В Україні вперше пересадили кістковий мозок від нерідного донора. Дівчина, яка отримала надію на життя, почуває себе добре і вже готується до виписки. Лікарі місяць тримали новину в таємниці і оприлюднили лише зараз. Трансплантацію зробили в Черкасах, розповідають журналісти “Вістей Надії”.
Еліна Торопенко, пацієнтка Черкаського онкодиспансеру ділиться: “Збираюся на трансплантацію мозку, я не відчуваю ні дискомфорту, ні болю”.
Її історія надихає. Замість того, аби попрощатися з життям, Еліна стала першою пацієнткою в Україні, якій пересадили кістковий мозок від нерідного донора. Позаторік дівчині діагностували рак крові. Після хіміотерапій хвороба відступила, а навесні 2021 рак повернувся. Єдине, що могло допомогти — це операція, яку ще не робили в нашій країні.
“У мене не було іншої надії, ні хімія, ні променева терапія не допомагали. Пересадка — це останнє, що могло мені допомогти, і донор дав мені таку можливість, за що я йому неймовірно вдячна”, — говорить Еліна Торопенко, пацієнтка Черкаського онкодиспансеру.
Раніше донорську трансплантацію кісткового мозку українці робили лише за кордоном. Це коштувало понад 100 тисяч доларів. Та полетіти туди дівчина не могла, вона могла просто не пережити дорогу. За справу взялися наші спеціалісти. Почали з підготовки до трансплантації.
Олена Лук’янець, завідувачка гематологічного центру Черкаського обласного онкодиспансеру пояснює: “Потрібно розуміти, що в людини злоякісна хвороба. Спочатку її треба пролікувати. Якщо цього не зробити, хвороба повернеться навіть після трансплантації”.
Медики препаратами знищили кістковий мозок пацієнтки із пухлиною, аби на це місце підсадити дібрані клітини. Операцію провели 19 серпня в Черкаському обласному онкодиспансері. Місяць лікарі тримали у таємниці проведену операцію, і лише, коли дівчину здорову та щасливу почали готувати до виписки, показали пацієнтку журналістам.
Еліна Торопенко, пацієнтка Черкаського онкодиспансеру розповідає: “Я більше за все хотіла обійняти маму, ви навіть не уявляєте, наскільки в лікарняних стінах не вистачає рідної людини. Звісно, я дуже-дуже люблю медсестричок, санітарочок, лікарів, вона справді стали мені вже як рідні, але все-таки я дуже скучила за мамою, за своєю ріднею”.
Донора для Еліни знайшли аж у Німеччині у Світовому реєстрі донорів кісткового мозку. Транспортували кістковий мозок літаком. Те що вдалося знайти донора, це майже диво, вважає Роман Куць.
Роман Куць, співзасновник Українського реєстру донорів кісткового мозку говорить: “Комбінації генів дуже складні. Якщо ми порівнюємо, наприклад, із донорством крові, де 3-4 групи крові і досить просто підібрати донора. Перша груп — перша група. Резус плюс — резус плюс. То тут ми маємо 10 параметрів і в сумі вони дають більше 50 мільйонів комбінацій. І ми бачимо, що більше ніж 40% українців, для яких ми проводимо пошук, не мають у світі відповідного донора”.
За весь період незалежності України не проводилася популяриційна компанія щодо донорства кісткового мозку, вважає Роман. Тому в українській базі лише 5 тисяч донорів, у той час як міжнародна база налічує 39 мільйонів. А стати донором та спасти чиєсь життя, за його словами, дуже просто.
Роман Куць, співзасновник Українського реєстру донорів кісткового мозку розповідає: “Потрібно зайти на наш сайт, або ввести у гуглі “донор кісткового мозку”, почитати, що це таке. Потрібно хотіти цього. Заповнити анкету на отримання тест-набору, який прийде поштою, заповнити інформовану згоду. Зробити три мазки з внутрішньої сторони щоки і відправити це все нам. Далі ми організуємо весь процес”.
Нині на операцію і реабілітацію витратили 2 мільйони гривень. У держбюджеті 2022 вже передбачили гроші на такі трансплантації.
Віктор Ляшко, міністр охорони здоров’я каже: “На наступний рік в бюджеті, за який проголосував уряд, є збільшення суми коштів на понад 700мільйонів гривень саме на проведення трансплантації в Україні. Плюс ми додатково заклали 280 мільйонів гривень для того, щоб закупити лабораторне обладнання і створити дворівневу мережу лабораторій, яка дозволить зробити всі лабораторні дослідження, які необхідні”.
Еліна ж уже отримала своє диво. Дівчина повертається додому і будує плани на майбутнє. Вона мріє стати кондитеркою і дарувати іншим щастя.
Ольга Рудишина, Вісті Надії
