Історія Інни, літньої української біженки, змушеної переїхати до Цюріха, Швейцарія.
“Усі мої діти залишили місто на другий день війни… Я лишилася. Але коли снаряд потрапив у будинок мого сусіда навпроти, я теж поїхала, бо вибухом вибило вікна та двері у домі”, — пояснила Інна.
Все було зруйновано, навіть ліпнина на будинку.
“У сусідів обвалився дах. Було дуже страшно”, — продовжує Інна. “Більшість людей похилого віку вважають за краще ховатися у своїх будинках і не їхати. Немає ні електрики, ні води, ні газу. Я не знаю, як люди там зараз виживають”.
Втеча з країни стала травмуючим досвідом для багатьох.
“Це дуже важко”, — говорить Інна. “Ми добиралися сюди околицями Києва”.
Мільйони українців все ще відчувають численні базові потреби в очікуванні гуманітарних коридорів. Потреби дуже великі. Людям потрібна їжа, вода та одяг, адже вони сидять у холодних місцях.
Інна хоче повернутись додому. “Я хочу, щоб хоча б стіни будинку залишилися цілими, щоб було кудись повертатися”.
Взято з сайту logosinfo
