Розкажіть історію, як ви потрапили на радіо «Голос надії»?
Перед тим, як я почала займатися радіо, я працювала на телеканалі «Надія» спочатку адміністратором конкретних програм, потім – креативним продюсером. Одного разу до мене підійшов менеджер нашої студії і запропонував мені роботу на радіо.
Я почала молитися і ставити Богу питання: «Чи варто мені змінювати місце роботи?». І в той день, коли я просила: «Боже, ну дай мені точно знати!», до мене зателефонував колега, який раніше ніколи мені не дзвонив. Ми говорили з ним про радіо і він наводив такі аргументи, що все ж таки це мене переконало і я зрозуміла, що мені потрібно йти на радіо «Голос надії». Ось так і почала працювати тут.
Що тепер входить у ваші обов’язки?
Організація роботи на студії, робота з колективом, пошук нових кадрів, різноманітні наради, фандрейзинг (хоча цим більше займається менеджер медіа-студії), робота з програмами, які ми виготовляємо: вибір їхнього напрямку, перевірка, аналіз, долучаюся до просування і так далі.
Скільки людей працює під вашим керівництвом? Як знаходите з ними спільну мову? Чи були конфлікти?
В нас маленька студія. На постійній основі лише три працівники, я – продюсер, адміністратор – Богдана та звукорежисер – Влад. Вони, до речі, брат з сестрою.
Окрім того, з нами частково працюють: три ведучих, два стажери-ведучих і два-три сценаристи, в залежності від сезону.
Не скажу, що у нас були конфлікти, але були ситуації, які не зовсім емоційно комфортні. Справа в тому, що одне з моїх завдань – це робити зауваження.
Є люди, яким достатньо сказати про певну помилку і ми порозумілися.
А є випадки, коли є певне несприйняття чи дискусія.
Звичайно, ми все проговорюємо, що зауваження – це не “терористичний акт” проти когось. (Сміється). Намагаюсь шукати індивідуальний підхід до кожного з колег.
Чи проходять кастинги на радіо? Яким чином?
Постійно проходять кастинги. Ми запрошуємо, наприклад, потенційного кандидата в прямий ефір, але не ведучим, а в якості гостя. Йому варто спробувати і побачити працю із середини! А вже після програми, цей кандидат разом із постійним ведучим записують проби.
Було по-різному, один раз давали сценарій за 5 хвилин до запису, інколи – наперед, щоб людина підготувалася. Якщо у неї є потенціал і бажання розвиватися, то беремо її до нас на стажування. І далі – все залежить від людини.
За якими критеріями обираєте нових працівників?
Найперше, для нас важливо, щоб потенційний працівник був практикуючим християнином. Далі – слухаємо наскільки людина вміє висловлюватися, звертаємо увагу на її тембр та вимову. Звичайно, ми допускаємо, що людина не ідеальна, вона не має достатньо практики, але для нас ті дані, які є вже на старті – важливі.
Якщо говоримо про прямий ефір, то нам важливо, щоб радіоведучий вмів бути собою, міг пожартувати, швидко орієнтуватися в розмові і, взагалі, був цікавим. Адже, є випадки, коли з дикцією – ніби нормально, але слухати – не цікаво.
Особисто в мене є “алергія”, коли під час програми в розмові дозволяють собі “лити багато води”. Також просто не сприймаю великомовність, наприклад: «Шановні гості та присутні» і так далі. Це все – слова, які забирають час і, як правило, відштовхують слухачів.
До речі, ще одна з найбільших помилок кандидатів під час проби, коли кажуть щось подібне як: «Друзі, наша програма така цікава, що ну дуууже цікава!»
Потрібно не говорити, що програма чи тема – цікаві, а робити їх цікавими! Слухач вже сам оцінить, цікаво йому це чи ні.
А якщо говорити про всіх працівників, то важливо, щоб людина була відповідальна. І звертаю увагу на те, чи нормально людина сприймає зауваження, чи немає у ній конфліктності. Тому що дуже складно, якщо людина вразлива, якщо вона кусається у відповідь. Виникає питання: як ми тоді будемо далі розвиватися взагалі?
