Розповідає Андрій Колаєць, м. Львів
Кілька років тому ми їздили по білі гриби у Чорний Потік, що на Франківщині. Це батьківщина пастора Романа Проданюка. Ми поселилися в мами Романа, Василини. Пробувши там кілька днів, ми вирішили їхати додому. З нами поїхав сусідки Іванки син, Владик, 12 років. Добралися маршруткою до Івано-Франківська. Пішли на залізничний вокзал, – на Ходорів ніякі маршрутки не їдуть, поїзда нема. Ми ще надіялися, може ще якийсь потяг буде до Львова. Начальник вокзалу сказав що буде ще один потяг, але квитків на нього вже немає, що нас дуже здивувало. Начальник порадив домовитися з начальником поїзда, може він візьме.
Я запропонував Владикові, що я піду на ринок, щоб купити щось поїсти. Коли повернувся, побачив що хлопець сумний, ледь не плаче. Я його старався підбадьорити, щоб він не плакав, а звертався до Бога, щоб нас взяли на поїзд. Ми думали: хто ж нас візьме з рюкзаками, як з лісу, але кажу, що треба молитися. Помолившись, пішли по вокзалу і повертаючись, побачили гарну дівчину, одягнену в поліцейську форму. А усмішка її – золота. Я сказав: “Які у нас прекрасні поліцейські! Перший раз таке бачу.” Вона усміхнулася і ми розминулися. Потім я оглядався, але вже більше її не бачив.
Підійшовши до поїзда, до першого купе, звернувся до провідниці з проханням взяти нас до Львова. Приємно посміхнувшись, вона сказала, що підійде до начальника з нашим проханням. Домовилися що з нас по 100 грн за дорогу і сіли в потяг. Так, дякуючи Богові, ми опинилися в поїзді. Мали з собою цукерки, які віддали провідниці. Самі ми їхали, стоячи у буфетному вагоні до самого Львова. Замовили ще чай і печиво.
Ми зрозуміли, що у відповідь на наші щирі молитви Бог послав ангела у вигляді дівчини поліцейської, щоб підбадьорити нас, щоб ми зрозуміли, що Господь поруч з нами.
