Виведення звістки про здоров’я на новий рівень
«Але коли егоїзм позбавлення життя тварин для задоволення збоченого апетиту був представлений мені католичкою, яка стоїть на колінах біля моїх ніг, мені стало соромно та прикро. Я побачила це в новому світлі й сказала: я більше не буду підтримувати руки м’ясникові; на моєму столі не буде плоті трупів.»
Коли Еллен Уайт писала це з Австралії своїм друзям, докторам У. Х. та Гаррієт Максон, 30 серпня 1896 року, вона, ймовірно, й не припускала, що цей лист дійде до широкої аудиторії, якої ця заява зараз настійно заслуговує. Ми можемо не звертати уваги на вікторіанську дикцію та злегка моралізаторську тенденцію, щоб визнати, що це послання звучить сьогодні як дивно своєчасне зобов’язання.
ˮ Давайте ж тепер розглянемо зміст оновленого зобов’язання Еллен Уайт. А воно просто таке: милосердя до нелюдського творіння Бога. Притчи 3:5
Почнемо з джерела, яке стоїть за новою рішучістю, вираженою в листі. Еллен Уайт називає її католичкою. Вона легко могла б не згадувати слово «католичка», але ми повинні бути вдячні, що вона це зробила. Це доводить, що Еллен Уайт була людиною, яка не боялася брати приклад з інших. Вона визнає, що жінка, яка стоїть на колінах біля її ніг, виправляє її до такої міри, що їй стає «соромно та прикро», можливо, за те, що вона живе в порушенні свого власного ідеалу. Вона заходить настільки далеко, що зізнається, що побачила цю тему «в новому світлі».
Як багато хто визнає «нове світло» — це фраза, яка має глибокий резонанс серед Адвентистів сьомого дня. Тепер, принаймні для Еллен Уайт, добре відомий їй предмет постає «в новому світлі».
Не потрібно також знехтувати екуменічним зв’язком в цій замітці. Людина з іншого релігійного середовища взяла на себе зобов’язання щодо невживання м’яса, яке вона зворушливо та переконливо доносить до Еллен Уайт.
У сучасному світі екуменічні зв’язки, які стосуються вживання в їжу живих істот, які не є людьми, мають величезне значення, та незліченний екуменічний потенціал. І ми не повинні зволікати з об’єднанням зусиль з ними, навіть якщо ми приходимо до цього з іншим ідеологічним обґрунтуванням.
♥•• Дослідження причин
Давайте тепер розглянемо зміст оновленого зобов’язання Еллен Уайт.
Отож, воно просто таке: милосердя до нелюдського творіння Бога. Католичка, яка стоїть на колінах біля її ніг, стурбована тим, що «тварини позбавляються життя» з причин, які не мають нічого спільного з необхідністю.
Якщо це була законна заклопотаність двох жінок, які ненадовго зустрілися на табірному зборі в Австралії в 1896 році, з яких одна була католичкою, а інша — адвентисткою сьомого дня, то що ми можемо сказати про жорстокість людини стосовно нелюдських істот сьогодні?
ˮ Адже відтоді споживання м’яса зросло до приголомшливого рівня: з 1909 року споживання м’яса на душу населення в Сполучених Штатах Америки збільшилося більш ніж у два рази. Притчи 3:5
Ця статистика не дає повної картини, якщо не враховувати величезний приріст населення. У розвинених країнах споживання м’яса подвоїлося з 1961 року та наразі зараз близько до того ж рівня, що і в Сполучених Штатах Америки. Зростальний середній клас у таких густонаселених країнах, як Китай, Індія та Бразилія, зараз зробили м’ясо основним харчовим продуктом в тій же мірі, що й західні споживачі, а це означає, що кількість тварин, яких необхідно вирощувати та вбивати для цих цілей, швидко виходить за рамки будь-якого обчислення. Ця тенденція є найбільш значною рушійною силою прогресуючого процесу скорочення площі життєво важливих тропічних лісів в Бразилії. На частку тваринництва припадає близько 25 відсотків нинішніх викидів парникових газів.
♥•• Заклик до милосердя
Повертаючись до теми милосердя до нелюдського творіння, де милосердя на відгодівельних майданчиках, де 100 000 голів худоби тісняться на дуже обмеженому просторі?
Або на фабриках, де свиней тримають в клітинах настільки маленьких, що вони навіть не можуть повернутися?
Метью Скаллі каже, що «фабричне тваринництво — це не просто вбивство: це заперечення, повне заперечення тварини як живої істоти зі своїми потребами та природою. Це ще не найстрашніше зло, яке ми взагалі можемо зробити, але це найстрашніше зло, яке ми можемо зробити стосовно них».2
Згідно зі словами Павла, Бог не скасував благословіння, яке Він промовив на не людські істоти при творінні (Бут.1:22).
Де ж милосердя на бойнях, подібних фабрикам, де регулярно відбувається неймовірна жорстокість?
Цю реальність дотепно описав Тімоті Пачірат у своїй книзі, яка показує, як суспільство знаходить способи обмежити жорстокість, не втрачаючи при цьому самоповаги або самооцінки, презентуючи себе цивілізованими та гуманними.3
Традиційне послання Адвентистів сьомого дня про здоров’я вельми добре працює, підкреслюючи переваги без м’ясної дієти щодо рівня холестерину, ваги, ризику серцевих захворювань і навіть раку. Це гідні причини, але є також і етичні, екологічні та екотеологічні причини, які волають, щоб ви їх зараз почули.
♥•• Бог милосердя
Ми бачимо теологічні основи такого послання, коли читаємо в книзі пророка Ісаї:
«…не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!», Іс.11:9
І ту ж ноту, тільки на більш високому рівні, ми чуємо в посланні Павла до Римлян:
«Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.», Рим.8:19-22
За словами Павла, Бог не скасував благословіння, виголошеного на нелюдські створіння при творінні (Бут.1:22). Нелюдські істоти можуть розраховувати на надані їм тоді права. Надія на порятунок поширюється й на них, а не тільки на людей.
Минуло понад 100 років відтоді, як лист Еллен Уайт перетнув Тихий океан з Австралії до Сполучених Штатів поштою. А нам потрібно більше, ніж швидкість равлика, щоб зрозуміти її причини відмови від вбивства тварин з метою вживання їх в їжу; щоб взяти до серця етичні, екологічні та екотеологічні причини, які стали для неї домівкою; і щоб милосердя до нелюдських істот яскравіше сяяло в нашому посланні про здоров’я у двадцять першому столітті.
Ця стаття була вперше надрукована в номері журналу «Адвентистское обозрение» від 7 липня 2014 року.
Сігве К. Тонстад, магістр філософії, доктор філософії, доцент кафедри релігії та теологічних досліджень в Школі релігії та доцент Школи медицини в Університеті Лома Лінда. Він є автором книги «Втрачений сенс суботнього дня». Щоб прочитати рецензію на цю книгу, перейдіть за посиланням.
За матеріалами Adventist Review стаття взята з «Логос Інфо»
[1] – Еллен Уайт, лист 73, 1896 рік.
[2] – Метью Скаллі, «Домініон: влада людини, страждання тварин і заклик до милосердя» (Нью-Йорк:St. Martin’s Press, 2002), с.289.
[3] – Тімоті Пачірат, «Кожні дванадцять секунд»: Industrialized Slaughter and the Politics of Sight (New Haven, Conn.: Yale University Press, 2011).
