• Головна
  • Блог
  • Статті
Субота, 18 Липня, 2026
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
No Result
Переглянути всі результати
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати

Як відбувається будівництво навчального реабцентру на Тернопільщині

03.07.2024
A A

Голова громадської організації “Товариство батьків і дітей з інвалідністю та їхніх друзів «Зоря надії»” Алла Андрущук належить до Адвентистської церкви, та є ініціаторкою створення реабілітаційного центру та благодійного фонду на Тернопільщині.

Ми вже розповідали про будівництво цього центру, а зараз пропонуємо познайомитися з історією його започаткування, й тим, що надихає його керівницю.

Нашій донечці у півтора роки зробили операцію на серці, й це нас дуже загартувало. Найменша донька при народженні не дихала. Лікарі сказали, що навіть якщо дитина залишиться живою, вона не буде рухатися і взагалі не житиме нормально. У цей час моя старша донька уже мала проблеми з ногами. Їй зробили операцію у Німеччині. Мій син має ДЦП, не може самостійно стояти.

Здавалося, це неможливо пережити, бо переживання про стан здоров’я дітей тривали не один рік. Але настав момент, коли я пообіцяла Богу, що якщо мої діти виживуть, я покладу своє життя на допомогу іншим людям. І коли мій хлопчик встав на ноги, донечка теж реабілітувалася після операції, ми почали їздити по різних санаторіях, центрах реабілітації.

Через деякий час я зрозуміла, що у Тернопільській області нема жодного такого центру. Тож виникла ідея об’єднати таких батьків, бо лише у нашому районі приблизно 400 дітей з інвалідністю.

Із 2012 року ми об’єдналися з батьками, а у 2015 створили громадську організацію «Зоря надії». Я почала відвідувати різні країни, дізнаватися, як працюють з такими дітьми. І з того часу отримала безліч Божих дарунків: кошти, підтримку, команду. Саме в потрібний час з’являються люди, які нам допомагають.

Скільки часу ви будуєте реабілітаційний центр, і як початок повномасштабного вторгнення повпливав на будівництво?

Коли почалася повномасштабна війна, ми на пів року зупинили будівництво. Натомість займалися волонтерською діяльністю, допомагали виїхати зі сходу України сім’ям з дітьми з інвалідністю. Тоді ми вивезли понад сто сімей, облаштували місця для їхнього проживання, два роки намагалися допомагати з їжею та одягом.

Зараз ми відновили будівництво, та не вистачає коштів, щоб його завершити, тому шукаємо спонсорів.

В іншому місці у нас є невеличкий центр реабілітації, там ми займаємося вже п’ять років. Навчаємо, реабілітуємо й соціалізуємо 15-20 дітей. Стараємося зробити так, щоб ці діти зрозуміли, що вони потрібні. А також підтримуємо їхніх батьків, яким дуже складно.

Скільки ще коштів потрібно, щоб завершити будівництво центру?

Залишилося ще небагато роботи, приблизно на 2,5-3 мільйони гривень. Це допоможе завершити перший поверх і зробити благоустрій території. Тоді зможемо розпочати роботу, а потім будемо шукати кошти для того, щоб завершити будівництво ще трьох поверхів. І я вірю, що Бог і далі допомагатиме нам з грошима. Зараз ми шукаємо фахівців, які будуть працювати у центрі, які по-справжньому бажають присвятити себе Богу і людям.

Які саме професіонали вам потрібні?

По-перше, потрібні вихователі й педагоги, тому що у нас буде садочок для дітей з інвалідністю, а також молодша школа. Це мають бути професіонали, які вміють працювати з такими дітьми.

Необхідні психологи, логопеди і дефектологи, а також лікарі: сімейний лікар, невропатолог, травматолог.

Але потрібно бути готовими поїхати за кордон, щоб навчитися, як одночасно дітей навчати, соціалізувати, й надавати реабілітацію. Один з польських центрів реабілітації готовий навчати наших спеціалістів.

Що допомагає вам не втрачати надію?

У моєму житті було багато випадків, коли я бачила Божу допомогу. На самому початку, коли ми з іншими батьками почали дізнаватися, як допомагають дітям з інвалідністю за кордоном, я бачила, як люди об’єднуються, звертаються до органів влади, шукають спонсорів – мене це надихало.

Перед початком будівництва центру я шукала спонсорів. Тоді я відвідала близько 20 центрів реабілітації, і ніхто не відгукнувся допомогти нам. Та в останньому місці я зустріла жінку, Марію, з якою познайомилася у 2014 році. Саме її приклад надихнув мене тоді на створення власного центру. Марія погодилася нам допомогти. Це справді була відповідь від Бога на мої молитви.

Джерело: “Будуємо навчальний реабцентр” YouTube канал Open Heart

Церква Адвентистів сьомого дня в Україні

© 2026 Українська Уніонна Конференція

Navigate Site

Follow Us

Welcome Back!

Login to your account below

Forgotten Password?

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Log In
Церква Адвентистів сьомого дня в Україні
No Result
Переглянути всі результати
  • Головна
  • Хто ми
    • Наша історія
  • У що ми віримо
  • Наші цінності
    • Служіння
    • Свобода
    • Розвиток
    • Здоров’я
    • Сім’я
    • Віра в Бога
  • Новини
    • Аналітика
    • Блоги
    • Відео новини
    • Інтерв’ю
    • Новини в Україні
    • Огляд ЗМІ
    • Періодика і книги
    • Події у світі
  • Статті
    • Біблія
    • Здоров’я
    • Молитва
    • Стаття

© 2026 Українська Уніонна Конференція