Осінь – урожайний період для лікарів-венерологів. Повернувшись з літніх відпусток, чимало відпочиваючих “пожинають плоди” курортних романів. Профілактичні медогляди пришвидшують діагностику, адже нерідко венеричні захворювання протікають безсимптомно. тож їх жертви навіть не здогадуються, що отримали так звані дарунки Венери. За підрахунками спеціалістів, до тенет підступних недуг потрапляє понад третину українців. Як не поповнити їхні ряди та що робити, коли це все ж таки сталося, дивіться в сюжеті.
Саме зараз біля кабінетів дерматовенерологів вишиковуються найбільші черги завзятих відпочивальників. Приємно проведений час улітку часто залишає не лише спогади, а й небажані наслідки. Дарунки Венери вирують круглий рік. Утім найчастіше їх виявляють саме під час медоглядів – профілактичних або пов’язаних з вагітністю.
Орися Мельник, заступниця директора з медичної частини Львівського обласного шкірно-венерологічного диспансеру: “Ми найчастіше діагностуємо таке венеричне захворювання, як сифіліс. Проблематичне, як і всі захворювання, які передаються статевим шляхом. Тому що перебіг цих захворювань є хронічним, якщо ми його не лікуємо. Є поважні ускладнення у тому плані, що є неможливість завагітніти. І проблема в тому, що якщо нелікована людина або неправильно лікована людина, може бути діагностований вроджений сифіліс. У новонародженої дитини, яку потрібно буде лікувати”.
Серед найпоширеніших венеричних недуг лідирують також хламідіоз, трихомонада, мікоплазма, сифіліс, гонорея. Інкубаційний період триває до місяця. Симптоми можуть як з’являтися, так і зникати. Тож якщо помітили висип, свербіж або виділення – негайно зверніться до лікаря. Бажано – до державної установи. Не варто довіряти сумнівним приватним лабораторіям, а тим більше – лікуватися з допомогою порад фармацевтів та Інтернету. Категорично заборонено безконтрольно вживати антибіотики.
Оксана Сіра, лікарка-дерматовенерологиня: “Висипання на статевих органах, на долонях, на підошвах, на тулубі. Головні болі, облисіння – це вже свідоцтво ураження головного мозку. І безсимптомні варіанти – це коли сифіліс уражає серце, аорту, ураження клапанів серця. Ураження головного мозку, спинного мозку. Психіатричні розлади. Такі так само можуть бути ускладнення сифілісу”.
І хоча кількість хворих невпинно зростає, зареєстрованих серед них – дедалі менше. Людей переслідує радянський стереотип, що про ганебну недугу дізнається оточення. Насправді ж лікування – анонімне і проводити його необхідно. Медики наголошують – обстежуватися потрібно всім, хто змінює статевих партнерів. Вік і соціальний статус у таких випадках значення немає.
Орися Мельник, заступниця директора з медичної частини Львівського обласного шкірно-венерологічного диспансеру: “Коли я вперше зустрілася з таким венеричним захворюванням, як сифіліс, він був діагностований у дідуся 80 років. Так що і вік тут немає значення”.
Ось у цьому кабінеті з’ясовують істину. Сучасні технології та обладнання дозволяють швидко та чітко виявити комплекс антигену та антитіл.
Ганна Спільник, лікарка-лаборантка: “Технології, звичайно, йдуть уперед. Дуже зараз цікаві методики. Вони просто відкривають усю картину захворювання у людини. Коли вона могла перехворіти – чи давно, чи тільки свіжий сифіліс. Одна з таких є – ІФА, імуноферментний аналіз. Ми робимо сумарне обстеження – на кілька імуноглобулінів”.
Інфікуватися венеричною хворобою можна виключно статевим шляхом, тож вірити у чутки про побутові інфекції такого роду не варто. Пожиттєвого імунітету також немає. Є люди, які протягом року переносять однакові захворювання двічі. Чим більше статевих контактів – тим більше ймовірності отримати небажаний подарунок від Венери. Тож найкращий варіант профілактики – це мати одного партнера на все життя. Внаслідок поширення одностатевих стосунків кількість венеричних захворювань зросла. Люди не поспішають на діагностику до перевіреного медичного закладу, недуги ускладнюються та можуть призвести навіть до смерті. Тож страх звертатися до лікаря-венеролога – необгрунтований. Слід пам’ятати, що ці хвороби лікуються. Головне – вчасно звернутися за допомогою.
Лариса Попроцька, Микола Івахненко, Львів, “Вісті надії”.
