Я, Горбунова Надія Михайлівна, вдова майже десять років, маю сина, двох доньок та трьох онуків. Зараз ми переселенці з міста Сєвєродонецьк, що в Луганській області.
Я народилася в Удмуртії, колишньому СРСР, мої батьки були молодими фахівцями, які за направленням працювали на заводі. Мама моя з Дніпропетровщини, тому коли почали будувати нове місто хіміків, батьки поїхали туди. Сєвєродонецьк — моє рідне місто, там я виросла, закохалася, вийшла заміж за чудового чоловіка, разом з ним народили та виростили дітей, з’явилися онуки.
Потім до нас прийшла війна. Вибухи, обстріли, жах, паніка, люди почали виїжджати. Молодша донька виїхала, рятуючи малого сина, спочатку в Прагу, потім в Іспанію. Потім з родиною своєї дівчини поїхав старший онук, вони після довгої дороги опинилися в Тальному, де їх прихистили в гуртожитку.
На той час в нашому місті вже не було опалення, світла, води та газу. Син, рятуючи свою родину та родичів дружини, виїхав до Латвії.
В місті було вже дуже важко та небезпечно, тому старша дочка із зятем забрали мене та моїх хвостатих (кота та стареньку кицьку) до себе в село біля міста. Так, в маленькій хатині опинилися троє дорослих людей, кицька, двоє котів та п’ятеро собак. У нас були запаси овочів та закруток у підвалі, іноді зять міг вибратися до міста за гуманітарною допомогою, а ось діставати корм для тварин ставало все важче, обстріли почастішали, а війна підходила все ближче.
Після 40 діб під обстрілами ми вирішили їхати до онука на Черкащину, тим більше, що весь цей час він нас благав виїжджати та рятувати своє життя. Ось так з неймовірними труднощами ми за три доби опинилися в с. Здобуток на Черкащині.
Так для нас почалося наше інше, не воєнне життя.
Родина нашої невістки підшукала нам гарний великий сільський будинок, який нам безкоштовно надали Валерій та Світлана. В будинку було все необхідне для життя, від посуду до телевізора та холодильника, та, що найголовніше, для наших п’ятьох собак, яких ми в жодному разі не могли залишити, — комфортний задній двір. Наталія Валеріївна Кущенко, адміністратор селищної ради та сусіди, прості мешканці Здобутка, прийняли нас як родичів, які довго десь мандрували. Нашій родині допомагали хто чим міг. І це стосується не тільки продуктів та різних речей, які нам несли звичайні люди, а й тієї величезної моральної підтримки, яку всі нам тут надали.
Ще одним янголом-охоронцем нашої та багатьох інших родин виявилися віряни церкви Адвентистів сьомого дня та їхній представник Валерій Злотовецький, які з перших днів надають нам допомогу, як матеріальну, так і духовну. Це виявляється й в продуктах, які нам привозять з першого дня та дотепер, в постійній увазі до наших потреб, — чи то постільна білизна та одяг, як у перші дні, чи то потреба в спальних мішках та інших речах, яка виникла у наших дітей та сватів у зв’язку зі зміною місця проживання, чи потреба у велосипеді, яку наша родина відчула, щоб можна було комфортно добратися до ринку, щоб купити їжу нашим «хвостикам».
Також велике значення мала зустріч та знайомство усіх сімей переселенців, які мешкають в с. Здобуток, яку організували та провели прихожани церкви Адвентистів сьомого дня під керівництвом Валерія.
Також неоціненну поміч нам надає благодійна організація ADRA. Ця міжнародна організація допомагає не тільки тут і зараз, а завжди там, де людям важко, де якесь горе чи проблеми. Ми знаємо, що вони надавали допомогу й у 2014 році, коли в нашій області було багато переселенців, так і зараз на нашій рідній Луганщині вони допомагають нужденним, як тільки можуть. За допомогою цих людей наше життя, — і не тільки наше, а й багатьох сімей, — стає більш комфортним і це наближає нас до відчуття дому для всіх, хто його втратив.
На жаль, наше рідне місто зараз в пеклі й там йдуть бої, це страшно та дуже сумно. В місті залишається ще багато людей, чия доля назавжди зруйнована. Там залишилися наші домівки, наші спогади та мрії, наше життя… Ми не знаємо, чи зможемо колись повернутися додому, але тут, у Здобутку, ми знайшли другий дім завдяки тим, хто оточив нас любов’ю та турботою, у тому числі це й ADRA, та віряни церкви Адвентистів сьомого дня. Всім велика подяка!
Горбунова Надія Михайлівна, Єфименко Володимир Викторович, Єфименко Юлія Миколаївна, Єфименко Ігор Володимирович
Пресслужба проєкту «Hope for Ukraine»
