
Багато хто говорить, що точно не відомо, хто написав Біблію. Проте, у багатьох випадках Біблія називає імена тих, хто брав участь в Її написанні. Деякі частини Біблії починаються, наприклад, такими словами: “слова Неємії”, “ведіння Ісаї”, “слово Господа, яке було до Йоіля” (Неємія 1:1; Ісая 1:1; Йоіль 1:1).
Павло сміливо заявляв: “Усе Писання Богонатхненне” (2 Тимофію 3:16). Грецький термін, що лежить в основі слова “натхнення” означає “Бог вдихнув”.
Більшість з тих, що писали Біблію визнають, що ними керував Бог. Пророки, що брали участь в складанні Єврейських Писань, близько 300 разів проголосили: “Так говорить Господь” (Амос 1:3; Михей 2:3; Наум 1:12). В деяких випадках Бог передавав свою звістку через ангелів (Захарія 1:7, 9).
Петро згадує про важливу подію перевтілення Христа, коли Бог буквально говорив з небес прямо Петру, Якову та Іоанну (2 Петра 1: 19-21). Бог вголос заявив про те, що Ісус є Його улюблений Син, і людям належить слухатися Його (Матвія 17: 5). Потім Петро говорить:
І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях, бо ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить
2 послання апостола Петра 1:19,20
Петро говорив про те, що Писання, дане нам через пророків, є таким же точним, і таким же авторитетним, як і голос Бога, який звучав на святій горі в день перевтілення Христа.
Далі Петро пояснює, що пророче слово, тобто Писання усього Старого Заповіту, не вимовлялося саме по собі, або в умах тих людей, які записували його. Писання було написане не по “волі людини”. Писання не було результатом людського дослідження або людського вивчення природи речей. Також Писання не було продуктом власного мислення тих, хто Його записував. Так звідки ж тоді взялося Писання? Петро заявляв:
Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим
2 Петра 1:21
Слово “рухомі або керовані” в початковій мові – звичайне слово, “ті, яких несуть”.
Примітка. Але, слід зазначити, що мужі Біблії майже ніколи не писали Святу Книгу під диктовку, але їхній розум був натхненний Богом – Духом Святим. І вони записували Божу вістку передаючи її своїми людськими словами, своїм людським поняттєвим апаратом, але ця Божа вістка одягнута в людські слова справляє життєво важливе значення на тих хто Її читає.
Приклад. У другому послання апостола Петра 3:15-16 Петро говорить про “нашого улюбленого брата Павла”, який “написав вам”. Потім він відмічає:
Як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою
2 послання апостола Петра 3:16
Петро чітко виділяє три важливі моменти:
- Павло писав послання;
- ці послання прирівнюються до “інших Писань”, що означає, що листи Павла є на сто відсотків Писанням як і Старий Заповіт, а також і писання Нового Заповіту;
- ці писання мають Божественний авторитет, і спотворення їх слів призводити до загибелі.
Взагалі, Біблію писали близько 40 чоловіків упродовж 1 600 років. Деякі з них написали декілька Біблійних книг. Біблію можна назвати невеликою бібліотекою, що складається з 66 книг. У неї входять 39 книг Єврейських Писань, відомих також як Старий Завіт, і 27 книг Християнських Грецьких Писань, що також називаються Новим Заповітом.
Загальний висновок
Мойсей написав перші п’ять книг Біблії за 1600 років до Різдва Христового. Остання книга була написана Іваном у кінці першого століття нашої ери. Спочатку кожна Книга – це був окремий сувій. Після усі Книги зібрали в одну Книгу. Оскільки ця Книга не була написана одним днем, і, навіть, одним роком, то встановити дату написання Біблії просто неможливо. Вона була написана починаючи від 16 століття до Р.Х до кінця першого століття нашої ери!