Рукописну Біблія презентували у столичній Софії Київській. Це видння майже три роки творили усією країною. Як усе відбувалося дізнавалися журналісти “Вістей Надії”.
Олександр Бабійчук, генеральний секретар Українського біблійного товариства пояснює: “Умова була проста – один вірш, одна людина. Було близько 32 тисяч учасників. Якщо конкретно сказати, то 31 594 учасника, які взяли участь. Серед них 4 президенти України, 5 прем’єр-міністрів, 3 голови Верховної Ради, декілька Героїв України, більше 200 депутатів ВР України, всі глави конфесій. І, безумовно, віряни різних конфесій”.
Перші фрагменти переписали 2 червня 2018 р. під час Національного дня молитви за Україну. Біблійний текст переписували у спеціальні зошити, далі рукописи сканували і сформували єдину книгу.
Григорій Комендант, президент Українського біблійного товариства розповідає: “Коли ми починали цей проєкт, всі дуже із задоволенням йшли і переписували. Наприклад, ми зайшли до мера Києва Віталія Кличка. Кажемо, треба переписати. І він переписав також, узяв участь. Це є велика справа, аби більше людей повернути до читання Біблії”.
Це проєкт Українського біблійного товариства. Ця громадська організація входить до складу міжнародної організації Об’єднаних біблійних товариств, представленої у 200 країнах світу. Українське товариство об’єднує 19 православних, католицьких та протестантських церков, а також відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди національної академії наук України.
Мета цієї громадської організації – переклад, друк і поширення Біблії, найперше українською мовою. За сучасними нормами Біблію рекомендують перекладати кожну чверть століття, бо мова, культура і суспільство швидко змінюються. А також створювати спеціальні примірники Біблії для окремих груп суспільства, наприклад, для молоді, жінок, вояків, спортсменів, дітей, людей з інвалідністю.
Найскладніше завдання Біблійного товариства, яким воно зайняте 30 років – переклад Святого Письма сучасною українською мовою. 2020 року вийшла чергова версія цього перекладу, де Старий Завіт був уже перекладений не із Септуагінти – грецького перекладу, а із давньоєврейського тексту, званого масоретським. Сучасні переклади роблять Біблію актуальною та зрозумілішою.
Юлія Тимошенко, політична діячка говорить: “Особлива цінність – це те, що я зараз в руках тримаю один з перших примірників Біблії українською сучасною мовою, це означає, що Біблія зараз може через серце української сучасної мови дійти до українців ще більш глибоко і більш усвідомлено”.
Переклади Біблії в Україні не є екзотикою. У ХХ столітті найвідомішими стали переклади Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка та Івана Хоменка. Крім перекладу Біблійного товариства, за час української незалежності вийшли авторські переклади Філарета Денисенка і Олександра Гижі. У минулому році світ побачили авторські переклади Юрія Попченка та Валерія Громова.
Українське біблійне товариство поширило 12 мільйонів примірників Біблії. Це більше, ніж за тисячу років існування християнства на українських землях. Українська культура зазнала глибокого впливу Святого Письма.
Михайло Паночко, старший єпископ Української церкви християн віри євангельської каже: “Це є незамінна книга, з якою помирав Шевченко, якою захоплювався Пушкін, якою захоплювався Кант, яку перед смертю читав Наполеон, Франко, Леся Українка. Їхни творі пересипані біблійними цитатами, вони як люди, генії слова розуміли силу слова, і ось нам треба це слово без жодних добавок, просто читати людям, і це слово буде робити роботу”.
Читати цю Книгу, перекладати, дарувати одне одному, писати на її підставі художні твори і картини – це дуже добре. Однак набагато важливіше побудувати на біблійній етиці щоденне життя.
Юлія Тимошенко, політична діячка вважає: “Я переконана: всі справжні правильні системи побудови суспільства зобов’язані базуватися на Біблії. Тобто на тих цінностях, на тих основах, які до нас доніс Господь. Якщо щось будується не так, ми маємо з вами несправедливість, ми маємо жорстокість, ми маємо війни, ми маємо протистояння і агресію”.
Дуже важливо не перетворити цю Книгу на обов’язкову, примусову ідеологію, яка викликатиме відторгнення.
Віталій Кривицький, єпископ Києво-Житомирський Римсько-католицької Церкви говорить: “Мені здається, жодне нав’язування ніколи не приносить доброго плоду. Якщо ми говоримо про нав’язування, ми говоримо про ідеологію. Якщо ж у цьому випадку ми згадуємо про Святе Письмо, то це не ідеологія, це є життя, це є те, що було перевірено роками і може запрацювати також і у моєму житті. Якщо ми впроваджуємо її як обов’язковий предмет в школі як фізика та хімія, я маю запитати, чи багато ми пам’ятаємо з цих предметів? То саме і буде з Біблією. Вона має бути практичною, тобто вона не може перейти у сфері теорії, вона має одночасно практикуватися”.
Керівники церков визнають, що справді змінити Україну не зможе жоден реформатор. Єдиний шлях до світла – це оселити у своєму серці Боже Слово, обрати Біблію за життєвий орієнтир.
Михайло Паночко, старший єпископ Української церкви християн віри євангельської говорить: “Україні треба повернутися до її Божественних премудрих сторінок. Це є Божа рекомендація, Божа порада, це Божий компас, який показує, як розвинути економіку, як побудувати гарну сім’ю”.
Юлія Тимошенко, політична діячка додає: “Ті керівники держав, парламенти, уряди, які розуміють, що на піску, а все що стосується основ, які не закладені в Біблії, все інше це пісок, на якому жоден фундамент стояти не буде, якщо вони не зрозуміють цього, то Україна буде потерпати, і для нашої країни це особливо актуально, тому що люди відчувають, що вони просто не є в центрі уваги, їх життя нікому не цікаве, їм не приділяється достатньої уваги, а це прямо порушує заповіді Біблії,тому що влада це перша структура, яка мусить любити людей”.
Організатори планують представити цю Біблію широкому загалу під час Національного дня молитви 12 червня.
Григорій Комендант, президент Українського біблійного товариства резюмує: “ Цей примірник буде зберігатися у нас у Біблійному товаристві. Ми будемо робити копії. І є вже багато замовлень копій. Так що люди готові навіть заплатити, щоб мати в себе вдома таку Біблію”.
Валерія Полторацька, Андрій Георгіогло, “Вісті надії”
