Хм…
Так може, це привід, щоб відсвяткувати?
Мистецтво цілувати один одного в саме серце, визнаючи й поважаючи ваші розбіжності.
Мистецтво не мовчати про своє обурення, при цьому Не опускаючись до нападок на його чи її почуття власної гідності.
Мистецтво дбайливо взаємодіяти з його чи її батьками, навіть якщо багато чого в їх підході до життя тобі пронизливо не підходить.
Мистецтво, навіть якщо не склалося, прищеплювати дітям думку…
…що їх тато чи мама — це рідна людина. Так, неідеальна, — людям взагалі властиво помилятися. Всім без виключення.
Але у нього чи у неї є чому повчитися й його/її є за що поважати та любити.
Така перспектива — це самий величезний подарунок, який мама чи тато може подарувати своїм улюбленим синові та донечці.
Подарунок, який вбереже їх від багатьох психологічних зламів в майбутньому…
Мистецтво, навіть якщо не склалося, не чорнити його чи її в очах інших, просто тому, що ти поважаєш Себе.
Все це про те, щоб бути дорослим не тільки за паспортом.
Все це про те, щоб хоча б трішки розуміти Життя…
Все це дуже високо.
Але на цій землі немає людини, яка за допомогою Бога не змогла б почати взаємодіяти зі світом в цьому напрямку.
Тому що якщо людина чогось хоче,
якщо вона благає Всевишнього про силу та мудрість,
якщо вона досить смілива, щоб проявляти терпіння до недосконалості процесу змін…
Неможливого просто не існує…
Анна Макарчук
За матеріалами Facebook сторінки Anna Makarchuk інформація для цієї статті взята з «Вы — до Неба и обратно разные?»
