Переглянути відеоМати-героїня. Вона народила 12-ро дітей. Черкаська родина саме зараз чекає першого онука. Про таку родину Надія й не мріяла.
Надія Толкачова, багатодітна мама: “Коли ми народили 5, ми зрозуміли, що у нас є ще бажання таке народити ще дітей. Якби мені хтось сказав раніше, що я буду планувати дев’яту дитину, одинадцяту, дванадцяту дитину, я би не повірила, але коли Бог дав таке бажання, то ми вирішили, якщо в нас є сили, якщо в нас є здоров’я, чому б ні. Ми не тільки за кількість, ми й за якість, якість виховання має бути.”
Щоб виховувати особистостей, подружжя в першу чергу працює над собою. Надя уникає сварок з чоловіком, а дітей навчилася організовувати без зайвих криків. У сім’ї Толкачових чіткий уклад життя.
Дмитро Толкачов, багатодітний тато: “Це вже він розуміє хто тато, хто мама, хто старші брати і сестри, і вчимо щоб старші поважали і любили менших, а менші поважали і слухали старших, і коли все це передається від одного до іншого, то це і нам легше і це формує одну таку цілісну команду.”
У Євгенії теж команда, вона народила та виростила семеро дітей. Тепер у них велика родина, у дітей свої сім’ї, і вже народилося 11 внуків. Каже, щоб виховати та забезпечити малечу, доводилося знаходити час на все.
Євгенія Гордійчук, багатодітна мама, голова міського об’єднання багатодітних сімей: “Я поступила, когда у меня родился пятый ребенок, и буквально ей был месяц, когда я ушла на сессию, отвозила к сестре, у которой тоже родился ребенок в это время. И никто даже тогда не догадывался, что у меня грудной ребенок.”
Родина продовжує спілкуватися та збиратися разом. А мама Євгенія зараз ще й допомагає схожим сім’ям. Уже майже тридцять років вона очолює організацію, яка підтримує багатодітні родини. Каже, що зараз їм живеться складніше.
Євгенія Гордійчук, багатодітна мама, голова міського об’єднання багатодітних сімей: “Люди не работали, а каждый день нужно что-то давать покушать. То есть, это время надо пережить, и не озлобиться, а все-таки в хорошем состоянии быть семьям. Это очень важно.”
Допомагати в карантин тим, хто цього потребує, взялися благодійні та громадські організації в Черкасах. Під їхню опіку потрапили людьми з інвалідністю, сім’ї загиблих бійців, самотні старенькі та багатодітні родини. Сьогодні вони привезли допомогу в дитячі будинки сімейного типу і привітали родини з Днем матері.
Валерій Бєляєв, голова громадського об’єднання “Рух Реформації”, пастор: “Навіть у дорослому віці ти будеш пам’ятати настанови мамині, її доброту, її милосердя, будеш пам’ятати ті всі моменти, коли вона приходила тобі на допомогу, коли підтримувала потішала, давала мудрі поради, тому шануйте свої матерів – так нас навчає Біблія.”
Серед тих, хто отримав допомогу – сім’я Спільніченків. Мама Світлана народила трьох власних дітей, а сердцем – ще сімох. Дуже хотіли взяти діток у молоді роки, але тоді родина не мала необхідних умов. Уже у 45, коли з’явилася така можливість, думали, що їхній час для таких рішень минув.
Олександр Спільніченко, батько-вихователь: “Усі наші людські плани були зруйновані, тому що, як люди – ми вже хотіли відпочинку. Уже все є, що нам хотілося: є робота, є церква, є квартира, діти підростають. Що ще потрібно? Ми вже хотіли зустрічати старість, але у Бога Свої плани, Він дав не просто дітей, а малесеньких дітей.”
Уже три роки, як сім’я створила будинок сімейного типу. Останньою до них потрапила однорічна Ніколь. Це – сестричка чотирьох дітей, які уже є в сім’ї. Зараз хочуть взяти ще одну дитину.
Світлана Спільніченко, мати-вихователька: “Кожна дитина – це викоханий Богом дар. Щастя і в нас. Їх зараз 9, тому ми радіємо, що вони з нами, ми радіємо, що ми з ними. Вони нас чомусь навчають, ми чогось їх навчаємо”.
Маму в сім’ї люблять всі. Жінка навчилися справлятися з усіма обов’язками, забезпечувати затишок, годувати і одягати чималу родину.
Олександр Спільніченко, батько-вихователь: “Весь будинок тримається на ній, все на ній. Вона по хаті, як торпеда літає. Те що я можу пропустити, вона все помічає. Там не прибрано, там не так лежить, там не так застелено. Діти її всі люблять дуже. Вона їх балує подарунками, вдень займається господарчими справами, а вночі знаходить віддушину, вона може до 5-6 ранку, як у неї з’являється такий дизайнерський поклик, вона шиє.”
Весь парадний одяг жінка шиє своїми руками, для неї важливо, що діти почували себе в школі не гірше за інших. Своєму вмінню навчає і дівчат. Каріна потрапила в сім’ю у дев’ять років. Дівчинка не вміла читати. Зараз вона читає, готує та хвалиться іграшками власного виробництва.
Каріна, прийомна дитина: “Це мій лосік, я його пошила, я хотіла, щоб до каміна положити на Новий рік. Але я дуже боялась, казала мамі, може давай візьмемо якийсь легесенький, може щось друге, але мама сказала: “з Богом у тебе все получиться.” Сначала помолилася, а потім начала шить, і у мене оце все вийшло.”
У День матері ми згадуємо про ту, хто має бути для нас найріднішою людиною на Землі. І вам пощастило, якщо для вас це мама, бо материнство – це не лише народити, але й виростити кожну дитину. І сьогодні всі мами, які виховують та люблять дітей – уже героїні.
Ольга Мацканіч, Олег Зарубін, Черкаси, «Вісті Надії»