Наша робота – це місце, де можна рости і професійно, і в плані розвитку особистості.
Що важливіше професіоналізм чи особисті якості людини?
Залежить від того, який професіоналізм цієї людини!
Є випадки, коли працівник дуже гарно робить свою справу і можна наче дати йому скидки на деякі його особисті якості. Навіть, якщо трохи складно із ним.
Але ж буває і навпаки, людина кульгає в роботі, але з нею дуже комфортно. І якщо результат роботи незадовільний, тоді це того не вартує.
Звісно, в ідеалі, коли людина – і професіонал, і має гарні особисті якості. Тому немає важливішого, потрібно дивитися на результат!
Чи важливий вік людини, яка може працювати на радіостанції?
Ми не думаємо про вік. Ми думаємо, чи ця людина буде цікавою для сучасного слухача.
Якщо людина старшого віку, то чи в курсі вона останніх подій, трендів, того, що відбувається в світі?
Наступний момент – наприклад, я розумію, що в нас розважальна програма, а голос нашої потенційної ведучої звучить як 60 років. І тепер скажіть, що голос не грає ролі? Тобто, не вік грає роль, а як звучить голос.
Тембр старшого віку тоді підходитиме до іншого формату. До прикладу, в нас є соціальна програма «Імпульс».
Вік – неоднозначний момент. Але нашим ведучим – від 20 до 35 років.
Чим відрізняється християнське радіо від світського?
По-перше тим, що у нас, наразі, відсутня комерційна реклама.
По-друге, від інших радіо ми відрізняємось сенсом. Радіо «Голос надії» належить до церкви адвентистів сьомого дня, тому, наприклад, пропаганда здорового способу життя чи інших християнських цінностей є пріорітетним.
У нас часто підіймаються християнські теми та звучить християнська музика, яка відповідає сучасним трендам і смакам.
Як ви думаєте, в майбутньому радіо зникне чи перейде на новий рівень?
Я впевнена в тому, що радіо буде завжди популярним!
Звук завжди буде присутнім у нашому житті. Люди люблять щось робити і паралельно щось слухати. Ми часто робимо кілька справ одночасно і цей момент навряд чи зникне.
Як воно буде змінюватись і як я це бачу?
Зараз починають робити радіо-серіали. Захоплююче?
Можливо, з часом, ми теж зможемо запропонувати свій варіант християнського серіалу! Було б круто!
Опишіть момент коли ви по-особливому відчували Бога працюючи на радіо Голос Надії.
Коли я прийшла працювати на студію, працівників практично не було. В офісі часом з’являлися – звукорежисер, який вже планував звільнятися і ведучі, які вели прямі ефіри.
Мені було потрібно набирати команду, можна сказати, з нуля. Тому, в Бога я просила потрібних людей. І на серці якось був мир.
Однієї суботи, на уроці вивчення Біблії, я побачила гостей. Підійшла до них, почала розпитувати хто вони та звідки. Це був брат із сестрою. Виявилось, що вони нещодавно переїхали у Львів і тепер шукають роботу.
Я собі подумала: «Це ж ідеально»! Тому спитала чи не хочуть вони спробувати працювати на радіо, а вони відповіли, що залюбки. Це були Влад і Богдана. Так і почала формуватися команда. І в цьому я відчуваю Боже керівництво!
До речі, Богдана, вже тепер наш адміністратор, стала для мене особливим благословенням. Ми навіть з нею жартували – якщо її будуть переманювати, я дам більше! (Сміється)
Другий момент – я змінила свою стратегію. Раніше я була трудоголіком і це негативно позначилось на моїх стосунках з Богом і на моєму здоров’ї. Тож, на цій роботі я більше зважаю на себе і намагаюся більше віддавати у руки Господа. Знаю, кожен мій крок під Його контролем.
Запитання – Анна Рябенко
