику реформу з першого року перебування на троні (2 Хронік 29-32), наказавши відремонтувати та очистити Храм; заборонив інші місця поклоніння — наприклад, великий храм в Араді; і, можливо, наказав закрити і цей комплекс. Зауважимо, що юдейський храм в Араді також мав мацеву.
«…та й сказав їм: Послухайте мене, Левити! Освятіться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і винесіть нечисть із святині» (2 Хронік 29:5), — цитує наказ царя Біблія.
«Ми знайшли фрагменти кераміки, але жодних посудин, — каже Шукрон. — Коли люди залишали це місце у восьмому столітті до нашої ери, вони очистили кімнати та закрили священні артефакти у висіченій дірі, яку замурували. Вони не викинули їх». За словами вченого, це може означати, що вони вважали це місце священним і зберегли предмети у ньому на кшталт ґенізи (приміщення для ритуального поховання священних книг, що вийшли зі вжитку та/або сувоїв Тори). Мацева також збереглася точно такою, якою вона була, вкрита землею та камінням.
Пізніше, у сьомому столітті до нашої ери, над цим культовим комплексом були побудовані будівлі. Насправді, кажуть археологи, одне з восьми приміщень могло не належати до культового комплексу як такого, бо він був наповнений матеріалами періоду Другого Храму.
Щоби більше дізнатися про знахідку, можна переглянути відео: https://youtu.be/5ASjN-AD5e4
Олександра Обревко
За матеріалами Haaretz (https://www.haaretz.com/archaeology/2025-01-14/ty-article-magazine/ritual-structure-used-by-canaanites-and-jews-revealed-in-jerusalem/00000194-64e1-d2ad-a19d-76ed22160000) та The Times of Israel (https://www.timesofisrael.com/in-first-researchers-find-where-jerusalemites-prayed-before-temple-became-only-game-in-town/)
Фото Kobi Harati, Shalom Kveller, Asaf Peri / City of David; Vladimir Naikhin / Israel Antiquities Authority; Eli Shukron
При цитуванні та використанні матеріалів проєкту Біблійна археологія активне гіперпосилання на його сторінку обов’язкове.
Підписуйтеся на нашу сторінку https://www.facebook.com/bibliinaarkheolohiia та Телеграм-канал https://t.me/bibliinaarkheolohiia і першими дізнавайтеся про нові відкриття у царині біблійної археології.
Фото
001 Ритуальна споруда, виявлена в Місті Давида — єдина у своєму роді споруда цього періоду, знайдена в Єрусалимі Фото Kobi Harati, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
001-2 Олійний та винний преси поруч використовувалися для виробництва невеликої кількості олії та вина для ритуальних цілей. Фото Kobi Harati, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
002 Ілюстрація висічених кімнат, виявлених у місті Давида. Ілюстрація Shalom Kveller, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
003 Зйомка ритуальної споруди з повітря. Фото Kobi Harati, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
004 Запропонована реконструкція ритуальної споруди, знайденої в Місті Давида. Ілюстрація Shalom Kveller, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
005 Печатка-скарабей VIII століття до нашої ери, знайдена під час розкопок Міста Давида. Фото Vladimir Naikhin, Israel Antiquities Authority. Джерело: Israel Antiquities Authority
006 Археолог Елі Шукрон — автор статті та керівник розкопок від імені Управління старожитностей Ізраїлю в Місті Давида. Фото Asaf Peri, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
007 Мацева — стоячий камінь, виявлений під час розкопок: «Виявлено найбільш значущу та драматичну знахідку». Фото Vladimir Naikhin, Israel Antiquities Authority. Джерело: Israel Antiquities Authority
008 Висічена платформа, ідентифікована як вівтар з каналом для відведення рідини Фото Kobi Harati, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
009 Загадкове різьблення, виявлене на підлозі будівлі. Фото Kobi Harati, City of David. Джерело: Israel Antiquities Authority
010 Колекція артефактів, знайдених у печері поруч зі спорудою: «Печера служила сховищем для артефактів». Фото Eli Shukron. Джерело: Israel Antiquities Authority
011 Управління старожитностей Ізраїлю проводить розкопки в рідкісній споруді в Місті Давида. Фото: Vladimir Naikhin, Israel Antiquities Authority. Джерело: Israel Antiquities Authority
