Так, я дуже-дуже мріяла вийти за нього заміж. Але він обрав Настю тільки тому, що вона сама «взяла його в оборот». Дуже він вже нерішучий…
Чи хотілося б мені бути замужем за таким нерішучим чоловіком?
Ось-ось, так що нехай будуть щасливі… У світі величезна кількість гідних чоловіків. І я обов’язково знайду свою людину.
Так, мені трохи шкода, що мій Стьопа не заробляє так, як мій дядько. Судячи з усього, у Стьопи взагалі немає схильності до бізнесу…
Але він не ледачий. І ставиться до мене дуже ніжно. Він не образливий. Навіть в найнеприємніших ситуаціях з ним можна розмовляти.
Це означає ― він не хлопчик, а дорослий Чоловік.
Так, я хотіла б відпочивати на Лігурійському узбережжі чи на Віргінських островах…
Але потрібно ще замислитися, чи варто втрачати таку людину заради VIP життя з чоловіком, якому байдуже, про що я мріяла в дитинстві, які пончики я люблю та чому досі не можу пробачити мамі.
Так, ми в шлюбі всього чотири роки, а нам вже абсолютно нестерпно жити разом…
Подати на розлучення ― простіше простого. Але чи не мудріше почати шукати інформацію, щоб зрозуміти, в чому я помилялася? Я ж також неідеальна.
Так, дочка тітки Іри дуже щаслива в другому шлюбі й постійно рекомендує «не витрачати даремно свої кращі роки та розлучатися». Але хіба не трапляються історії, коли розпадається й другий за рахунком шлюб? Може не варто поспішати «на свободу»? Може, просто взяти паузу, в крайньому разі, ― трохи пожити окремо… й спробувати розібратися в собі?
Чому я вийшла заміж саме за цього хлопця?
Точно тому?
А я випадково не обманюю сама себе?
Хм, є над чим замислитися…
Моя дитина перебивається з трійки на трійку? Ну так. Зірок з неба не хапає…
Але хіба щастя в дорослому житті завжди прямо пов’язане з успіхами в школі?
Може це моя гордість: адже у всіх подруг діти мало не призери олімпіад, а я відчуваю себе недостатньо хорошою мамою? Може, справа взагалі не в Пашці, а в моїй самооцінці?
…Навіть не пам’ятаю, коли останнім часом відчувала себе щасливою. Та що там, ― навіть не пам’ятаю коли відчувала себе не втомленою. Може, не варто було братися за цей проєкт?..
Ну, так, я набрала 10 кг. Та мені це взагалі не подобається!
Але може, не варто поспішати «брати себе в руки», а краще таки сходити на прийом до тієї жінки-психотерапевта? Дорогувато, звичайно…
Але на мої улюблені пончики та солодощі з кондитерської крамниці поруч з роботою грошей теж чимало йде. Якщо порахувати за місяць.
Може, я все-таки не пробачила чоловікові його зраду с нинішньою? Може, я все-таки ревную, тому що вона ― вагітна, а мій Антоха вихідними катається на велосипеді з дідом, а не з татом?.. Може, я заздрю: адже коли я була вагітна, він не те щоб фотосесію оплатити…
Так, напевно хоч декілька разів мені потрібно відвідати психотерапевта. Збирала, звичайно, на ті нові босоніжки… Але душевна рівновага важливіше.
***
Можна продовжувати до нескінченності.
Кожен може написати подібний список на свій лад.
Незалежно від того, скільки грошей на карті, скільки дітей (та чи вони є), скільки років виповнюється в цьому році…
Незалежно від того, віриш ти в Бога чи агностик.
Важливо дозволити собі розкіш Не Мислити Штампами.
І одного разу, ― зовсім несподівано, ― ти відчуєш: Адже ж це й означає себе Цінувати.
Анна Макарчук
За матеріалами Facebook сторінки Anna Makarchuk інформація для цієї статті взята з «Если женщина себя Ценит»
