Пандемія суттєво змінила спосіб життя не лише дорослих, але й дітей. До дистанційного навчання, яке періодично триває протягом останнього року, тяжко звикнути як школярам, так і студентам. Такий формат позбавляє живого спілкування з однолітками та викладачами, виникають труднощі із засвоєнням матеріалу. Особливо нелегко учням, які мешкають у віддалених селах, де присутні проблеми з Інтернетом. Чи забезпечить віддалена форма навчання школярів та студентів необхідними знаннями? Що чекає їх у майбутньому та яким чином можна уникнути негативних наслідків, дивіться далі у сюжеті.
Для багатьох українських студентів цей навчальний рік минає виключно перед комп’ютерним монітором. Чимало школярів нещодавно у черговий раз повернулися до дистанційного навчання. Батьки та учні стверджують, що такий формат їм не до вподоби. Результату від навчання не відчувають, як і мотивації опановувати знання таким чином.
Інна Коропець, учителька початкових класів приватного ліцею “Живе слово”: “Менший контроль за дітьми. Немає дорослого авторитету поряд. Те, що менша засвоюваність матеріалу. Можна сказати про те, що велику частку часу діти проводять за гаджетами і втомлюваність очей відбувається. І більшість недоліків. Як мама, можу сказати декілька слів, що більше лягає відповідальність на батьків: контролю подачі інформації, контролю під час навчання, відповідно – домашнього завдання. Це все ускладнює процес навчання дистанційного. Декілька “плюсів” – їх насправді мало, але є. Те, що діти не витрачають на дорогу час. Те, що перебувають у домашніх умовах. Те, що можуть виділити самі час і місце свого навчання. Але вони не перекривають тих “плюсів” перебування у межах шкільної парти і у межах шкільного колективу.”
Спеціалісти зазначають, що основне завдання навчального закладу – соціалізація учня. Він має навчитися будувати стосунки з оточуючими, працювати у колективі, знаходити вихід з різноманітних життєвих ситуацій. Відсутність такого досвіду не найкращим чином позначається на психічному здоров’ї. А безперервне перебування у замкненому приміщенні перед комп’ютерним монітором шкодить і фізичному здоров’ю.
Ігор Корнієнко, завкафедрою практичної психології Львівського інституту післядипломної освіти: “Дистанційне навчання абсолютно негативно впливає на всі сфери особистості дитини. У мене навчається хлопчик у 7 класі. І, якраз, це просто класика негативного впливу дистанційного навчання на дитину. У всіх дітей, не тільки у мого, зменшується або наслідком такої карантинної ізоляції є емоційна депривація. Є такий вислів психологічний. Тобто, нестача емоцій, емоційних переживань. Тому що дитина знаходиться в умовах так званої монотонії – тобто, весь час один і той самий інтер’єр. Одноманітність інтер’єру приміщення. Це пов’язане з гіподинамією – нестачею руху, рухової активності. Ну і, звичайно, що похідними таких речей може стати і певний душевний дискомфорт дитини, і психоемоційне напруження. Це все може викликати депресивні стани дитини.
Наступне, що так само є на поверхні – це те, що діти мають труднощі з самоорганізацією. І не тільки при освітній діяльності. Діти слабо відчувають час. Така їхня особливість. Вони не вміють планувати. І особливо це помітно при дистанційному навчанні. У дитини, я говорю так само на прикладі своєї дитини, знижується дуже сильно рівень працездатності, знижується концентрація уваги, запам’ятовування”.
Без прямого впливу вчителя переважно виникають проблеми з навчанням. Дітям важко сконцентруватися на основній меті. Зростає спокуса сидіти у соцмережах або переходити на “заборонені” сайти. Як наслідок, підвищується схильність до соціальних ризиків. Діти часто залишаються вдома без нагляду дорослих, яким необхідно працювати. Щоб уникнути небажаних наслідків і максимально ефективно використати “карантинний” час, батькам слід допомогти дітям правильно організувати роботу.
Анастасія Поваленна, психологиня: “По перше, має бути режим. Здоровий спосіб життя, режим сну, режим занять. Це мають бути перерви між заняттями. Батьки мають підтримувати своїх дітей. Ніякого наказового тону! Це має бути мотивація. У залежності від того, про що мріє дитина, навчання має бути і дистанційне, і не дистанційне, інструментом, щоб дитина досягла своїх мрій. І тоді вона буде ефективніше працювати. Батьки мають слухати, давати інтерпретацію, давати дитині розуміння, підтримувати”.
На думку експертів, батьки і діти мають згуртуватися задля досягнення спільної мети. Важливо створити позитивну, дружню атмосферу у сім’ї. Важливо разом займатися спортом та якомога частіше бувати на свіжому повітрі. Брак взаємодії з однолітками доведеться компенсувати дружнім, теплим спілкуванням з батьками, які, у свою чергу, мають демонструвати приклад самодисципліни та здорового способу життя.
Лариса Попроцька, Микола Івахненко, Львів, “Вісті надії”.
