У другій частині своєї статті доктор Файард каже, що ми повинні зростати в любові.
Було б надмірним спрощенням і явною помилкою стверджувати, що віра поета Джона Донна (див. 1 частину цієї статті) дозволила йому пережити чуму XVI століття неушкодженим. Його «Посвячення» співзвучні з «Плачем Єремії». Він теж сумнівався в Божій турботі та присутності, намагався знайти сенс у важких і виснажливих симптомах бубонної чуми та з тремтінням зустрів смерть.
Донн боровся, але не зневірився в тому сенсі, який надає йому психіатр Віктор Франкл, який вижив в концентраційному таборі. Франкл визначив відчай як страждання без сенсу. Ці знамениті вірші показують глибоке переконання Донна:
«Смерть, не пишайся, хоча деякі й звуть тебе могутньою та страшною,
Бо ти не така вже й страшна.
Один короткий сон пройде, а ми воскреснемо до вічності.
І смерті більше не буде. Смерть, ти згинеш навіки!»1
Те, у що ми віримо, має значення.
Як же нам досягти цього, поки сьогоднішня «чума» все ще лютує?
Як нам вибудувати наші переконання відповідно до цілющих і вселяючих надію переконань?
Як я описав у першій частині, мати плід Духу, з психологічної точки зору рівнозначно тому, щоб мати стійкий розум.
А щоб ми могли насолоджуватися плодами Духу, гілка повинна бути міцно поєднана з Лозою (Івана 15:1).
Коли ми перебуваємо у Христі, як виглядають ці способи «зрощування» любові, радості, миру, терпіння, доброти, лагідності та здержливості (Галатам 5:22)?
Якщо ви схожі на мене та на більшість моїх знайомих, то нам важко насолоджуватися плодами Духу, навіть коли ми не стикаємося з серйозним захворюванням, з яким довелося зіткнутися Донну.
Хоча докладний опис кожної чесноти або плоду виходить за рамки цього короткого нарису, дозвольте мені поділитися тим, як ви можете «культивувати» у своєму житті принаймні одну з них: любов.
В Євангелії від Матвія 22:37-39 Ісус дає підставу для виховання любові:
«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе».
♡ «Люби Господа».
Ви не можете любити Того, Кого не знаєте. Пізнайте Бога, досліджуючи Писання та розмірковуючи про Його любов. Олена Г. Уайт, співзасновник церкви Адвентистів сьомого дня, рекомендує нам використовувати уяву, щоб осягнути розумом, що це означає, щоб дійсно випробувати любов Христа «всім своїм розумом».2
Уява залучає розум і його вплив таким чином, що це не під силу зробити одними лише словами. Подібно Донну, ви відчуєте «політ душі». Говорячи сьогоднішньою мовою, ви можете відчути себе улюбленим, тобто відчуєте себе в безпеці та ніколи не будете самотні.
♡ «Люби ближнього свого».
Психологічна користь від справ служіння та просоціального ставлення добре відома. Афективна нейронаука склала карту нейронних схем і нейрохімічних речовин, які беруть участь в цьому процесі. Це робить нас здоровішими та витривалішими.
Озирніться навколо. Підніміться над собою. Розгляньте потреби оточення і відгукніться на них.
♡ «Як любиш себе».
Що? Зачекайте!
Ми повинні померти для себе, чи не так (Луки 14:27)?
Так.
Біблія проникливо розглядає те, що психологи називають «схильністю до самозвеличення». Це упередження — занадто людське, надзвичайно поширене та є добре вивченою тенденцією вірити в те, що ми кращі ніж всі ті, хто нас оточує. Можливо, саме тому Біблія постійно підкреслює важливість смирення, лагідності та самоконтролю та менше говорить про «любов до себе».
Як ми повинні дотримуватися цієї «заповіді»?
Скромно та умовно дозвольте мені поділитися своїм обмеженим розумінням цього питання.3
По-перше, правильна любов до себе може мати місце тільки в контексті істинного смирення та побожність перед любов’ю Бога до нас.
По-друге, Біблія не вчить, що ми повинні ображати себе, щоб померти для себе. Насправді Павло говорить нам у Римлян 12:3: «… не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно…»
Іншими словами, будьте розсудливі, не займайтеся самозвеличуванням, але й не принижуйте себе самовільно, без причини та не щиро.
Більш того, в посланні до Євреїв, у 2 розділі автор цитує псалмоспівання (Псалом 8:5), який розкриває Боже сприйняття того, хто ми є: «… мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його» (Євреям 2:7).
Ті, хто знаходяться на протилежному кінці самозвеличення, борються з уявленням про себе, яке далеко від того, як їх насправді бачить Бог. Хоча нам усім необхідно любити себе, так само як ми любимо ближнього, ті, хто бореться з «розумним» поглядом на себе, можливо, захочуть виховати в собі справжнє почуття любові та співчуття й побачити себе такими, якими нас бачить Бог. Якщо ви належите до числа таких, подумайте, як 1 Коринтянам 13 можна застосувати до вас.
Можливо, ви захочете культивувати в собі розмову про себе, яка відображає, що таке правильна любов до себе. Як би ви відповіли на ці запитання:
■•• Чи добрі ви до себе (1 Коринтян 13:4)?
■•• Чи терплячі ви до себе (вірш 4)?
■•• Чи легко ви «гніваєтеся» на себе (вірш 5)?
■•• Чи ведете ви рахунок своїм проступкам (вірш 5)?
Якщо протягом деякого часу ви не виховували в собі правильну любов до себе, то, швидше за все, ваші розмови про себе можуть бути принижуючими та болісно негативними.
Павло пояснює, що любов не передбачає хвастощів або гордості (вірш 4). Вона не егоїстична та не дозволяє витрачати час на порівняння себе з іншими (вірш 5). Навпаки, любов сповнена радості, коли говорять правду (вірш 6).
А істина полягає в тому, що ви трохи нижче ангела з неба та увінчані Божою славою.
Можливо, ви захочете виховати в собі самооцінку, що відображає принципи, викладені в 1 Коринтянам 13?
Нарешті, щоб виховати в собі стійкість в часи «чуми», пам’ятайте, що, то, в що ви вірите, має значення. Залишайтеся з’єднаними з Лозою (Івана 15), щоб приносити плід Духу (Галатам 5), культивуючи любов до Бога, любов до ближнього та правильну любов до себе (Матвія 22).
Цей коментар є другою з двох частин, спочатку опублікованих на новинному сайті Інтер-Американського дивізіону. З першою частиною статті можна ознайомитися тут.
Карлос Файард — кандидат медичних наук, викладач психіатрії та директор Центру співпраці Всесвітньої організації охорони здоров’я на кафедрі психіатрії медичного факультету Університету Лома Лінда в Лома Лінда, Каліфорнія, США.
_________________________________
1 Джон Донн «Священний сонет 10», 1633.
2 Олена Г. Уайт «Бажання століть» (Mountain View, CA: Pacific Press, 1898), 83.
3 Докладний опис див. у книзі Карлоса Файярда «Серце у світі» (Дорал, штат Флорида: Видавнича асоціація Інтер-Американського дивізіону, 2021).
За матеріалами Adventist World стаття взята з «Логос Інфо»
