Інклюзивна сироварня. На Львівщині священник за грантові кошти спорудив ферму, сироварню, а поруч – навчально-реабілітаційний центр. Люди з інвалідністю навчаються тут садівництву, догляду за свійськими тваринами та сироварінню. У першу чергу, це допомагає хлопцям та дівчатам соціалізуватись. Священник також мріє навчити їх необхідним навичкам, аби ті мали роботу та могли планувати життя.
Вівці та кози на пасовиску, пасіка, нутрії, коні та альпака у стайні, новонароджений поні… На сторожі численної господарки – пастуші пси Белла та Себастьян. Для підопічних Михайла Сукмановського тут – справжній рай. Молоді люди, які тривалий час не мали можливості реалізувати себе у суспільстві, із задоволенням опановують нові навички, спілкуються з природою та один з одним.
Тарас тут знайшов друзів та заняття до душі. Його мама охоче допомагає синові у новій діяльності. Каже, нарешті він став веселим і життєрадісним.
Наталя Богачевська, мати хлопця з інвалідністю: “Для нашої сім’ї це дуже важливо. Тому що Тарас вже, можна сказати, не маленький, йому вже 30 років. І за весь час ми вже можемо порівнювати. Колись на таких дітей уваги не було взагалі. І відколи отець створив благодійний фонд – ми дуже раді, бо дитина приходить на заняття, дитина займається. Вони спілкуються між собою. Вони мають своїх друзів, вони мають вчителів. І я дуже рада, що дитина десь себе використовує. Що він не сидить постійно в хаті, він є між людьми”.
Фонд “Милосердний самарянин” отець Михайло з дружиною Оксаною організували у 2010 році, щоб допомагати людям з інвалідністю. Під їхньою опікою – понад 60 родин. Завдяки різноманітним програмам займаються дітьми з раннього віку.
Михайло Сукмановський, священник Української греко-католицької церкви: “Це є категорія людей, яка прийшла на цей світ зі своїм статусом і відходить з цього світу з своїм статусом. Вони не можуть розвиватися без допомоги суспільства. Тому ми вирішили, що ми станемо таким добрим кроком, показати і висвітлити у суспільстві, що є така категорія людей. На жаль, вона сьогодні не є доглянута”.
Ферму збудували за гроші фонду “Милосердний самарянин” та грант уряду Люксембургу. На території звели будинок, який буде навчально-реабілітаційним центром для людей з інвалідністю. Вже підготували затишні спальні, аби хлопці та дівчата могли тут, при потребі, заночувати.
Михайло Сукмановський, священник УГКЦ: “Ми змогли побудувати цю ферму і добудувати будинок. Закупити ще техніку, закупити звірят. Звичайно, у нас на сьогодні багато є ще таких амбітних планів. Тому що ми почали робити сир. І важливим моментом є, що ми ще хочемо докупити корови. Загальний проєкт з нашими коштами – 60 на 40, це коло 250 тис. євро. Менше-більше 150 тис. євро – це є уряд Люксембургу і десь коло 100 тис. євро – це є наш внесок”.
Благодійники продовжують шукати кошти на обладнання. Планують, що проєкт буде самоутримуватися. Головна мета – це соціалізація та навчання молоді з інвалідністю. На фермі задіяні хлопці та дівчата від 15 до 39 років. Молочна галузь та фермерство містять елементи, де задіяна моторика рук. Опанувати ці техніки їм цілком під силу. А головне – цікаво.
Василь, навчається сироварінню: “Мені дуже-дуже вона подобається, бо то є добра справа. Можу, наприклад, зробити твердий сир. Але я ще так дуже не вмію, але буду старатися”.
На сироварні є холодильники, потрібні форми для твердих сирів, пастеризатор. Наразі виготовляють понад 10 видів сиру.
Оксана Сукмановська, дружина отця Михайла: “Ми зіткнулися з тим, що ми придбали кози, як зоотерапія, вівці. Ну і, звичайно, з’явилося молоко. А куди його дівати? Ми задумалися про переробку молока. Підгауду, і пармезан пробували, і сулугуні вже пробуємо. Також з білою цвіллю, з голубою цвіллю – такі, як камамбер. Важко навчити тому, що вони самостійно не можуть працювати. Їм треба показувати, контролювати, вказувати, що саме робити”.
У майбутньому на інклюзивній сировані планують виробляти до 10 кг сиру на день. Ферма розташована у живописній місцині – селі Підгір’я Золочівського району.
Фермери-початківці люблять тут перебувати. Для молодих людей з ДЦП, синдромом Дауна та аутизмом важливо турбуватися про тварин, а також контактувати з людьми. А опанування новими навичками сприяє їхньому розвитку, також дарує можливість отримати у майбутньому гідну роботу.
Лариса Попроцька, Микола Івахненко, Львів, “Вісті надії”
