У віці 21 року Марсело Кунья був спортсменом та дизайнером. Але одного разу, пірнаючи у воду, він отримав травму, внаслідок якої виявився паралізованим. Однак це не завадило йому здійснювати свої мрії та служити Богові через своє свідчення.
Попри негаразди, він почав малювати ротом і присвятив живопису десять років. Рухаючи бажанням змін, він прагнув відкрити, наскільки мистецтво може змінити життя.
Як приклад у старанності, Марсело Кунья є директором відділу суботньої школи адвентистської церкви в Ріо-де-Жанейро. В останні роки він проводив семінари в адвентистських громадах на таборових зборах та інших служіннях, щоб спонукати підлітків і молодь свідчити й продовжувати служити Богові навіть за несприятливих обставин.
«Занурення у живопис принесло зміни, про які я навіть не підозрював. Внаслідок однієї помилки я розбився і став паралізованим. Неможливість здійснити мрії, які залежали від фізичних можливостей, призвело до мене в сумніви.
І саме у цьому контексті я почав малювати ротом. Зрештою, для мене відкрилися дивовижні можливості для служіння», — розповідає Кунья.
Для нього з кожною закінченою картиною, що висить на стінах, з’являється нова можливість поділитися з людьми чудесами, які може творити Ісус. «Я був радий бути активним. Так виникло бажання мати повноцінну студію для постійної експозиції картин, замість того, щоб зберігати їх на полицях», — каже він.
За його словами, деталі та особливості кожної роботи – це елементи для формування оптимістичного погляду на проблеми. Це додало сенсу замість одного разу втраченої свободи — прокладати шлях перетворюючих змін разом з Ісусом.
«Виробництво моїх робіт набуває все більших масштабів. Деякі з них були відібрані та відтворені на листівках та календарях і продаються більш ніж у 70 країнах. Тепер я переїхав у нове місце у дуже гарному районі Ріо-де-Жанейро, де у великому будинку здійснилася довгоочікувана мрія мати свою студію».
